Ґайди
| Ґайди | |
|---|---|
 | |
| Общи информациї | |
| Класификация | Дуйни инструмент |
| Хорнбостел-Сакс класификация | 422.112 (аерофони зоз конусним отвором) |
| Походзенє инструмента | Азия-Китай, Индия, пренєшени до Европи |
| Звук ґайди | |
| Подобни инстурметни | |
| Инструменти | Галицийска ґайда, сопилка, ирски ґайди дуда, биз, флаута, тулум |
Ґайди (турски gayda; aрап. qāida, анґл. bagpipes, рсй. волынка, укр. волинка) то народни дуйни инструмент составени зоз меха и пищалки[1] Дакеди бул узвичаєни инструмент ширцом по Европи. При Сербох и других Южних славянох на ґайдох ше и нєшка грає, найчастейше у валалох. У Европи кажда держава ма свой тип ґайдох (bag pipes), медзитим у велїх жемох то вецей нє тот жридлови тип ґайдох, алє су усовершени до тей мири же на пищалкову часц ґайдох, поставени механїзем зоз прикривками, примитивни писк зоз наду заменєни зоз индустрийним, та ше и звук присподобел баржей класичному виводзеню. Медзитим, зоз таким технїчним злєпшованьом ґайдох заходноевропски типи вельо страцели од своєй руралносци и рустичносци звуку.[2][3]
Походзенє назви
[ушориц | ушор жридло]Постоя розлични толкованя о походзеню того инструмента-ґайди:
• Сербски етномузиколоґ Петар Д. Вукосавлєвич у своєй студиї о ерских ґайдох спомина стару сербску назву инструмента – дадлє, превжату зоз Вукового Сербского словнїка (,,Српског рјечника”), док етимолоґия нєшкайшей назви ґайди приходзи зоз арабскотурского слова ghaida - благосц (спрам нємецкого лексикона музичних инструментох зоз 1913. г.)
• Боривоє Джимревски у своєй кнїжки Гайдата во Македонија наводзи толковнає того термину, вжатого зоз Нового музичного словнїка о музичких инструментох (New Grove Dictionary of Music and Musicians) автора Стенлия Садиєа (Stanley Sadie), хтори термин ґайди повязує зоз ґотским виразом gait або ghait - коза, та отадз слово ґайди означує музични инструмент зоз кожей скори.[4]
История
[ушориц | ушор жридло]Шлїди инструментох подобни ґайдом датую у прешлосци вецей тисячи роки. У старим городзе Уру, як и старим Єгипту пренайдзени єдноставни пищалки зоз наду, за хтори музиколоґове предпоставяю же су предходнїки нєшкайших ґайдох. Нє познате кеди и хто додал мех на ґайди.
У библийскей кнїжки Данила, написаней скорей 500 рокох п.н.е., споминаю ше шейсц вавилонски музични инструменти. Єден з нїх и арамейска назва сумпония, на велї язики прекладани як ґайди. Нє мож точно повесц як тот инструмент випатрал, алє вироятнє здабал на ґайди хтори ище вше постоя на Ориєнту. Документи шведоча же у Персиї (нєшкайши Иран), Индиї и Китаю ґайди були рижних формох, а даєдни з нїх ище вше постоя.
На ґайдох ше барз давно грало тиж и у Италиї, Ирскей, Нємецкей, Польскей, Французкей и Шпаниї, тиж и на Балкану и Скандинавиї. Зна ше же коло 500. року п.н.е. Келти принєсли файту ґайдох до Шкотскей, алє тиж ше зна же и у велїх ґрофовийох Анґлиї од скорей постояла форма того инструмента. Шкотски ґайди по походзеню зоз шкотскей високоровнїни, а хасную ше у Британиї, Канади, Зєдинєних Америцких Державох и других жемох анґлийского бешедного подручя. Нєшкайши ґайди стари коло 300 роки.[5]
У Старим Риме ше споминаю ґайди у цеку 1. вику новей ери под час панованя Нерона. А споминаю ше ґайди и пред 37. роками п. н.е. у єдней писнї за хтору шє вери же ю написал поета Верґилиє, як ,,пищалки хтори приємно и мило чвиринкаю.” Римска пешадия мала своїх ґайдашох, алє нє мож зоз бизовносцу утвердзиц чи Римянє принєсли ґайди 43. п.н.е. кед освойовали британски острова.
Римски историчар Светониє пише же цар Нерон у цеку свойого панованя у першим вику н.е. обецал же, кед затрима свой пристол, будзе грац „шором на хидрауличних орґульох, флаути и ґайдох.“
Ґайди на простору Балкана
[ушориц | ушор жридло]
Ґайди ше зявюю у Сербиї, Македониї, Болгарскей, Албаниї, Горватскей.
