Забивачка

Забивачка (при Сербох свињокољ, при Руснацох забивачка, при Мадярох disznótor,) народни обичай обрабяня швиньского меса и готовеня продуктох як цо то шкварки, колбаси, бендов, сланїна...

Поступок обрабяня швиньского меса ше одвива звичайно у жимским периодзе у домашнїх условийох зоз помоцу родзинових и товаришох. Робота тирва цали дзень и закончує ше зоз пригодну вечеру. Таки обичай ше стрета при шицких народох бувшей Югославиї и ширцом швета, хтори конзумую швиньске месо. ^[1] ^[2]

Традицийни єдла зоз швиньского меса хтори ше рихта у Сербиї и Войводини то: шкварки, кулен, колбаси, шунка, сланїна...^[3]

Традиция

Забивачка традицийна у велїх европских державох: у Австриї ше вола Sautanz, у Болгарскей колене на прасе, у Сиверней Македониї колење на прасе, у Горватскей kolinje, у Ческей zabijačka, у Французкей tue-cochon, у Мадярскей disznotor, у Чарней Гори svinjokolj, у Польскей swiniobicie, у Словацкей zabijačka, у Словениї koline…

Обичай кланя швиньох окремна традиция на просторе Панонскей ровнїни - у Славониї, Баранї, Сриме, Бачкей, цалей Войводини, Подравини, Посавини. Звичайно ше отримує у новембру або децембру. Роботи коло такого способу кланя швиньох мож видзиц у старших ґаздовствох або у ґаздовствох хтори ше, з елементами ґастрономиї локалного подруча, намагаю зачувац тот обичай од забуваня.

Традицийни єшеньски роботи

Робота коло забивачки почина вєшенї або вчас вжиме пре даскельо причини. Нїзши температури оможлївюю чуванє векших количествох обробеного меса потамаль покля ше го нє одложи до замарзовача, а тиж так тоти роботи ше одвиваю на отвореним и по можлївосци нє теди кед температури нїзши од нули. Шицки роботи муша буц закончени по крачунски швета, бо праве теди столи найрозкошнєйши зоз рижнима месовима продуктами.

У прешлосци, жительство мало можлївосци лєм на церковни швета конзумовац векши количества преробкох з меса. ^[4] Нєшка скоро кажда фамелия може на таки способ дойсц до нєобходних месових продуктох, а понеже ше продукти з меса предава у каждей предавальнї, традицийни способ роботи зачувани лєм як обичай.

Месар бул ремеселнїк хтори свойо знанє преношел на сина. Нєшка тоту роботу почина професионални роботнїк хтори и обрабя месо, а домашнїм оставаю лєм закончуюци роботи як цо то рихтанє меса за куренє и одкладанє до замарзовача.

За роботу коло забивачки потребни рижни ванґли, шерпенї, гарчки, оштри ножи...

Дакеди ше заклану швиню кладло до древеней або плеховей купачки, обарело зоз врацу воду, ошкрабовало и зоз умиваньом порихтало за фаластованє. Нєшка ше за тоту роботу хаснує електрични орудия. Потим ше орезує шунки, сланїну, карменадли, ребра, а шкварки ше випражує у котлянки на горуцим огню. Масц, хтора останє у котлє после випражованя шкваркох, пресипує ше до ванїчкох, чува на жимним месце и хаснує за рижни наменки у кухнї.

Же би ше през длугши период могло конзумовац, шунки, колбаси и сланїну ше муши окуриц у окремних коминох або курарньох. Месо ше кури над цихим згорйованьом древа буку або черешнї, и на таки способ осушене и окурене месо ма окремни пах и фарбу, а тиж так ше може длужей конзумовац и нє муши ше го одложиц до замарзовача.

Бувша Югослвия

Забивачка швиньох традиция у Сербиї, Босни и Герцеґовини, Словениї. Понеже ше державне швето славело 29. новембра, тот и шлїдуюци дзень ше нє робело, та то була права нагода за друженє и пририхтованє меса за жиму.