Иштван Удвари
| Иштван Удвари | |
|---|---|
 | |
| Народзени | 14. юлия 1950. |
| Умар | 9. новембра 2005. (55) |
| Державянство | мадярске |
| Язик творох | мадярски, руски |
| Школа | ґимназия у Мандоку |
| Универзитет | Универзитет у Дебрецину |
| Обласц науки | славистика, линґвистика,
русинистика, лексикоґрафия |
| Наукови ступень | доктор наукох, 1986. |
| Академия | член Мадярскей академиї
наукох од 1997. |
| Период твореня | 1975—2004. |
| Поховани | у Нїредьгази |
Др Иштван Удвари (*14. юлий 1950—†9. новембер 2005) лексикоґраф, педаґоґ, визначни мадярски слависта хтори у своєй науковей роботи виглєдовал историю руского язика и литератури и преподавал руски язик.
Биоґрафия
[ушориц | ушор жридло]Иштван Удвари (мадь. Udvari István) ше народзел 14. юлия 1950. року у Торньошпалцу (Саболчски комитат), валалє блїзко при мадярско-українскей гранїци. У сушедним валалє Еперєшке закончел дзешецрочне обще образованє, а у городзе Мандок ґимназию. То праве край зоз хторого походзел и у хторим було/єст руски населєня цо и уплївовало на опредзелєнє Иштвана Удвария же би виучовал руски язик и литературу.
Високе образованє Иштван Удвари достал на Дебрецинским универзитету Лайош Кошут (1971–1975) кед дипломовал на ґрупи История и русийска филолоґия. После законченя универзитета преподавал як професор у ґимназиї у Кишварди. 1981. року Иштван Удвари здобул ступень маґистра з роботу Гунґаризми у язику бачванско-сримских (югославянских) Руснацох, а 1987. року вон одбранєл кандидатску дисертацию з тему Урядове писмо Карпатоукраїнцох (Русинох) у XVIII сторочю.
Наукова робота
[ушориц | ушор жридло]Вон бул єден з иницияторох снованя рускей и українскей катедри на Педаґоґийним институту Дєрдь Бешенєя у Нїредьгази (од 2000. року то Нїредьгазска висша школа) и од 1993. року та по шмерц вон бул єй шеф. Од 1995. року Иштван Удвари бул габилитовани доктор з историї славянских язикох и доцент на Сеґединским универзитету Атили Йожефа, а 1907. року достал ступень доктора Мадярскей Академиї наукох з роботу Словацкоязични рукописни жридла з урбарскей реформи Мариї Терезиї у жупох Спиш о Земплин. Од 2000. року українско-русинска катедра, на чолє зоз професором Удварийом, здобула виши ступень акредитациї (як уровень универзитета) и длугши час була центер гунґаро-русинстичних студийох у Мадярскей. Од року 2001. др Удвари сотрудзовал зоз Веспремским универзитетом, а од 2004. бул на нїм и професор.
Професор Удвари ше од самих початко своєй науковей роботи окреме интересовал за стари русински тексти преважно зоз XVIII сторочя та и за старши хтори глєдал по архивох и анализовал их витворююци яснєйшу представу о розвою русинского язика, о историї насельованя русинского жительства, церковного и културного живота, а тото ше одношело на цалу територию исторйного Мадярского кральовства, значи на Русинох нєшкайшей Бачки, Сриму, Мадярскей, Словацкей и Закарпатскей обласци. У велькей мири зоз його заслугу ше ґу Руснацом врацели визначни особи зоз їх менєй познатей историї и, з часци, и їх творчосц у ориґиналней форми (Антоний Годинка, Михаил Мануил Олшавски, Андрей Бачински, Йоанн Кутка, Ласло Чопей, Гиадор Стрипски и други. )
У перодзе од 1990. по 1994. др Иштван Удвари бул главни редактор наукового виснїка Педаґоґийного института Дєрдя Бешенєя Acta Academiae Paedagogicae Nyíregyháziensis, утемелїтель и редактор наукових периодикох Studia Ukrainica et Rusinica Nyíregyháziensia, Vice Versa, Dimensiones Culturales et Urbariales Regni Hungariae, Glossarium Ukrainicum. У тих периодикох обявйовани статї визначних славистох як цо то Петер Кираль, Ласло Деже, Андраш Золтан, Атила Голлош, Золтан Медве, Йожеф Ботлик и други. Вон обявйовал статї и окремни виданя хтори приблїжовали Українцом мадярску културу, а Мадяром українску. У енциклопедиї Világirodalmi lexikon (Шветова литература) коло 60 статї з українску тематику написал вон сам, а од XIII тома вон бул главни експерт у тей тематики.