На простору Балкана пренайдзени даскельо типи ґайдох:
- Южноморавско-македонски тип - найрозширенши тип и грає ше на нїх коло околїска Нишу та по юг Македониї.
- Сврлїжски ґайди, хтори маю пищалку зоз дуплу-двойнїсту циву, стретаю ше у околїска Нишу. [6]
- Ерски ґайди
- Банатски або мокрински ґайди
- Войводянски ґайди, хтори маю мех и тиж пищалки зоз дуплу циву. [7]
Кажди тип ґайдох разликує ше по штиму (углавним нєтемперованим), познєйше майстрове „прилапели схеми по хторих правели ґайди прецизнєйшого штиму.″
Ґайди у сучасней музики
[ушориц | ушор жридло]Нєшка ше на ґайди часто грає комбиновано зоз гоч хторим тапаном – удерни инструмент та и зоз тамбуру. Постали состойна часц неофолка и неовизантийских музичних составох, як и шицких музичних ґрупох хтори ше занїмаю зоз архаичну музику.[8]
Ґайди у Сербиї
| Нєматериялне културне нашлїдство Сербиї | |
|---|---|
 | |
| Общи информациї | |
| Реґион | Юговосточна и сиверовосточна Сербия и Войводина |
| Заєднїца | Заєднїци сербского, македонского и влашского жительства |
| Предкладач | Музиколоґийни институт САНУ,
|
| Веб сайт | http://nkns.rs/cyr |
Сам звук ґайди одводзи до глїбокей прешлосци кореньох рижних народох. Барз драгоцине тото же на Балкану постоя, а и нєшка ше правя примитивни типи ґайдох на хторих грали предки. На ґайдох ше грало кола, а пастиром ґайди були вирни приятелє, попри пищалки и инструмента кавал. Пастире їх найчастейше и правели идуци за овцами.
Гранє на ґайдох виводзи ґайдаш, гудак, ґайдар, ґайдарджия, карабаш (влашски: cărabăş) и характеристичне же припадаю заєднїци сербского, македонского и влашского жительства. На валалских сходох и соборох ґайдаш найчастейше стал у штредку у колє и грал, док людзе танцовали у колє коло нього. Ґайдаш ше обрацал з твару раз спрам єдних. а вец спрам других, указуюци уживанє.
Фразеолоґия : У народзе гваря людзе дує до ґайдох.[2][9]
Опис и виробок инструмента
[ушориц | ушор жридло]Ґайди ше состоя зоз даскельо елеменатох: ґайдарка, часц хтора дава звук, ма дзирки на хторих гудак „пребера” зоз пальцами и твори мелодию зоз музичнима прикрасками. Звичайно ґайди маю 6 до 8 дзирки. Ґайдарка ше прави зоз твардого древа. Найчастейше то ґузбанок, дрен, орґона и шлївка.
На верху ґайдарки находзи ше благо скруцни конєц хтори ше дараз правело виключно зоз биялового рога лєбо рога другей животинї, а нєшка майстрове тот еґзотични материял заменюю з древом. З верху тей часци на порващку зоз скорки виши вовчи, швиньски лєбо медведжи зуб лєбо орлова пазура и под. Тоти оштри предмети служа як амайлия, а тиж и як алат зоз хторим ше гладкало и чисцело дзирки кед ше штимовали з помоцу пчолового воску, (велькосц дзиркох ше зужовал пре капканє воску).
Писк ше находзи медзи мехом и ґайдарку. Зоз вибрацию його язичка достава ше звук. Писк (писка на македонским язику) ше прави зоз сирового барского наду лєбо зоз младнїкох габзи. Писк ше накратко зачири до горуцого олєю же би ше защицел од влаги. Штим ґайди вельо завиши од писка и од климатских условийох, та ше ґайдашом совитує, кед же граю у ґрупи зоз другима инструментами, же би вше мали зоз собу даскельо писки, хтори ше розликую по штиму за даскельо центи (цент то музична найменша мера - розмир) або полутони.
Шицки „персценї” древени часци уцискую ше кед ше скапчую зоз мехом и волаю ше по сербски „Главчине” и правя ше зоз кравчого рога (нєшка пре нєдостаток материяла ше правя зоз древа). Древена часц до хторей ше дує ма повратни вентил зоз скоряну клапну, a у новшим чаше зоз ґуми. Велька длугока цива хтора дава глїбоки (бас) тон тиж ма свой вельки писк и вола ше по сербски «прдало» (брчало на македонским язику), бас, бордун, або дрндало/драндало. Прави ше зоз ґузбанку.
