Витомир Бодянєц


Витомир Бодянєц [ушориц \| ушор жридло]

Народзени	6. юлия 1932. року
Умар	20. юния 1995. року (63)
Державянство	югославянске
Язик творох	руски
Школа	Учительска школа у Суботици
Период твореня	1952—1991
Жанри	просвита, култура, театер, компонованє, соло шпиванє
Поховани	на теметове у Руским Керестуре
Припознаня	Орден роботи зоз стриберним венцом, Искри култури КПЗ Войводини, Златна значка КПЗ Сербиї, Октоберска награда општини Кула

Витомир Бодянєц (*6. юлий 1932—†20. юний 1995) учитель, културни дїяч, ґлумец-аматер, хорски дириґент и композитор.

Биоґрафия

Витомир Бодянєц ше народзел 6. юлия 1932. року у Руским Керестуре. Оцец Янко, ремесельнїк, мац Мелана родз. Ґовля. Витомир мал младшу шестру Меланию. Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у Руским Керестуре а Учительску школу закончел у Суботици 1951. року. Першу учительску службу достал у першираз по Другей шветовей войни обновених комбинованих оддзелєньох основней школи з руским наставним язиком у Новим Садзе 1952. року. Ту ше вон такой уключує и до роботи драмскей, музичней и танєчней секциї тедишнього КПД Максим Горки. У Новим Садзе службовал лєм єден школски рок, бо бул поволани одслужиц воєни рок. По одслуженю войска службує у Руским Керестуре як учитель (1954–1956), потим бул директор школи Основней школи Петро Кузмяк (1957-1960). Од 1960. по 1963. рок службує у Новим Орахове, а вец ше враца до Руского Керестура дзе роби як учитель (1963-1964). Вшадзи дзе службовал уключовал ше и до културно-уметнїцкей дїялносци, окреме до театралней.

Витомир Бодянєц ше винчал зоз Олґу Югас (родз. 1934. року, Бачинци) 2. мая 1954. року. У малженстве мали два дзивки Златицу и Оливеру.

Витомир Бодянєц 1964. року прешол робиц до керестурского Дом култруи Дому култури на длужносц директора и на тей длужносци бул на три заводи: 1964-1967, 1971-1974 и 1979-1982. У медзичаше вон у Доме култури робел и як уметнїцки руководитель по 1983. рок кед пошол до пензиї. Медзитим, як драмски аматер Витомир Бодянєц бул континуовано активни аж по конєц 1991. року у рамикох Керестурскей сцени Руского народного театра Дядя.

Дїялносц у театре

По конєц 1969. року, кед почал з роботу Аматерски руски театер Дядя, Витомир Бодянєц уж мал за собу одбавени 18 реґистровани улоги и два самостойни режиї. Под час службованя у Руским Керестуре на длужносци директора Дома култури и (познєйше) уметнїцкого руководителя, активно ґлуми у рамикох Керестурскей сцени АРТ Дядя, знїма, як шпивач, руски народни шпиванки у Радио Новим Садзе и ґлуми у велїх радио драмох и гумористичних скечох. Од 1972. року почина и компоновац руски шпиванки у народним духу.

Витомир Бодянєц, вєдно зоз Миколом Скубаном, Ану Рацову, Драґеном Колєсаром и ище даскелїма рускима театралнима аматерми означел єден значни период у историї театралного живота южно - славянских Руснацох. Його мено и мена спомнутих особох слижи як репер у розвойних фазох руского театралного живота. Вон ше зоз театралну дїялносцу почал занїмац у перших рокох после Другей шветовей войни. Любов ґу театру нашлїдзел од оца Янка хтори ше ище 1936. року уключел до театралней роботи и участвовал у представох хтори теди пририхтовали керестурски дилетантни. Мено Витомира Бодянца першираз зазначене у писаних жридлох зоз 1946. року кед як школяр керестурскей нїзшей ґимназиї ґлумел у театралним фалаце Михайла Ковача Звада. Як режисер першираз є зазначени 1955. року.

Витомир Бодянєц ґлумел у 41 театралним фалаце, 4 раз ше зявел як режисер а двараз бул асистент режисера.

Умар 20. юния 1995. року, поховани є на теметове у Руским Керестуре.

Припознаня

За посцигнути резултати у роботи, особлїво у обласци култури, Витомир Бодянєц достал велї припознаня, награди и одликованя: Орден роботи зоз стриберним венцом, Искри култури КПЗ Войводини, Златну значку КПЗ Сербиї, Октоберску награду општини Кула, Златну плакету АРТ Дядя за 35 роки театралней активносци и велї други на рижних театралних смотрох и фестивалох.


