Єфрем Колєсар


Єфрем Колєсар
Колєсар (1982. року)
Народзени	8. октобра 1922. року
Умар	29. септембра 1996. (74)
Державянство	Кральовина Югославия, Югославия
Язик творох	руски, сербски
Школа	Ґимназия у Зомборе, Беоґраду и Вербаше
Период твореня	1945–1981.
Жанри	рахунководство, култура, друкарска дїялносц
Поховани	На теметове у Руским Керестуре
Припознаня	Памятна плакета СД Русин

Єфрем Колєсар (*8. октобер 1922–†29. септембер 1996), спортски роботнїк, дїяч у култури, добри привреднїк и орґанизатор

Биоґрафия

Єфрем Колєсар бул народзени 8. октобра 1922. року у фамелиї Єфрема и Ани родз. Планчак у Руским Керестуре. Єфрем бул наймладши од штверих дзецох, мал шестру Ану, брата Владимира и шестру Амалку хтора умарла як 6-рочне дзецко.

Єфрем закончел основне образованє у родимим валалє а родичи го штредком 30-их рокох послали на дальше школованє до ґимназиї у Зомборе дзе закончел нїзши класи и предлужел у висших класох алє остатнї два роки у ґимназиї прешол до Беоґраду на школованє бо му брат Владо там студирал. Война, хтора почала у априлу 1941. року, претаргла його школованє у 7. класи ґимназиї. Случай сцел же Єфрем лєм пар днї пред бомбардованьом Беоґрада одпутовал до Руского Керестура и там и остал бо пошвидко наступела окупация Югославиї. Потим ше врацел до Беоґраду и закончел 7. класу. До 8. класи ґимназиї вон ходзел под Мадярами алє матуру нє покладал.

У цеку 1943/44. року Єфрем бул, з векшу ґрупу младих керестурцох, на предвояцкей обуки на цо их наганяла мадярска власц и теди ше приявел за курс за больнїчара та так ище єден час одґуровал одход даґдзе на фронт. Остатнїх мешацох 1944. року векша час Бачкей була ошлєбодзена алє их, младих и нєискусних хлапцох без воєного знаня и даякей правдивей обуки, чекала мобилизация до тераз уж народноошлєбодительного войска. Ту ше векшина одозвали бо ше ту рушало до борби процив фашизма хтори теди уж бул на колєнох у цалей Европи. Єфрем бул з ґрупу Руснацох, приявел ше же ма закончени курс за больнїчара и потим були упутени на фронт. Сцигли до Билого Манастиру и ишли далєй, по Дарду, дзе Єфрем бул розпоредзени у бриґадней амбуланти та остал у позадини и так, о єден час, дошол по Дравоґрад у Словениї, по гранїцу з Австрию.

Учасц у културним и спортским живоце младих

Як ґимназиялєц Єфрем бул у ґрупи младей рускей интелиґенциї у Руским Керестуре хтору творели штредньошколци и студенти и хтора була у цеку рока, а окреме през лєто, активна на вецей планох - у култури, литератури, орґанизованю сходох младежи, у спортским живоце валала... Менєй познате же Єфрем були и фодбалер ФК Русин. У моноґрафиї того фодбалского клуба находзиме таки податок „През лєто, под час ферийох, у тиме наступали и Єфрем Колєсар, Янко Виславски и Звонко Сеґеди, як цо и ище даєдни школяре и студенти". После войни, на початку 1950-их Єфрем Колєсар постал тренер ФК Русин. Такой после преславйованя 30-рочнїци СД Русин 1953. року фодбалски тим, под руководством тренера Єфрема Колєсара, поставал вше моцнєйши и компактнєйши. 1954. року Русин ше пласовал до Зомборского подсоюзу, 1 класа. У єшеньскей часци першенства Русин завжал треце место а у ярнєй часци, 1955. року, Русин бул други и пласовал ше до Сивернобачкей лиґи. Бул то найвекши успих у потедишнєй историї ФК Русин. Орґанизацийни одбор за преславу 60-рочнїци СД Русин 1983. року принєсол одлуку о додзельованю припознаньох найзаслужнєйшим и найлєпшим членом. Теди додзелєни и Плакети СД Русин, як найвисше клубске припознанє, и медзи 16 добитнїками бул и Єфрем Колєсар.

Роботна кариєра

После войни Єфрем Колєсар почал робиц у админстрациї Фабрики Юта за преробок конопи у Руским Керестуре. У тим чаше дал позарядово испити у ґимназиї у Вербаше и закончел и остатню класу ґимназиї. Нєодлуга прешол за шефа рахунководства до теди новоформованого подприємства за видаванє новинох Руске слово з друкарню. То бул амбиєнт у хторим вон лєгчейше дихал, ту ше розправяло о велїм цо було од значносци за Руснацох и їх културу, информованє, образованє, ту часто приходзели руски интелектуалци зоз других местох спомедзи хторих и вон велїх познал.

Єфрем Колєсар ше после войни оженєл зоз Цецилию Сеґеди, у малженстве мали двох синох, Гавриїла и Звонимира. У половки 50-тих Цецилия Колєсар ше похорела од нєвилїчивей хороти. У авґусту 1958. року вона умарла а Єфрем остал ґдовец, з двоїма дзецми, у 36 року живота. Року 1963. Єфрем Колєсар ше оженєл зоз Наталию Колбас. Фамелия ше преширела з родзеньом двох дзивчаткох, Даниели и Андреї.

