Янко Саламон
| Янко Саламон | |
|---|---|
| Народзени | 18 авґуста 1926. |
| Умар | Умар 25. януара 1998. (72) |
| Державянство | югославянске |
| Язик творох | руски |
| Школа | Учительска школа, Осиєк |
| Период твореня | 1946. - 1986. |
| Поховани | На теметове у Шидзе |
Янко Саламон (*18. авґуст 1926. - †25. януар 1998.), просвитни роботнїк и театрални дїяч, режисер–аматер.
Биоґрафия
[ушориц | ушор жридло]Янко Саламон ше народзел 18 авґуста 1926. року у Беркасове. Основну школу закончел у Беркасове, а тедишню гражданску шшколу у Шидзе. Учительску школу започал у Сримских Карловцоху. Як школяра учительскей школи застала го Друга шветова война, у котрей як осемнацрочни леґинь ступел до народноошлєбодительного руху. Учительску школу закончел у Осиєку такой по ошлєбодзеню и од 1946. року почал робиц як учитель у Шидзе.
Концом 1949. року Янко Саламон ше оженєл зоз учительку Ксению Сенку Югас зоз Бачинцох.
У Шидзе Янко и Ксения Саламон робели у тедишнєй Основней школи "Бранко Радичевич" у руских оддзелєньох по 1952. рок кед у авґусту вєдно зоз сином Звонимиром прешли по потреби на роботу до Коцура.
У Коцуре Янко Саламон перши два роки робел як секретар школи и у висших класох преподавал сербски и нємецки язик. Остатнї два роки вон робел як директор коцурскей школи.
До Шиду ше Саламоново врацели 1956. року до ОШ "Бранко Радичевич" а истого року, у септембре у тей школи розформовани и заварти руски оддзелєня. Учитель Янко Саламон робел єден рок у Доме школярох у привреди, а потим ше врацел до школи. Отримовал наставу на сербским язику и потим робел як помоцнїк директора тераз уж у Основней школи "Сримски фронт". Даскельо роки пред пензию учитель Саламон робел у општинскей архиви дзе ушорел и обєдинєл архиву шицких школох у општини, а окреме часц хтора ше одношела на наставу у школи општини Шид на руским язику.[1]
Попри порядней роботи у школи учитель Янко Саламон робел у општинскей орґанизациї Червеного крижу, у Дружтве приятельох дзецох на орґанизованю лєтованьох на морю за школярох зоз Шиду.
За резултати у просвитней и театралней дїялносци Янко Саламон достал вецей подзекованя, награди и припознаня. Єдна з тих то Златна значка Културно-просвитней заєднїци Сербиї 1976. року як и припознанє Ради Союзу синдикатох Войводини за посцигнути резултати у култури, вєдно зоз супругу Ксению, 1980. року. Янко Саламон пошол до пензиї 1. януара 1986. року.
Янко Саламон пошол до пензиї 1. януара 1986. року.
Янко Саламон позберал векшу часц литературних творох свойого брата о. Силвестера Саламона (1912-1988) та так видата постгумно його кнїжка[2].
Театрална дїялносц
[ушориц | ушор жридло]Зоз театралну дїялносцу Янко Саламон ше почал занїмац у Шидзе такой по законченю учительскей школи 1946. року як режисер театралних фалатох. Вон ше анґажовал у роботи КПД Дюра Киш у Шидзе дзе почал свою активносц як аматер-ґлумец у драмским фалаце "Нашо селянє" 1947. року. З тим фалатом Шидянє наступели на преслави 200-рочнїци од приселєня Руснацох до Руского Керестура. Активносци на планє театра Янко Саламон предлужел и у Коцуре дзе режирал и по два драмски фалати у єдней сезони. По врацаня до Шиду Янко Саламон предлужел режирац театрални фалати и створел успишни драмски ансамбл хтори на смотрох аматерских театрох у покраїни и републики з посцигнутима резултатами широко афирмовал културну дїялносц зоз шидскей општини.
Як у Шидзе, так и у Коцуре вон виховал вецей ґенерациї театралних аматерох и любительох театралних представох. През штерацец роки свойого службованя и театралней дїялносци, попри других режисерох у местох дзе службовал, поставел и вон 11 театрални фалати зоз старшима аматерами и вельо векше число кратких театралних фалатох зоз школскима дзецми. И по тим остал запаметани як добри театрални педаґоґ.
Янко Саламон умар у Шидзе 25. януара 1998. року, дзе є и поховани на руским теметове.
Режирал тоти театрални фалати
[ушориц | ушор жридло]| Рок | Театрални фалат | Место |
|---|---|---|
| 1947. | М. Попович: НАШО СЕЛЯНЄ | Коцур |
| 1953. | Г. К. Основяненко: ПИТАНКИ НА ГОНЧАРОВКИ | ”
|
| 1954. | И. Тобилевич: БЕЗТАЛАННА | ”
|
| 1955. | М. Гонтка: ЛЄС ВОЛА | ”
|
| 1967. | Г. К. Основяненко: СТЕЦКО (Сватання на Гончарівці) | Шид
|
| 1968. | Драґо П. Трн: НЄВОЛАНИ ГОСЦИ | ”
|
| 1969. | Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ | ”
|
| 1970. | И Тобилевич: МАЦ СЛУЖНЇЦА (Наймичка) | ”
|
| 1974. | Велимир Суботич: ВИЛА ЛАЛА | ”
|
| 1975. | О. Коломиєц: ФАРАОНЄ | ”
|
| 1976. | Микола Зарудни: НА СЕДМИМ НЄБЕ | ”
|
Литература
[ушориц | ушор жридло]- Ксения Саламон: Учитель Янко Саламон, Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 11, 2006, б. 133-134.
- Дюра Латяк: Янко Саламон, просвитни роботнїк и театрални дїяч, режисер–аматер, 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу Войводяских Руснацох Нови Сад, Дом култури Руски Керестур и НВУ "Руске слово" Нови Сад, 2018. б.185-186.