Тарґовец

Тарґовец (лат. mercator) представя особу хтора ше занїма зоз тарґовину, односно тарґує зоз продуктами, поштредує медзи продуковательом и купцом. Єдна часц розлики медзи цену хтору плаци продуковательови и цену хтору достанє од купца представя його економску активносц, односно його заробок.

Тарґовец бул своєфайтови ремеселнїк – майстор свойого знаня и схопносци. Вон нє правел продукти зоз своїма руками, алє их набавял, куповал од других продуковательох и других тарґовцох на велько и правдивих майстрох цо артикли правели и предавал их у своєй предавальнї. Требало почувствовац жаданя купцох и благочасово им обезпечиц праве таку робу яка им була потребна. Предводзиц купцох и мац у предавальнї тото цо нєобходне, а и цо представя новосц — тренд такого часу. Прето було таки дутяни у хторих ше куповало звичайни артикли за каждодньове трошенє и тирваце хаснованє, алє и таки дзе ше вше нашло и цошка новше, цо правело нове навикнуце и творело нову потребу обисцом без огляду чи у костираню, чи у стварох у обисцох, чи то модернєйши направи лєбо орудиє.

Сам дутян, його змесценє у валалє, улїчки и шоре, його намесценє — тезґа, полїци зоз фийовками, штелажи з робу, коректне обходзенє зоз купцами, бешедлївосц тарґовца, та аж и предаванє на причек („на борґ”) — то була створена слика успишного дутяндїйоша и тарґовца. Бо до тарґовца и до качмара ше приходзело купиц праве пре його обходзенє зоз муштериями, пре вислугу и пораду — так му ишло и предаванє и його власне напредованє.

Школованє (образованє) тарґовцох

Кажди добри и знаходлїви майстор мал и своїх школярох – шеґертох. У чаше медзи двома войнами, по нєписаних правилох, тарґовци поставали лєм дзеци тарґовцох и єврейских фамелийох. Медзи Руснацами нє було векше число правих, школованих, виучених тарґовцох, та вони анї нє могли, по тедишнїх предписаньох, учиц од других. Прето ше нашо школяре одходзели учиц за тарґовцох до векших местох. Як цо своєчасово добри майстор могол постац лєм виучени шеґерт у нємецких и мадярских майстрох, так ше и познєйше тримало же добри (а то значело и знаходлїви, бешедлїви и добродзечни, вислужни) може постац лєм тот, цо свойо знанє и способносц здобудзе у цудзим штредку, у варошу у варошского тарґовца.

Аж по Другей шветовей войни почина виучованє у руских валалох.

Здобуванє знаня у державних тарґовинских орґанизацийох

По Другей шветовей войни ше сную державни тарґовински орґанизациї и подприємства, орґанизацийно уключени до тарґовинских коморох, за потреби дружтва и розвой привреди.

Тарґовецке знанє ше здобува:

- у предавальньох под фаховим ученьом и надпатраньом тарґовцох – майстрох

- у школох за школярох у тарґовини.

Нєобходне знанє ше здобувало у шеґертских школох лєбо на специялних курсох и зоз покладаньом испитох за тарґовецких помоцнїкох – калфох, односно по здобуваню тарґовецкей пракси и теорийного знаня зоз покладаньом майсторских испитох, КВ тарґовцох, односно ВКВ тарґовцох.

Шеґертох було у керестурскей ЗЗ „Єдинство”(ЗАЗНИП-у), „СРЕ—МАҐ”-у, у тарґовини у ПЗ „Перши май”, у „Трґопромет”-у.

Реформа образовней системи

После пейдзешатих рокох, кед зоз вименку образовней системи формовани школи за школярох у привреди, истого ступня формовани и школи школярох у тарґовини. У Кули до школи школярох у тарґовини (интернатского типу) ходзели школяре зоз ширшого подруча Бачкей и сиверней Сербиї. По законченю настави школяре доставали свидоцтво о законченей класи. Перше полроче, од септембра, мали праксу у одвитуюцих подприємствох, односно у предавальньох до хторих були послати на здобуванє общого знаня за тарґовцох.