Мех ше прави зоз кожей скори хтора ше суши, после намака до вапняней води и так импреґнує. Тоту часц зоз скори ше обраца на нука же би отримала влагу и цеплоту. Цали инструмент ше помасци зоз лойом або воском на шицких часцох же би нє пущал воздух), а мех ше масци зоз швиньску масцу же би ше зачувал.[5] Така форма ґайдох ше нє меняла виками.
Нєматериялне културне нашлїдство Сербиї
[ушориц | ушор жридло]Гранє на ґайдох ше находзи на лїстини нєматериялного културного нашлїдства Сербиї.[10]
Гранє на ґайдох, народним музичним инструменту, на териториї Сербиї ше одноши на солистичну праксу граня на двогласових и трогласових ґайдох. Репертоар народней музики за тот инструмент облапя народни танци, писнї, импровизацийни форми и специфични писнї ритуалного характеру (свадзебени, посмертни обряди, обрядна колона колядарох у юговосточней Сербиї). Шпиванє зоз провадззеньом ґайдох ридше пракси и то першенствено при войводянских гудакох - виводзачох на трогласових ґайдох.
Тота форма виводзацкей уметносци присутна у восточней часци Сербиї (околїско Неґотина, Заєчара, Бора, Майданпека, Пожаревца, Сврлїшски край зоз околїском, околїско Ниша, Запланє, Шоплука и околїско Лесковца) и у Войводини (углавним Банат - околїско Кикинди, Зренянина, Панчева и Сримскей Митровици).
Ґалерия
[ушориц | ушор жридло]-
Ґайдаш (арт: Hendrik ter Brugghen) -
Часци ґайди -
Дзеци граю на ґайдох (Болгарска) -
Либийски тип ґайди-зукра (музей у Амстердаме) -
Илустрация спрам рукописа „Кантиґи-писнї Дївици Мариї , владавина Алфонса X Ел Сабия (1221–1284) -
Сербски ґайдаш, Шветови музични фестивал у Нишу 2001. року (Сербия)
_TMnr_3402-1.jpg)
Литература
[ушориц | ушор жридло]- An Píobaire, Dublin: Na Píobairí Uilleann.
- Baines, Anthony (новембар 1991), ,Woodwind Instruments and Their HistoryНеопходна слободна регистрација, Dover Pub, ISBN 0-486-26885-3
- Collinson, Francis (1975), , The Bagpipe, The History of a Musical Instrument..
- My Method, Timothy Britton, illustrated guide to reed making for uilleann pipes
- Utriculus, Italy: Circolo della Zampogna.
- A Manual for the Irish Uilleann Pipes. Silver Spear Pub. 1980. ISBN 978-0-934302-00-5., Patrick Sky, LOC 79-6, 1980
Вонкашнї вязи
[ушориц | ушор жридло]- Srpske gajde - Vlasinka. Видео знїмок, Youtube.com
- Gajde. nekirok.com
- Гайде, Српска енциклопедийа
- Gajdaš i gajde - gajdardžija.
- Srpske gajde - tradicija gajdaša iz Svrljiga.
Референци
[ушориц | ушор жридло]
- ↑ ^ Влајић-Поповић, Јасна. „Лингвистичка обрада појма "ГАЈДЕ"”. ПОЈМОВНИК СРПСКЕ КУЛТУРЕ. ЕТНОГРАФСКИ ИНСТИТУТ. Архивирано из оригинала 19. 1. 2019. г. Приступљено 18. 1. 2019.
- ↑ 2,0 2,1 Pekic, Biljana. „Narodni instrumenti”. Narodna tradicija u školi. Приступљено 18. 1. 2019.
- ↑ „Gajde”. www.gajde.com. Архивирано из оригинала 16. 01. 2023. г. Приступљено 2023-02-04.
- ↑ Радисављевић, Владан. „Гајде у традиционалној култури Срба” (PDF). СВЕВЛАД. Приступљено 18. 1. 2019.
- ↑ 5,0 5,1 „Гајде — траг прошлости”. ОНЛАЈН БИБЛИОТЕКА. Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania. Приступљено 18. 1. 2019.
- ↑ Kostić, Aleksandar (11. 10. 2016). „Svrljiške troglasne gajde još čuvaju duh ovog kraja”. Južne vesti. Južne vesti, Internet novine. Приступљено 18. 1. 2019.
- ↑ „Sviranje na gajdama”. Srbija.com. Приступљено 18. 1. 2019.
- ↑ „Gajde”. NekiRok (на језику: енглески). 2020-08-04. Приступљено 2023-02-04.
- ↑ „You are being redirected...”. www.serbia.com. Приступљено 2023-02-04
- ↑ „СВИРАЊЕ НА ГАЈДАМА”. Нематеријално културно наслеђе Србије. Министарство културе и информисања РС и Етнографски музеј у Београду. Приступљено 19. 1. 2019.