Прейдз на змист

Микола Мушинка

Материял зоз Википедиї
Микола Мушинка
Микола Мушинка
Псевдоними Микола Вірук, Микола Гнатюківський, Микола Пастушенко, Петро Ігорчук
Народзени 20. фебруара 1936.
Умар 12. септембра 2024. (88)
Державянство чехословацке, словацке
Язик творох українски, русински
Школа Руска ґимназия, Прешов
Универзитет Карлов универзитет, Прага
Наукови ступень доктор филолоґийних наукох (1992)
Обласц науки
Период твореня 1958—2022.
Поховани
Припознаня Награди П. Чубинського, Івана Франка, Д. Нитченка, В. Гренджі-Донського, Корона Карпатика з Румуниї

Микола Мушинка (укр. Микола Іванович Мушинка, слц. Mikuláš Mušinka) (*20. фебруар 1936—†12. септембер 2024), словацки фолклориста и українознавец карпато-русинского походзеня, иножемни член Українскей академиї наукох. Виглєдовал лемковски фолклор у Югославиї, Румуниї, Польскей, України, у заходней Ческей и у Моравскей.

Биоґрафия

[ушориц | ушор жридло]

Микола Мушинка ше народзел 20. фебруара 1936. року у валалє Куров, у Бардейовским округу, у селянскей фамелиї, котра мала пецеро дзеци. Микола бул треци по шоре, мал ище шестру Ану и братох Петра, Федора и Дмитра. Основну школу Микола закончел у Курове, а Руску ґимназию у Прешове.

У 1958. року Микола Мушинка закончел студиї на Карловим универзитету (Институт русийского язика и литератури) у Праги дзе, под руководством I. Панькевича и Є. Врабцова, почал виглєдовац фолклор южних Лемкох. Першу службу достал як наставнїк у стреднєй школи у валалє Маргань, округ Ґиралтовце, алє уж у октобре 1958. року бул поволани на одслуженє войска, а по одслуженю войска прияли го за наукового асистента у новооснованим Кабинету народней словесносци при Катедри українского язика и литератури Филозофского факултета Универзитета Павел Йозеф Шафарик у Прешове. Вєшенї 1963. року уписал наукову аспирантуру (постдипломски студиї). З оглядом на вибрану тему, вон у периодзе 1964–1966. рок студирал на универзитетох у Праги и у Києве (Україна). Здобул ступень кандидата наукох 1967. року. Медзитим, пре контакти зоз дисидентами нєодлуга бул послати назад до Словацкей.

Уж концом авґуста 1968. року, под час познатих политичних подїйох у Чехословацкей, Микола Мушинка, пре политични причини (протестовал пре уход войскох Варшавского пакту до Чехословацкей), бул вишлїдзовани и 1971. року остал без роботи на факултету. Бул оддалєни зоз наукових и литературних активносцох. Же би обезпечел средства за живот фамилиї, Микола Мушинка єден час робел у задруґи як чувар кравох, а познєйше як топяч у цепларнї у Прешове. Алє и под час нємилосци чехословацких власцох вон предлужел наукову роботу и путовал до Канади и ЗАД, дзе отримовал серию преподаваньох.

Микола Мушинка бул регабилитовани аж 1990. року и достал роботу на Прешовским универзитету. У цеку 1992. року одбранєл докторску дисертацию на Институту уметносцох, фолклору и етноґрафиї у Києве. Национална академия наукох України вибрала го 1997. року за свойого иножемного члена. Мушинка здобул титулу универзитетского професора 1999. року.

Наукова творчосц

[ушориц | ушор жридло]

Др Микола Мушинка автор коло 200 наукових роботох, вецей як 1000 статьох, 350 рецензийох, вецей як 50 кнїжкох як автор и коавтор.

Окреме значна улога Миколи Мушинки у виглєдованьох, збераню и публикованю материялох з архивских жридлох. Вон автор вецей як 70 наукових роботох о В. Гнатюкови. Вон континуовано публиковал свойо науково виглєдованя у ЗАД, Канади, Французкей, Нємецкей, Югославиї, Ческей и Австралиї, а после 1990 року и у Словацкей и України.

Окреме замерковани тоти його библиоґрафски єдинки

♦ З глибини віків. Антологія усної народної творчості українців Східної Словаччини (1967)
♦ Володимир Гнатюк — дослідник фольклору Закарпаття (Париж, 1975)
♦ Фольклор Пряшівщини в працях українських та російських вчених і сучасний стан його дослідження (1968)
♦ Спільні і відмінні риси у фольклорі русинів Пряшівщини та Войводини (1971)
♦ Фольклорні видання українців Пряшівщини, (Український календар на 1979 р., Варшава)
♦ Флоріан Заплетал - маловідомий чеський дослідник сакральної архітектури Закарпаття, Народознавчі зошити 1-2, 2003, стор. 252-259
♦ Володимир Гнатюк: Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства. — Париж — Нью-Йорк — Сідней: НТШ, Український архів, 1987. — Т. 207.— 332 с. (І видання)

Награди и припознаня

[ушориц | ушор жридло]

Награди П. Чубинського, І. Франка, Д. Нитченка, В. Гренджі-Донського, припознанє з Румуниї Корона Карпатика.

Вязи и сотруднїцтво з Руснацами у Войводини

[ушориц | ушор жридло]

Академик Мушинка на вецей заводи пребувал у наших крайох. Новинско-видавательна установа Руске слово видала два кнїжки Миколи Мушинки: Фолклор Руснацох Войводини (1988) и Од усней по писану литературу (2017). Наступал у руских емисийох Радия и Телевизиї. Вшадзи дзе бул, афирмативно бешедовал и писал о нас и о нашей култури аж по тамаль покля го чежка хорота нє звладала.

Микола Мушинка ше упокоєл 12. септембра 2024. року у Прешове.

Вонкашнї вязи

[ушориц | ушор жридло]

Литература

[ушориц | ушор жридло]
  • Благовісник праці. Науковий збірник на пошану академіка Миколи Мушинки. — Пряшів: Фундація „Карпатиˮ, 1998. — 438 с.
  • Зимомря М. Вчений, педагог, громадсько-культурний діяч: До 70-річчя від дня народження Миколи Мушинки // Народна творчість та етнографія. — 2006. — № 2. — С. 103.
  • Микола Мушинка // Українського цвіту по всьому світу. — К.: ТОВ „Світ Успіхуˮ, 2008. — С. 168–171.
  • Неврлий М. Всеукраїнський громадянин і науковець (До 60-ліття Миколи Мушинки) // Сучасність. — 1996. — № 6. — С. 133–134.
  • Мишанич О. Видатний дослідник українського фольклору (Штрихи до портрета члена-кореспондента НАН України Миколи Мушинки) // Народна творчість та етнографія. — 2002. — № 5- 6. — С. 14–19.
  • Федонюк В. „Справа гідна сил та трудуˮ // Народна творчість та етнографія. — 2005. — № 4. — С. 123–128.
  • Хаварівський Б. Мушинка Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат „Збручˮ, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 582. — ISBN 966-528-199-2.
  • Академік Микола Мушинка // Вісник НТШ. — Весна-літо 2016. — С. 69-74.