Янко Павлович
| Янко Павлович | |
|---|---|
| Народзени | 18. юния 1931. |
| Умар | 28. марца 1995. (64) |
| Державянство | югославянске |
| Язик творох | руски |
| Школа | Висша школа СУП–а |
| Период твореня | 1948—1985. |
| Жанри | безпечносц, шпиванє, ґлума (аматерска) |
| Поховани | на новосадским Новим теметове |
| Припознаня | Искри култури КПЗ Войводини,
Златна плакета АРТ Дядя |
Янко Павлович (*18. юний 1931—†28. марец 1995), финансийни службенїк, инспектор СУП, шпивач, ґлумец–аматер.
Биоґрафия
[ушориц | ушор жридло]Янко Павлович ше народзел у Руским Керестуре 18. юния 1931. року. Оцец Йовґен и мац Ана родз. Шимко. Янко мал младшого брата Якима. Янко закончел основну школу у Руским Керестуре и уписал ше до першей ґенерациї школярох нїзшей керестурскей ґимназиї, хтора почала з роботу 25. фебруара 1945. року. Янко Павлович спада до шорох школярох тей ґимназиї котри вецей як штири децениї були главни ношителє културного живота Руснацох у Югославиї.
После малей матури Павлович претаргнул школованє и уж 1948. року робел як службенїк у Кули. Ту вон постал єден з главних орґанизаторох културного живота нєвелького числа Руснацох у тедишнїм чаше. Уж у першей половки 1948. року, кед ношитель културно–просвитней активносци бул Месни одбор Рускей матки, почала з роботу хорска и танєчна секция, а нєодлуга и драмска, хтора уж 16. юния 1948. року пред свою публику премиєрно виведла театрални фалат Г. К. Основяненка Сватання на Гончарівці у режиї Петра Ризнича як госца з Руского Керестура. У тим фалаце Янко Павлович бавел єдну з главних улогох. Нєодлуга потим Янко Павлович пошол до школи резервних официрох.
Зоз войска ше врацел знова до Кули, дзе 1953. року у рамикох драмскей секциї Културно–просвитного дружтва Руснацох бавел у Ризничовим фалаце На синокосу.
У 1954. року Янко Павлович робел як шеф рахунководства у Руским Керестуре, у тарґовинским подприємстве. Ту и предлужел свою театралну дїялносц. Под режисерску руку Петра Ризнича вон успишно витворел улогу Судиї у драми Евґения М. Кочиша Вона нєвиновата.
Янко Павлович бул у малженстве зоз Меланию родз. Джуня. Мали сина Звонимира.
Дїялносц у култури - новосадски период
[ушориц | ушор жридло]Попри тим же Павлович мал ґлумецки схопносци, вон знал и крашнє шпивац. Мал приємни глїбоки бас. Прето ище як школяр керестурскей ґимназиї почал шпивац у хору, а предлужел и у Новим Садзе. Бул корпулентни як подоба, темпераментни, комуникативни и дружелюбиви, а бул замерковани и як добри орґанизатор.
Од 1959. року, кед Янко Павлович почал службовац у Новим Садзе, активно ше уключел до хорскей секциї КУД Максим Горки, гоч то теди нє було узвичаєне за єдного службенїка Служби державней безпечносци, дзе теди Янко Павлович почал робиц. Попри роботи о даскельо роки вон закончел и висшу школу СУП–а и напредовал у служби, алє и далєй предлужел активносц у културно–уметнїцким аматеризме. На поволанку Дюри Папгаргая пристал з Нового Саду путовац до Руского Керестура на проби, дзе му у театралней сезони 1968/69 зверена улога Ивана Павловича Ратоти у Ґоґольовей Женїдби. То була представа хтора безпостредно предходзела снованю Аматерского руского театра Дядя зоз сценами у Руским Керестуре и Новим Садзе. У тим театре Павлович бул єден з иницияторох и ношительох активносци коло його снованя и реґистрациї. Нєодлуга после того Янко Павлович ше чежко похорел на шерцо и 1976. року пошол до инвалидскей пензиї, алє и после того вон предлужел свою шпивацку и драмску активносц. Мож повесц же вон праве зоз тей активносци черпал сили за живот и теди кед му вон уж, так повесц, вишел на цверенки. Так вон полни 19 роки зоз тей борби за живот виходзел як побиднїк.
За свою драмску дїялносц Янко Павлович здобул велї явни припознаня и награди, медзи котрима Искри култури КПЗ Войводини, награди за ґлумецки витвореня, а ношитель є и Златней плакети АРТ Дядя за 35–рочну активносц у театралним аматеризме.
Янко Павлович нєсподзивано умар 28. марца 1995. року, а поховани є 30. марца истого року на новосадским Новим теметове.
Ґлумел у тих театралних фалатох
[ушориц | ушор жридло]| Рок | Театрални фалат | Улога | Место |
|---|---|---|---|
| 1948. | Г. К. Основяненко: СВАТАННЯ НА
ГОНЧАРИВЦИ |
Кула
| |
| 1953. | Петро Ризнич: НА СИНОКОСУ | ”
| |
| 1954. | Евґений М. Кочиш: ВОНА НЄВИНОВАТА | Руски Керестур | |
| 1955. | Д. Добричанин: ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ | ”
| |
| 1957. | Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ | Аґатон | ”
|
| 1957. | Мишко Кранєц: ДРАГА ДО ЗЛОДЇЙСТВА | Матия | ”
|
| 1969. | М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА | Ратота | ”
|
| 1970. | Славомир Мрожек: ПОЛИЦАЄ | Шеф полициї | Нови Сад
|
| 1971. | П. Юстинов: РОМАНОВ И ДЮЛИЄТА | Гарпер | ”
|
| 1972. | Ханс Пфайфер: ШВЕТО ЛАМПИОНОХ | Роберт | ”
|
| 1975. | Иван Барч: МАЦ | Янко | ”
|
| 1975. | Лю. Симович: ЧУДО У ШАРҐАНЄ | Глас Манойла | Нови Сад
|
| 1981. | Ґинтер Ґрас: ПОТОП | Випитовач | ”
|
| 1985. | Станислав Стратиєв: АВТОБУС | Стари | ”
|
Литература
[ушориц | ушор жридло]Дюра Латяк -„Янко Павлович, финансийни службенїк, инспектор СУП, шпивач, ґлумец-аматерˮ - 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 174-175.