У чаше од 1955. по 1959. рок у Кули Школу школярох у тарґовини закончело векше число руских школярох. Було их найвецей зоз Руского Керестура и Вербасу. Иста школа пред тим робела у Зомборе. Теорийна настава тирвала шейсц мешаци. Шицки школяре бивали у интернату, односно у двох — за школярох и школярки. Шейсц мешаци ходзели до школи, а шейсц мешаци мали праксу у тарґовинских орґанизацийох. Школа тирвала три школски роки.

Тарґовци зоз польопривреднима продуктами и статком

Медзи двома войнами Вербас бул познати тарґовински центер. Мал розвиту тарґовину на велько зоз житарками и статком, отримовани у нїм шейсц вашари през рок, по три у Новим и Старим Вербаше. У нїм було од 50 до 60 предавальнї, а вербаски тарґовци одкупйовали польопривредни продукти и статок нє лєм зоз Вербасу и його сушедних валалох, алє з велїх местох Бачкей и Банату. Одкупену робу ше предавало до иножемства — жито до Австриї, а статок до Австриї, Италиї и тедишнєй Чехословацкей.

Жито и статок одкупйовали „цензаре”. На беґелю було три пристанїща за ладї и маґазини, одкаль ше жито и други житарки по Тиси и Дунаю одвожело до державох Европи. Од статку, найвецей предавани тлусти швинї и то до Бечу, а рогати статок до Риму, Милана и других италиянских городох.

Рочнє ше вивожело:

▶коло 500 ваґони жита

▶коло 500 ваґони викармени швинї

▶коло 2 ваґони рогатого статку (16-18 фалати тижньово)

Вербаски тарґовци тиж вивожели:

▶до Италиї конї за кланє

▶до Греческей и Турскей конї за шедланє.

Швинї кармело скоро кажде ґаздовство.

Тарґовци зоз статком

По подмиреню власних потребох у ґаздовстве — зявює ше звишок випродукованих продуктох, з чиїм предаваньом ґаздовство витворює нєобходни материялни средства за подмирйованє других потребох. Тот звишок селянє предаваю сами прерабячом або на пияцох и вашарох або хї предаваю тарґовцом, хтори далєй пренаходза купцох.

Тарґовци купени статок од селянох далєй предаваю до варошох лєбо их єден час докармюю и потим предаваю по вашарох. Тарґовци зоз Руского Керестура и Коцура предавали швинї до индустрийних месарньох у Будапешту. Швинї ше одвожело у ваґонох. У народзе була назва „предал на ваґон”, цо значи тарґовцом хтори статок предаваю до трошительних центрох.

У Керестуре бул познати тарґовец дїдо „Кравичка”. Вон на яр куповал подли яловки, целята, напасал их и кармел, та вєшенї их цельни предавал.

По Другей шветовей войни тарґовцом було забранєне тарґовац зоз статком. „Одкуп” статку окончовала землєдїлска задруґа и предавала статок клальньом.

Тарґовкинї з продуктами домашнього виробнїцтва

Тарґовкинї зоз купенима продуктами у валалє одходзели до варошох, часто предавали по обисцох, а ходзели и на околни вашари — Зомбор, Оджак, Бечей, Србобран и до других местох. На вашари ше ишло додня на парастских кочох.

Случовало ше же жени ходзели одкупйовац по обисцох, лєбо єй други людзе понукли робу, а вец єй ношели и на причек. Пенєж ше дакеди давало аж и после пияцу або вашару, кед ше робу попредало. На таки способ жени зарабяли, а даєдна аж и дзецко вишколовала.

Найвецей ше предавало домашнї виробки зоз конопи: платно, покровци, керпари, цверни, партки, мехи.

Тарґовци зоз конопу

У Руским Керестуре пред Другу шветову войну було вецей конопарнї и чесарнї. Дзепоєдни власнїки одкупюю желєну конопу од селянох и далєй ю прерабяю: моча, суша, тру, гладза. У чесарньох ше тоту конопу чеше, сортує по класох, єдну часц ше дава до вавалу пресц и вец ше предава до иножемства, углавним до Нємецкей.

Литература

Мирон Жирош, БАЧВАНСКО - СРИМСКИ РУСНАЦИ, ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745—2001, IV ТОМ, бок 293—317

Вонкашнї вязи

Zakon o trgovini. www.paragraf.rs