Прейдз на змист

Любомир Рамач

Материял зоз Википедиї
Любомир Рамач Киме
Любомир Рамач
Народзени 22. януара 1941.
Умар 29. априла 2005. (64)
Державянство югославянске, сербске
Язик творох руски
Школа Штредня економска школа, Нови Сад
Универзитет Економски факултет, Суботица
Период твореня 1966—2005.
Жанри новинарство, публицистика
Поховани у Дюрдьове

Любомир Рамач (*22. януар 1941—†29. април 2005), длугорочни новинар, бувши директор и на вецей заводи главни и одвичательни редактор новинох Руске слово.

Биоґрафия

[ушориц | ушор жридло]

Любомир Рамач ше народзел у Дюрдьове 22. януара 1941. року.  Оцец Яким и мац Мария нар. Варґа. Любомир мал шестри Ану и Ксению. Основну школу закончел у Дюрдьове а Штредню економску школу у Новим Садзе. Потим Любомир Рамач закончел Економски факултет у Суботици як стипендист Землєдїлскей задруґи Перши май з Руского Керестура та – по согласносци давателя стипендиї – такой од 1. авґуста 1966. року почал робиц як новинар у НВУ Руске слово.

У новинох робел шицки новинарски роботи, Ище як стредньошколєц и студент вон бул вонкашнї сотруднїк тих тижньових новинох. Потим новинар-сотруднїк, та новинар-редактор политичней рубрики, заменїк главного и одвичательного редактора, вец главни и одвичательни редактор (1974-1983, 1987-1993. и 2000-2005), та директор новинско-видавательней хижи (1979-1987).

У 1993. року зменєни є прето же нє пристал же би новини постали пропаґандни глашнїк тедишнього режима. Людски и професийни понїжованя през полни седем роки го у духу нє зламали, бо нє бул сам у такей ситуациї, алє зато начали його тїлесне здравє.

Под час октоберских пременкох бул єден з найглавнєйших ношительох активносцох коло зменьованя дотедишнього руководительства у Руским слове, та му зоз согласносцу Кризного штаба зверене дальше ушорйованє новинох. Так уж о три днї после историйних пременкох у нашей жеми роботни колектив ше самоорґанизовал и уж 13. октобра 2000. року новини єден час виходза зоз преширену назву – „НОВЕ РУСКЕ СЛОВО”. Ушорел го Любомир Рамач як окончователь длужносци главного и одвичательного редактора. Аж о рок и официйно постал главни и одвичательни редактор зоз полним штиророчним мандатом.

Цали свой роботни вик Любомир Рамач–Киме (зоз тим псевдонимом ше подписовал под свойо афоризми цо их обявйовал у новинох) препровадзел у Руским слове. Воно було його други дом, його єдина фамилия.

Пре хороту, по нєполних 38 рокох новинарского стажу, 31. марца 2005. року пошол до пензиї.

Велїм своїм колеґом остал у паметаню, бо ше од нього учели буц добри новинаре, обєктивни и благочасни репортере. Дюрдьовчанє го буду паметац и по кнїжки-моноґрафиї Културни живот Руснацох у Дюрдьове 1900-2000, а глумци бувшого АРТ Дядя як єдного зоз своїх сновательох и членох Управного одбору и секретара у єдним мандату.

Любомир Рамач умар (самозабойство) 29. априла 2005. року у Новим Садзе, после длугей и чежкей хороти. Поховани є у Дюрдьове 30. априла 2005. року.

Вонкашнї вязи

[ушориц | ушор жридло]