Рефрен-пришпив
Рефрен (анґл. и франц. Refrain, нєм. Kehrreim, ит. ripresa) то поетске поняце хторе означує стилску фиґуру дикциї,[1] способ виражованя, хторе ше одноши на повторйованє стиха, лєм часци або ґрупу стихох. Найчастейше ше правилно повторює после дистиха лєбо строфи. Поетове часто повторюю подобни лєбо исти слова и на тот способ першенствено виражую свойо чувства. Рефрен (пришпив) повязує у писнї шицки строфи а источашнє визначує емотивносц писнї. Попри рефрена, до стилских фиґурох спадаю: анафора, епифора, симплока, алон'ман.[2]
Фиґуративне значенє пришпива означує и нєпреривне чловеково врацанє и повторйованє на "стару писню".
Применьованє рефрена у музики и историят
[ушориц | ушор жридло]Рефрен-пришпив у вокалней и инструменталней музики означує часц, лєбо цалосц хтора ше повторює на одредзених местох у композициї. Найчастейше ше зявює на концу як фраза – музичне виреченє, лєбо векша часц типу цитата. У музичних партитурох место дзе рефрен тє. музична часц хтора ше повторює (репетиция), стої одредзени ґрафични знак хтори ше уписує на одвитуюце место до линийовей системи. Попри ґрафичних постоя и словни ознаки за повторйованє тє.репетицию.
Ище у церковним шпиваню вчасного християнства наиходзиме на применьованє пришпива хтори шпивал хор на концу псалма – аминь и алилуя. Назва рефрен-пришпив у музики походзи зоз 13. вику. Находзи ше у писньох путуюцих музичарох-трубадурох и труверох як значни конструктивни елемент музичней форми рондо. Потим у бароку у опери, ораториюму и кантати а у романтичней епохи у лид-у - соло писнї Франца Шуберта.
Понеже ше пришпив найчастейше зявює у народних писньох и танцох. Його применьованє поготов находзиме у вокалних формох хтори настали под уплївом народней музики.
У народних жридлових и новокомпонованих писньох применьованє пришпива постало правило.
Вонкашнї вязи
[ушориц | ушор жридло]- Opismeni se: Refren, pristup 22. septembar 2012.
- Opušteno: Književni termini, 10. maj 2012, pristup 22. septembar 2012.
Референци
[ушориц | ушор жридло]- ↑ Вокабулар: дикция
- ↑ Даница Радуновић Стонић, Деца предшколског узраста и њихова рецепција књижевности, Часопис Детињство XXXVII 1/15, стр 103.: УДЦ 82–93.09.