Янко Ерделї (професор)
| Янко Ерделї | |
|---|---|
 | |
| Народзени | 1897 |
| Умар | 12. мая 1971. (74) |
| Державянство | австроугорске, югославянске |
| Язик творох | сербски, горватски, руски |
| Школа | штредня школа (нєпознате) |
| Универзитет | Филозофски факултет, ґрупу за историю и ґеоґрафию, Заґреб |
| Период твореня | 1920—1964. |
| Жанри | просвита, администрация |
| Поховани | на Руским теметове у Шидзе |
Янко Ерделї (*1897—†12. май 1971.), професор историї и ґеоґрафиї, иноватор и полиґлота.
Биоґрафия
[ушориц | ушор жридло]Янко Ерделї народзени 1897. року у Липовцу (нєдалєко од Шиду, заходни Срим, тераз Република Горватска), Бул син Миколи Ерделя и Юлияни Ерделї, нар. Арваї, по походзеню з Руского Керестура, чия ше фамелия у другей половки ХIХ вику приселєла до Липовцу при Шидзе. Микола и Юлияна Ердельово мали дванацецеро дзеци (8 остали живи): Марию, Якова, Серафину, Илию, хтори народзени у Руским Керестуре и Миколу, Юлку, Янка и Зорку, хтори народзени у Липовцу, у Сриме. Ердельово були богатши людзе, та ше старали о школованю своїх дзецох. Так дзивка Серафина (1884–1961), познєйше часна шестра др Софрония Ерделї, по законченей основней школи у Шидзе и ґимназиї (пребуваюци у конвикту) у Заґребе, познєйше студирала у Львове (Україна) и у Познаню (Польска). Раз, кед бул при дзивки у Львове, Микола Ерделї ше стретнул зоз Володимиром Гнатюком, Иваном Франком, Михайлом Полївком и другима за Руснацох значнима особами. Володимир Гнатюк у етноґрафских материялох з того часу (Етноґрафични материали з Угорскей Руси, Львов, 1902, бок 124) призначел єдну анеґдоту вязану за пребуванє Миколи Ерделя у Львове. Кед ше му питали на хторим то вон язику бешедує („Що ви за Русини, коли ви говорите якоюсь мовою не подiбною до руської?”), Миколу Ерделя тота заувага увредзела, та им одвитовал шлїдуюце: „То ваша бешеда не є чиста руска, а наша оправдзива руска! Панє, як ми ещи дахто пове же я нє Руснак, дораз будзем биц!”. Володимир Гнатюк тот приклад призначел, бо сцел указац на глїбоку свидомосц Руснацох у тих крайох, алє и на Миколу Ерделя, интелиґентного чловека-селяна яких було надосц у тутейшим краю, у Бачки и Сриме.
Янко Ерделї закончел основну школу у Липовцу. Прецизнєйши податко о тим дзе закончел штредню школу нєт. Филозофски факултет, ґрупу за историю и ґеоґрафию, закончел у Заґребе. Почал студирац и теолоґию алє ю нє закончел. По законченю студийох достал роботу у фаху у Сримскей Митровици. Янко Ерделї бешедовал вецей язики: попри сербского и руского (хтори му бул мацерински) добре знал анґлийски, русийски, французки и нємецки язик.
Янко Ерделї зоз супругу Олґу мал шейсц дзивки хтори здобули штреднє або факултетске образованє.
По другей шветовей войни Янко Ерделї бул у конфликту зоз локалнима власцами та мушел прейсц на роботу службенїка у Древовим комбинату. Службованє у Древовим комбинату му створело, як всестрано образованому чловекови, простор и за иновациї. Бул автор вецей иновацийох и патентох хтори прилапени у Союзним заводзе за патенти.
Познєйше Янко Ерделї робел у Србу, у Лики, дзе у осемрочней школи преподавал ґеоґрафию, математику и нємецки язик. На тей роботи витворел и право на пензию.
Янко Ерделї историчарови Радомирови Прицови дал податки о живоце и обичайох Руснацох у Сримскей Митровици за роботу з насловом Руснаци у Митровици од 1851. по 1914. рок хтора обявена у Зборнїку за историю Матици сербскей у Новим Садзе. Часц рукопису з того часу зачувана и презентована є на 2. округлим столє 150 роки Руснацох у Сримскей Митровици, хтори отримани 4. юлия 2003. року у Сримскей Митровици под назву Даскельо податки о Руснацох у Сримскей Митровици (1851–1940). Робота була написана 1950. року найвироятнєйше з нагоди 100-рочнїци приселєня Руснацох до Сримскей Митровици.
Янко Ерделї умар у Задру 12. мая 1971. року. Поховани є у фамелийней крипти на Руским теметове у Шидзе.
Литература
[ушориц | ушор жридло]- Лїляна Радуловачки, Янко Ерделї, професор историї и ґеоґрафиї зоз Сримскей Митровици, Studia ruthenica 3, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1992–1993, 351–352;
- О. Роман Миз, Священїки Осєцкого викарияту 2, Грекокатолїцка парохия святих апостолох Петра и Павла, Нови Сад, 1994, 78–84;
- Дюра Папгаргаї, Слово о патриотичним чувстве ґу мацеринскому язику, Studia ruthenica 4, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1994–1995, 11–19.
- Янко Ерделї (1897–1971), Руснаци у Сримскей Митровици, Сримска Митровица-Нови Сад, 2004, 248–249.
Вонкашнї вязи
[ушориц | ушор жридло]- Янко Ерделї - 110 роки од народзеня (1897-1971), Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, 2007, б. 128-129.
- Янко Ерделї, 120 роки од народзеня професора и иноватора, Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 23, 2018, б. 223.