Прейдз на змист

Гимна

Материял зоз Википедиї

Гимна (греч. ὕμνος - писня, хвалошпив) то писня на славу Бога, идеолоґиї лєбо держави. Гимна виражує вирносц, лоялносц, побожносц тиж и прихильносц, почитованє. [1]

Автор (писатель) гимнох наволує ше гимниста. Шпиванє и творенє гимнох наволує ше гимнодия. Зборнїки гимнох познати як гимни лєбо кнїжки гимнох. Заходна традиция гимнодиї започина зоз Гомеровима гимнами; зборнїк старих греческих гимнох, од хториих найстарша написана у 7. вику п.н.е. Зоз трецого вику п. н. е. зачувани зборнїк шейсц гимнох (Υμνοι) александрийского поети Калимаха. Орфични гимни; зборнїк 87 кратких писньох зоз греческей релиґиї. Гимни можу, алє и нє муша мац инструменталне провадзенє. Полигимния то греческо-римска богиня гимни. Гимна найстарша файта писнї хтору находзиме часточно ище у култури антики при старих Грекох, Єгиптяаньох, Вавилонцох и Асирцох. Даєдни найстарши зачувани приклади нотней музики то гимни зоз греческима текстами. У Греческей кажда писня од 6. вику пред нову еру волала ше гимна, а познєйше то були лєм писнї хтори пошвецени богом и геройом-юнаком. У Римским царстве зоз гимну ше велїчало култ царох. У штреднїм вику гимни були церковни писнї, а у ренесанси ше у гимнох описую красоти природи. Познєйше зоз наставаньом нацийох наставаю национални и родолюбиви, а зоз зявеньом дружтвених класох и борбени гимни. Од таких, найпознатша французка Марселєза [2] франц. La Marseillaise) и Интернационала (франц. L'Internationale) хтора компоновна у ритме крочайнїци. Односно то крочайнїца роботнїцкей класи. У 19. вику ше уводза вшадзи национални гимни, як гимни владаром у монархийох.[3] Християнска гимнодия Першобутно по угляду на Кнїжку псалмох и други поетски виривки (хтори ше найчастейше наволую ,,кантикли) у Святим писме християнски гимни, углавним унапрямени спрам хвалєня Бога. Велї гимни ше директно лєбо индиректно поволую на Исуса Христа. Од найвчаснєйших часох християнства, християнє шпивали ,,псалми, гимни и духовни писнї, у приватних побожних обрядох, а тиж и при заєднїцким богослуженю [4]. Нєбиблийски гимни (т.є. тоти цо нє псалми лєбо кантикли) зоз вчасного периода церкви и нєшка ше шпиваю а то 'Phos Hilaron', 'Sub tuum praesidium', и 'Te Deum'. Єдна зоз дефиницийох гимни то ,,..лирска писня, з почитованьом побожносци, хтора обдумана же би ше шпивала и хтора виражує став обожованя Бога лєбо Божеских намирох у людским живоце. Треба же би була єдноставна и метрична по форми, щирей емотивносци, поетского и кнїжовно –литературного стилу, духовного змисту, а по своїх идейох очиглядних зєдинїци-народу док шпива.” У велїх евангелистичних церквох, традицийни писнї ше класификую як гимни, док ше за сучасни писнї богослуженя нє тримаю за гимни. Причини за тоту розлику нє ясни, алє спрам даєдних то пре радикални пременки стила и побожного роздумованя хторе почало зоз Исусовим рухом и музики о Исусови. Остатнїх рокох, християнски традицийни гимни дожили преображенє у даєдних церквох, найчастейше тих реформованих лєбо калвинистичней природи, з оглядом же сучасни поетове гимнох як цо то Кит и Кристин Ґети и музика сувереней милосци ресетовали стари тексти на нови мелодиї, ревидировали стари гимни и ознова их обявели, лєбо єдноставно написали писню на гимнични способ як цо то In Christ Alone. Музика и провадзенє гимнох У античним старим вику, смиково инструменти тиж и струново, як цо то гарфа, лира и лаута хасновани за провадзенє псалмох и гимнох. З оглядом же постої нєдостаток музичних нотних записох у вчасних пописох, [5] реални музични форми у вчасним чаше церкви можу ше лєм нагадовац. У цеку штреднього вику розвила ше богата гимнодия у форми грегориянского нашпиву, лєбо обичней писнї. Тот тип нашпиву шпивало ше вєдно наглас, на єден зоз осем церковних спосбох, найчастейше то були хори монахох. Гоч були першобутно написани на латинским язику, велї преложени; познати приклад Од оцового шерца родзени зоз 4. вику шпивана у хорскей писнї Дивинум Мистериюм зоз 11. вику. Восточна церква Восточне християнство (восточна православна, ориєнтална православна и восточнокатолїцка церква) ма велї стари гимноґрафски традициї. У византийским обряду нашпиви ше хасную за шицки форми литурґийного богослуженя; кед ше нє шпива а-капела, єдине провадзенє то ison, лєбо бордун. Орґулї лєбо други инструменти ше нє применьовали у церквох, без огляду же ше хасновали у царских церемонийох. Медзитим, у даяких других ориєнталних традицийох були узвичаєни инструменти. Коптска традиция хаснує лєм чинели и трианґл. Индийски православци (маланкарска ортодоксна сирийска церква) хасную орґулї. Тевахедо церкви хасную бубнї–буґни за окремни нагоди. Розвой християнскей гимнодиї Тома Аквински у уводним слову свойого коментара за псалми, так дефиновал християнску гимну: „Hymnus est laus Dei cum cantico; canticum autem exultatio mentis de aeternis habita, prorumpens in vocem“. („Гимна то славенє Бога зоз писню; писня ше заноши и возноши зоз розумом хтори жиє вично и шпива.) [6]