О науковей роботи др Иштвана Удвария гуторя числени виданя, прилоги и кнїжки, а окреме библиоґрафия обявена у двох томох (2005)[1] бо за трицец роки од часу кед обявел першу публикацию (1974) нє бул у Мадярскей славистични сход, нє видата нїяка моноґрафия, зборнїк роботох и конференцийни материяли у котрих би нє бул присутни др Иштван Удвари. Тиж так вон отримовал преподаваня и бул на наукових конференцийох у Югославиї, Словацкей, Польскей и України. Як русиниста Иштван Удвари сотрудзовал зоз вельким числом науковцох. Науково роботи му обявйовани и у Шветлосци, Творчосци, Новей думки, Думкоx з Дунаю.
У першим тому библиоґрафиї хтори облапя период од 1974–1995. рок зазначени його 456 позициї, а у другим за период од 1995–2000. рок 580 позициї и ма коло 200 боки друкованого тексту як цо то:
1. окреме публиковани кнїжки;
2. статї обявени у рижних периодичних виданьох;
3. статї у енциклопедийох;
4. його наступи на конференцийох або їх кратке викладанє;
5. библиоґрафиї;
6. Рецензиї;
7. персоналиї;
Др Иштван Удвари бул член Дружтва за руски язик и литературу у Новим Саду и брал учасц на науково-фахових сходох орґанизованих у рамикох Дньох Миколи М. Кочиша. На першим сходзе 1993. року участвовал зоз трома роботами: Микола Кочиш о угорских пожичкох у руским язику, Школованє русинскей церковней интелиґенциї у XVIII вику (место, язик) и Податки о марияповчанских школох, хтори обявени у Studia Ruthenici 3, 1992–1993[2]. Познєйше, у Studia Ruthenica 10, 2005 му обявени и тоти роботи: Лемковски елементи у рускей писменосци: О язику документох епископа Гавриїла Блажевского и Кирилске писмо мункачовского епископа Йоана Брадача.
Др Иштван Удвари умар 9. новембра 2005. року у Нїредьгази у 55 року живота.
Дружтвена робота
[ушориц | ушор жридло]Попри своєй науковей и педаґоґийней роботи Иштван Удвари бул активни член наукових дружтвох и асоцияцийох
♦ Мадярске линґвистичне здруженє,
♦ Здруженє модерней филолоґиї,
♦ Лексикоґрафска комисия Мадярскей Академиї наукох,
♦ Медзинародна асоцияция русинистох
Иштван Удвари бул тиж так и предсидатель Мадярскей асоцияциї українистох, та у рамикох тей асоцияциї мал одвичательносц орґанизовац учасц мадярских українистох на медзинародних славистичних конґресох.
Припознаня
[ушориц | ушор жридло]★ 1997 - награда Меньгирта Лоняи од Саболч-Сатмар-Береґскей секциї МАН,
★ 2004 - медаля Антония Годинки з боку Дружтва русинскей интелиґенциї А. Годинки
★ Його мено достала основна школа у Еперєшки до хторей ходзел.
Литература
[ушориц | ушор жридло]- Андреа Тимеа Абоньи, Андраш Золтан, Иштван Удвари //Udvari István élete és munkássága – Иштван Удвари: Биобиблиографический указатель. Szerkesztette Zoltán András. Studia Ukrainica et Rusinica Nyíregyháziensia 26. Nyíregyháza, 2010. ISBN 978-963-9909-58-8 мад. русс. Сс. 7–23.
- Павло Роберт Маґочій, Удварі Іштван //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. С. 754.
Вонкашнї вязи
[ушориц | ушор жридло]- Др Иштван Удвари (1950-2005), Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, 2007, б. 152.
- Иштван Удвари, Русиньска Википедия, Igor Kercsa, 12 юлий 2020.