Прейдз на змист

Михайло Варґа

Материял зоз Википедиї
Михайло Варґа
Михайло Варґа
Народзени 17. априла 1952. року
Умар 9. априла 2019. (67)
Державянство югославянске, сербске
Язик творох руски
Школа Школа школярох у привреди
Период твореня 1967—2018.
Жанри ґлума, рецитованє, култура
Поховани у Руским Керестуре
Припознаня Златна значка КПЗ Сербиї (1986),

Зарї култури КПЗ Кула (1988),

на Союзним фестивалу у Требиню 1990. року є преглашени за найлєпшого ґлумца-аматера

Михайло Варґа (*17. април 1952—†9. април 2019), културни и дружтвено-политични активиста и єден з найталантованших ґлумцох у аналох театралней уметносци на руским язику у Югославиї и Сербиї.

Биоґрафия

[ушориц | ушор жридло]

Михайло Варґа ше народзел 17. априла 1952. року у Руским Керестуре. Ту закончел основну школу 1967. року, а Школу школярох у привреди 1970. року закончел у Кули. Такой после законченей школи почал робиц у приватнїка, а вец у Фабрики мебльох Дрина у Вербаше. Потим прешол на роботу службенїка у Новинско-видавательней установи Руске слово Нови Сад, з роботним местом у Руским Керестуре, и оталь пошол до пензиї.

Михайло Варґа бул у малженстве зоз Дарину родз. Орос. Мали двох синох, Михайла и Владимира.

Дружтвено-политични анґажман

[ушориц | ушор жридло]

Варґа як омладинєц бул вецей роки активни у Младежскей орґанизациї валала, як член предсидательства, а єден дворочни мандат, 1975/76. року, бул и предсидатель. У тим чаше бул и член Општинского комитету младежи. Були то роки кед Младежска орґанизация була окреме активна и орґанизовала велї активносци у новозбудованим младежским доме. Познєйше Варґа бул активни и у политичним живоце и бул вибрани и до Совиту Месней заєднїци, а коло 20 роки окончовал и длужносц секретара Месного здруженя СУБНОР-у.

Михайло Варґа
Михайло Варґа

Досяги у рамикох театралней уметносци

[ушориц | ушор жридло]

Михайло Варґа бул, од половки 60-их рокох, член театралней секциї у основней школи и танєчней секциї у Доме култури у Руским Керестуре а познєйше помагал културну мисию Дома култури анґажуюци ше у комисийох Фестивала култури Червена ружа.

Зоз театралну дїялносцу ше почал занїмац ище як штернацрочни школяр 1966. року. Бавел у театралним фалаце Дзивче зоз ширками Г. К. Андерсена (режисер Йовґен Медєши). Перши театрални фалат за старших, у котрим и вон достал улогу, була комедия Жоржа Фейдоа Пан ловар у режиї новосадского режисера Михайла Василєвича и його помоцнїка Витомира Бодянца. Од теди Михайло Михал Варґа постал стаємни член Керестурскей сцени АРТ/РНТ Дядя, познєйше Руского народного театра Петро Ризнич Дядя Руски Керестур, аж по час кед му чежка хорота зопарла шицки активносци.

Бул єден з найталантованших ґлумцох у историї Руского народного театра Петро Ризнич Дядя, а мож повесц нє лєм у рамикох керестурскей сцени театра, алє и у цалей рускей националней заєднїци у нашей жеми. Шведоча то и велї награди и припознаня хтори освоєл за вецей як 50 роки, а спомедзи котрих окреме значни: Златна значка КПЗ Сербиї (1986), Зарї култури КПЗ Кула (1988), а на Союзним фестивалу у Требиню 1990. року є преглашени за найлєпшого ґлумца-аматера.

Од 1967. по 2018. рок одбавел 41 улогу, а скоро шицки були главни. Попри тим, значне число зоз спомнутих представох було адаптоване и зняте за телевизию, а тиж и за радио. Вецей роки поряднє участвовал у рижних радио драмох за емитованє на руским язику, записаних на маґнетофонску пантлїку, та ше и нєшка репризую.

Михайло Варґа умар 9. април 2019. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре.

Михайло Варґа ґлумел у тих театралних фалатох:

[ушориц | ушор жридло]
Рок
Театрални фалат
Улога
Рок
Театрални фалат
Улога
1967. Г. К. Андерсен: ДЗИВЧЕ ЗОЗ ШИРКАМИ 1996. Дю. Папгаргаї: ЖОБРАЧА ГОРА
1972. Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР Ґонтран 1998. О. Вампилов: ЛОВ НА ДЗИВИ КАЧКИ Дима, келнер
1976. Е. М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА Маврер 1999. Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР
1977. М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР Бобчински 2000. Й. С. Попович: ПОКОНДИРЕНА ТИКОВКА
1978. А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ Букин 2001. Дю. Папгаргаї: ДВА КАРТИ ЗА ЄРУСАЛИМ Брундза
1979. Бертолд Брехт: ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ Едо 2004. Р. Доманович: СТРАДИЯ Начальнїк у министерстве,

шеф делеґациї, граждан

1981. Е. Лабиш - М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП Фадинар 2005. Д. Ковачевич: ЗБОРНЕ МЕСТО Михайло Павлович
1982. Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА Жика, срезки писар 2005. Муза Павлова: КАРУСЕЛ Идиот
1983. Михайло Ковач: ОРАЧЕ Микола 2006. М. Канюх: ВЕЛЬКА ПТИЦА Велька птица
1984. Дю. Скарничи - Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА Антонио 2007. Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ
1985. Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ Гриц 2011. АНГЕЛИ ЗИХОДЗА ЗОЗ ВАВИЛОНУ
1986. Дю. Папгаргаї: БАБКИ ЗОЗ СЛАМИ Алек 2011. М.В. Ґоґоль: КОЦКАРЕ
1986. Б. Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ 3. Присутни 2012. Ш. Гудак: РУСАЛКА
1986. Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ Нови 2012. Христо Бойчев: ОКРУЖНИ ШПИТАЛЬ
1988. А. Н. Островски: ЛЄС Нєщешлївец 2013. С. Орос: НАЦИОНАЛНА СТРАҐЕДИЯ
1988. Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ Нови 2014. Ян Лазорик: БЕРЕМЕ ШЕ, ТАК НАМ И ТРЕБА
1989. А. П. Чехов: ПИТАНКИ Ломов 2015. Джон Нортон: ЦО ПОСЛУГА ВИДЗЕЛА
1990. М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА Подколєсин 2016. Е. М. Кочиш: ВОНА НЄВИНОВАТА
1992. Дю. Папгаргаї: АҐАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА Митро Попович 2016. З. Павлович: ЗАЗБЕРОВАЧЕ ТРУПЛОХ Гавриїл Костельник
1995. Дю. Папгаргаї: РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ Кирил 2018. Милош Николич: КОВАЛЄ

Литература

[ушориц | ушор жридло]
  • Дюра Латяк, „Михайло Варґа, службенїк, ґлумец-аматерˮ, 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Руски Керестур, 2018. б. 132
  • Тамаш, др Юлиян, „Руски театер Дядяˮ, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 423.

Вонкашнї вязи

[ушориц | ушор жридло]