Витомир Бодянєц ґлумел у тих театралних фалатох [ушориц \| ушор жридло]
Рок	Театрални фалат	Улога	Место	Рок	Театрални фалат	Улога	Место
1946.	Михайло Ковач: ЗВАДА		Руски Керестур	1971.	Олександер Ананєв: ВОВЧИЦА	Савка	Руски Керестур
1948.	: ҐОМБИЧКА		"	1972.	Жорж Фейдо: ПАН ЛОВАР	Дишотел	"
1948.	Бранислав Нушич: НАШО ДЗЕЦИ		"	1972.	Иван Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ	Жид	"
1952.	Демарк: СЛУГА ДВОХ ҐАЗДОХ		Нови Сад	1974.	Бранислав Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ	Прока	"
1953.	Михайло Ковач: НА ШВИТАНЮ	Митро Клїщ	Руски Керестур	1975.	Й. С. Попович: КИР ЯНЯ	Кир Яня	”
1954.	М. Мартинович: ТРОМЕ ПИТАЧЕ	Грицо	”	1976.	Ерих М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА	Кох	”
1955.	Молиєр: НА СИЛУ ДОХТОР	Зґонарел	”	1977.	М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР	Шпекин	”
1957.	Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ	Прока	”	1978.	Стеван Сремац: ПОП ЧИРА И ПОП СПИРА	Спира	”
1957.	Мишко Кранєц: ДРАГА ДО ЗЛОДЇЙСТВА	Берден	”	1979.	Бертолд Брехт: ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ	Печом	”
1958.	Молиєр: НА СИЛУ ДОХТОР	Зґонарел	”	1981.	Е. Лабиш–М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП	Нонанкур	”
1958.	Драґутин Добричанин: ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ	Дїдо Боґа	”	1982.	Бранислав Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА	Єротиє	”
1961.	М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА	Кочкарйов	Нове Орахово	1983.	Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ	Янко	”
1962.	Михайло Ковач: ЧЛОВЕК З НАРОДУ		”	1984.	Дю. Скарничи– Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА	Леонида	”
1962.	Велимир Суботич: ВИЛА ЛАЛА		”	1985.	Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ	Андри	”
1965.	Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА	Штефан	Руски Керестур	1986.	Молина Удовички: ЖЕМ	Дїдо	”
1965.	Бранислав Нушич: АНАЛФАБЕТА		”	1986.	Борислав Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ	Полковнїк Блауринґ	”
1966.	Максим Горки: НА ДНУ	Альоша	”	1988.	А. Островски: ЛЄС	Восмибратов	”
1967.	Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА	Таса	”	1988.	Борислав Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ	Други присутни	”
1968.	Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА		”	1989.	А. П. Чехов: ПИТАНКИ	Чубуков	”
1969.	М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА	Кочкарйов	”	1990.	М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА	Жевакин	”
1970.	О. Коломиєц: ФАРАОНЄ	Ониско	”

Авторски композициї

Нова музична творчосц


У народним духу
Рок	Наслов композициї	Автор текста
1972.	Перша любов	Силвестер Ґача
1972.	Дзивоцки смуток	Силвестер Ґача
1972.	И вечар и рано	Микола Скубан
1973.	Кед остатнїраз	Юлиян Надь
1973.	Реґрути одходза	Микола Скубан
1974.	Петровски дзвон	Силво Ерделї
1975.	Топольова балада	Михал Рамач
1975.	Тебе	Мелания Кучмаш
1975.	Ютре одходзим	Юлиян Надь
1976.	Фалшива любов	Владимир Бесерминї
1976.	Любов	Ксения Хромиш
1977	Шпи, кохана, шпи	Михайло Малацко
1979.	Прилєцела птица	Юлиян Рац
1984.	Спреведзена	Василь Мудри
1985.	Любов дочека	Юлиян Рац
1985.	Нє скривай свою любов	Ксения Хромиш

Нова музична творчосц


У забавним духу
Рок	Наслов композициї	Автор текста
1975.	Ноц на розходу	Михал Рамач
1975.	Здогаднї ше	аноним
1978.	Пришага	Мелания Кучмаш
1983.	Нова держава	Василь Мудри


Танци:
1975.	Кресцанка	Силвестер Ґача
1975.	Ой, дїдочку чичири	Силвестер Ґача
1976.	Дробканєц	(без текста)


ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ
Рок	Наслов композициї	Автор текста
1972.	Дзвон	Силвестер Ґача
1974.	Найкрасши глас	Мелания Павлович
1975.	Моя мама	Микола Скубан
1975.	Фиялка	Владимир Бесерминї
1975.	Школа дзвери отвера	Микола Скубан
1976.	Байбер	Микола Скубан
1976.	Орґона	Ирина Гарди-Ковачевич
1983.	Годзина	Серафина Макаї
1983.	Жима	Серафина Макаї
1983.	Коминяр (майстор) Петро	Серафина Макаї
1984.	Мала кухарка	Силвестер Макаї
1984.	Нашо дзецинство	Василь Мудри
1984.	Гунцутко	Серафина Макаї
1987.	Пионирскей заградки (за єй ювилей)	Гавриїл Г. Надь
(?)	Вельки хлоп	Владимир Бесерминї
(?)	Машини	Микола Скубан
(?)	Одпочивок	Микола Скубан


Ружова заградка
Рок	Наслов композициї	Автор текста
1990.	Квети лядово	Мелания Римар

Витомир Бодянєц як радио-шпивач знял за архиву Радио Нового Саду тоти шпиванки:

♦ Мойому влалу (Я. Бучко)

♦ Грайце лєм гудаци (Я. Сивч - Я. Салак)

♦ А мац надумала (народна)

♦ Чекал сом милу (С. Загорянски)

♦ Мацерова мушкатла (Я. Сивч)

♦ Дїдово писмо (И. Тимко)

У фонотеки Радио Нового Саду єст тоти шпивнаки хтори компоновал Витомир Бодянєц:

1. Дюрдьове мой - Mария Пушкаш (тота верзия Вера Салонски)

2. Дзивоцки смуток - Марица Рац

3. Пайташки мойо - Дзивоцка ґрупа

4. Перша любов (Черешенки) - Mария Пушкаш

5. Прилєцела птица - Юлиян Рац и Йовґен Надь

6. Любов - Агнета Тимко и Юлиян Рац

7. Любов дочека - Юлиян Рац

8. Квети лядово - Мирко Ґаднянски

9. Любов - Натала Барна и Гелена Сабадош

10. Байбер - Павле Паланчаї

11. Дзвон - Дзецинска ґрупа з Нового Саду

12. Найкрасши глас - Олена Надь

Литература

Дюра Латяк - 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, 2018, Витомир (Янко) Бодянєц, боки 128-130