Прейдз на змист

Гавриїл Г. Надь

Материял зоз Википедиї
Гавриїл Г. Надь
Гавриїл Г. Надь
Народзени 17. априла 1913.
Умар 15. октобра 1983. (70)
Державянство австро-угорске, югославянске
Язик творох руски
Школа ґимназия у Вербаше
Универзитет Филозофски факултет, Беоґрад
Период твореня 1935—1983.
Жанри линґвистика, литература,

просвита

Поховани у Коцуре

Гавриїл Г. Надь (*17. април 1913—†15. октобер 1983) професор, линґвист, поет, рецензент и преклaдатель.

Биоґрафия

[ушориц | ушор жридло]

Гавриїл Г. Надь народзени 17. априла 1913. року у Старим Вербаше дзе закончел основну школу и осем класи Державней реалней ґимназиї. На Филозофски факултет у Беоґрадзе ше уписал 1932. року а дипломовал 1936. року на тедишнєй ХII ґрупи наукох: Сербски язик зоз старославянским язиком и историю югославянскей литертури з теорию литератури. Найглавнєйши предмети преподавали му познати професоре: Александар Белич,[1] Ст. М. Кульбакин, Павле Попович, Боґдан Попович, Радомир Кошутич, М. Тривунац, Петар Дьордїч и други.

Службовал у Никшичу (Чарна Гора, (1939-40), и Суботици (1940-1941). Под час Другей шветовей войни остал без роботи и жил у чежких условийох. Концом 1944. року бул мобилизовани до Народноошлєбодительного войска, алє є пошвидко врацени за професора до вербаскей Ґимназиї, а 1945. року є меновани за директора Державней мишаней ґимназиї зоз руским наставним язиком у снованю у Руским Керестуре. Тоту длужносц Надь окончовал до априла 1948. року кед є, на його жаданє, розришени з директорскей длужносци алє и далєй окончовал длужносц професора. У Руским Керестуре роби, зоз кратку прерву (бул премесцени за професора Висшей педаґоґийней школи у Новим Садзе, дзе викладал сучасни сербскогорватски язик и компаративну ґраматику славянских язикох), по 1954. рок, а вец преходзи на службу до Коцура, до Основней школи Братство-єдинство, дзе преподавал мацерински язик, сербскогорватски, русийски и нємецки язик. З тей длужносци пошол 1979. року до пензиї.

Прилоги до историї руского язика

Бул народни посланїк у Уставотворней скупштини Демократичней федеративней републики Югославиї.

Писац почал ище як школяр ґимназиї. Зоз своїма линґвистичнима и литературнима роботами зявел ше у периодзе медзи двома шветовима войнами у Руских новинох, Руским календаре и Русскей зарї. Як поета першираз ше зявює зоз сонетом под насловом Там у Руским календаре за 1938. рок.[2]

За перши линґвистични роботи анґажовал го тедишнї редактор Руского календара Дюра Биндас. Перша статя Як ше правя часовнїково меновнїки на –нє и –це му обявена у Руским календаре за 1935. рок.[3]

Гавриїл Г. Надь у историї бачванско-сримских Руснацох, после др Гавриїла Костельника, друга особа котра ше на наукови способ занїмала зоз руским литературним язиком. Зявює ше як викладач на вецей семинарох за просвитних роботнїкох. Написал понад 30 фахово роботи з обласци язика, а тиж так и вецей поетични твори хтори видруковани у наших виданьох, у учебнїкох, у календарох, у Шветлосци и Пионирскей заградки.

Його найзначнєйчи поетски твори видруковани концом 50-тих и познєйше. Як його найкрасши писнї треба спомнуц Чуєце браца, потим Ґлоса як и Сонетни венєц. Г. Г. Надь автор першого сонетного венца написаного по руски хтори ше трима як найкрасше поетске дїло медзи двома шветовима войнами при Руснацох. Заступени є у скоро шицких антолоґийох рускей поезиї.

Надь ценєни и як барз добри прекладач и рецензент. Дзекуюци плодней прекладательней роботи постал член Секциї прекладачох Дружтва писательох Войводини.

Г. Г. Надь Линґвистични статї и розправи
Г. Г. Надьː Линґвистични статї и розправи

После длугей и чежкей хороти умар у Коцуре 15. октобра 1983. року, дзе є и поховани. Запаметани є як єден з найугляднєйших професорох першей рускей ґимназиї и як авторитативни арбитер у розришованю наших линґвистичних дилемох.

Литература

[ушориц | ушор жридло]
  • Гавриїл Г. Надь: Линґвистични статї и розправи, Руске слово Н. Сад, 1983.
  • Гавриїл Г. Надь: Прилоги до историї руского язика, Русле слово, Н. Сад,1988
  • Др Юлиян Тамаш: История рускей литератури, Завод за учебнїки и наставни средства – Београд, 1997, б.151-154 и 582-583.

Вонкашнї вязи

[ушориц | ушор жридло]

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. Александар Белић
  2. Руски календар за 1938. рок, бок 54
  3. Руски календарза югославяньских Русинох за 1935, бок 116