У складзе з инициятиву з Покраїни 1967. року пришло до роздвойованя - НВП Руске слово ше преселєло до Нового Саду а Друкарня Руске слово остала у валалє. За директора Друкарнї теди вибрани Єфрем Колєсар. Бул то початок єдного успишного дїловного периоду Єфрема Колєсар як привреднїка и орґанизатора продукциї. Друкарня у наступних рокох дожила свойофайтови бум у звекшаню продукциї, у преширеню числа занятих як и у просторним преширйованю. Єфрем Колєсар розробел систему прицагованя роботох до Друкарнї, звекшал число занятих, уведол трецу змену, друкарня перша у валалє (а можебуц и у општини) почала давац цепли оброк роботнїком, а у продукциї посцигнуте почитованє порадзених терминох и квалитет роботи цо, насампредз, задовольовало купцох. Комерциялисти приношели до друкарнї надосц роботи та Єфрем Колєсар, давал часц того и друкарньом у Кули и Оджаку хтори ше и сами, так, змогли на експанзиї керестурскей друкарнї. На таки способ ше у наступних 5 рокох акумуловало средства же ше скорейши плани вибудови новей продукцийней гали и управного будинку могло почац витворйовац. Шицко робене зоз пораду з представнїками НВП Руске слово з Нового Саду и обрацаюци средства обидвох подприємствох були анґажовани на найлєпши можлїви способ, а на хасен обидвох колективох. 1971. року почала вибудов продукцийней гали а потим и вибудов управного будинку Друкарнї дзе даскельо просториї и маґазин за свойо виданя мало у власнїцтве и НВУ Руске слово з Нового Саду. Управни будинок закончени 1978. року, 10 роки од роздвойованя двох роботних орґанизацийох.

Єфрем Колєсар ше анґажовал же би ше у Машинскей школи у Кули отворело ґрафичарски напрям та так друкарнї штреднєй Бачки доставали квалификованих ґрафичарох. У Руским Керестуре, у рамикох вечарших школох, Єфрем орґанизовал курси за кнїжководительство и други административни роботи.

Друкарня Руске слово обезпечовала сиґурну еґзистенцию вецей як 100 фамелийом у Руским Керестуре. У єдним периодзе плаци занятих у Друкарнї були найвисши у општини Кула. Ґу тому, Єфрем Колєсар бул єдини директор у кулскей општини хтори нє бул и член партиї. И, з постредством партиї, Єфрем Колєсар премесцени на место совитнїка директора друкарнї алє робел, углавним, комерциялни роботи бо мал широки круг познанствох, а на чоло Друкарнї пришли особи з потримовку партийних структурох. Но, криза у привреди була вше моцнєйша и вецей ше нє могло повториц таке удатне дїлованє яке було зазначене у периодзе од 1967. по 1975. рок. Єфрем Колєсар пошол до пензиї 1981. року.

Допринос на културним полю

Кед слово о анґажованю Єфрема Колєсара на културним полю, о тим мож повесц тельо же вон брал учасц у културних рушаньох там дзе чувствовал же може допринєсц. У другей половки 1960-тих бул предсидатель Совиту Дома култури у Руским Керестуре так же бул у ситуациї утвердзовац и преширйовац сотруднїцтво и приятельства зоз членами ансамба ПУНА и Театра Александра Духновича зоз Прешова хтори теди частейше нащивйовали Войводину и одходзел до Чехословацкей кед руски ансамбли и театер нащивйовали Прешовщину.

Бул Єфрем Колєсар тиж и член Управного одбору Фестивала Червена ружа як и даєдних його комисийох.

Любел Єфрем Колєсар бавиц шах або ше покартац у просторийох СД Русин, одбавиц столни тенис у школи, любел лапац риби на беґелю. Пензионерски днї му загорчала война на початку 90-их, розпадованє Югославиї, гиперинфлация, а саме здравє му було начате кед му одстранєта єдна покрутка. Шерцо му ослабело а 29. септембра 1996. року цалком одказало послушносц. Поховани бул на керестурским теметове.

Ґалерия

Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року: стоя, з лїва, Дюра Варґа, Єфрем Колєсар, Евґений Джуня, Яким Олеяр, Юрай (Дюра) Сеґеди. Шедза, з лїва, Евґений Медєши, Яким Сабадош, Ириней Тимко, Цап, Йовґен Планчак.
Преславйованє 1. мая 1953. року у друкарнї Руского слова. Стоя, з лїва: Любо Малацко, Любомир Такач зоз дзивчецом Олґу, Олґа Такач, Мария Виславски, над ню Дюра Биндас мл., Цецилия Колєсар, Єфрем Колєсар, Янко Дудаш, Яким Варґа Лемко, под нїм Борец, Янко Виславски, нєпозната, за ню нєпознати, Томислав Рац. Куча: нєпозната, Дюра Дудаш, мали Боґдан Виславски, Янко Будински Бруґош, Гавриїл Колєсар, Нада Сеґеди, Витомир Бодянєц, мала Любка Такач, Василь Мудри, Мижо Биндас, Яким Роман, Весна и Борис Ердельово, Яким Джуня и Юлин Рац.
Наталия и Єфрем Колєсар зоз дзвчатми Андрею и Даниелу єдного лєта у Старим Ґраду на острове Хвар

Литература

Дюра Латяк Руске слово 1945-1985 [Прегляд кадрового розвою] , Нови Сад, 1985. б. 79;153.
Михал Симунович, „Жил зоз друкарнюˮ, Руски календар 1997, НВУ Руске слово, Нови Сад, 1996, б. 163

Вонкашнї вязи

Гавриїл Колєсар, Здогадованє − Єфрем Колєсар (1922–1996), Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 22, 2017, б. 74-83.