Гимна Русинох (Руска гимна) Слова за русинску гимну Подкарпатских Русинох написал у чаше народного (националного) будзеня Александер Духнович а музику написал Стефан Фенцик; ,,Я Русин бул єсмь и буду.” Конєчно, як доказ же нашо интелектуалци з початку 20. вику прилапели А. Духновича и як свойого националного будителя, служи и факт же 2. юлия 1919. року на Сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва, попри державней, шпивана и руска (русинска) гимна на Духновичов текст „Я Русин былъ...“

Нєшка тота шветочна писня прилапена на Шветовим конґресу шветовей ради Русинох, Рутенох, Руснацох, Лемкох як писня шицких Руснацох/Русинох швета. Писня ше виводзи и з других шветочних нагодох Руснацох у державох дзе жию Руснаци и дзе су прилaпени з боку держави як национална меншина.

Попри тей шветочней писнї друге зволанє Националного совиту Русинох у Сербиї 2007. року на основи Закона о меншинских националних правох, прилапело за шветочни писнї: Браца Русини (автор мелодиї И. Тимко на текст И. Тимко-Дю. Папгарагаї) и З давен-давна (мелодия А.Тимко текст Дю. Латяк).

Треце зволанє Националного совиту Руснацох вигласало и прилапело же би Руска шветочна шисня була ,,Браца Русини”. Oд теди тота писня ше шпива з нагоди значних руских шветочносцох, попри урядовей державней гимни Р. Сербиї ,,Боже правде”.

Композитор державней гимни Боже правде Р. Сербиї Даворин Єнко, текст написал Йован Дьордєвич.

Вонкашня вяза

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. ↑ ,,Етноґрафски институ САНУ" etno-institut.co.rs. Архивирано из ориґинала 04. 05. 2019. г. Приступљено 23. 12. 2019.
  2. ↑ Dictionnaire Universelle de la Franc-Maçonnerie page 601 - Jode and Cara (Larousse - 2011)
  3. ↑ National anthem-The World Factbook www.cia.gov. Приступљено 2021-05-27.
  4. ↑ Burton-Hill, Clemency (21. 10. 2014).World Cup 2014: ,,What makes a great national anthem?" BBC.com (на језику: енглески). Приступљено 26. 3. 2018.
  5. ↑ Bible,Eskew; McElrath (1980).Sing with understanding : an introduction to Christian hymnology Broadman Press. ISBN 0-8054-6809-9.
  6. ↑ Toма АквинскиSt. Thomas's Introduction to his Exposition of the Psalms of David Архивирано из ориґинала 10. 04. 2016. г.
Превьате зоз "https://rsk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гимна&oldid=6783"