Шекера

Шекера то старе орудиє хторе ше виками хаснує за рубанє и обробок древа, як оружиє, церемониялни и гералдични символ.^[1]^[2]

Перши шекери мали главу зоз каменя и даяку файту древеного пориска хторе було приквачене за главу шекери. Шекери з бакру, бронзи, желєза и челїку резултат розвою технолоґиї и пренаходзеня способу хаснованя одредзених материялох.

Найвекше число шекерох ма челїчни оштри бок и древене пориско, гоч широко заступени и пориска з пластики и других сучасних материялох.

Шекера през длуги период нашла вельку применку и у войску, бо ше указала як досц ефикасне оружиє.

История

Шекери перше були орудиє зоз каменя, наволани ручни клїнок. Хасновало ше их без пориска и мали окресани оштри бок з кременя (кварцу), або другого каменя. Камени шекери направени з оштрим боком за копанє жеми першираз були направени даґдзе у позним плеистоцену у Австралиї, дзе фраґменти таких шекерох датирую од пред найменєй 44.000 роками.^[3]^[4] Вони познєйше нєзависно од таких шекерох видумани у Японє коло пред 38.000 роками и їх остатки найдзени на даскелїх локацийох з позного каменого часу на островох Хоншу и Кюшу.^[5] У Европи до истого пренаходку пришло вельо познєйше, под час неопитского периоду хтори закончени медзи 4.000 и 2.000 пред нову еру. Перши прави шекери зоз пориском познаати зоз мезолитского периоду (коло 6.000 п.н.е.). Зоз того периоду пренайдзени даскельо пориска и випатра же пориска шекери утвердзени зоз клїнком.

Шекера як предмет матерялней култури

Як предмети матерялней култури, шекери мож ураховац и ґу орудию и ґу оружию. По своєй фурми и способе виробку конструовани су так же их мож применьовац на вецей способи. Спрам потерашнїх сознаньох, основна функция шекери то обробок древа, гоч цалком можлїве же су хасновани и за иншаки наменки.

Шекера як оружиє

Шекера як оружиє у воєним смислу спада до нападаюцого оружия за рубанє и джобанє. Окреме є хаснована за борби перши на перши, а на векших оддалєносцох зоз руцаньом.^[6]

Шекера як орудиє

Форма шекери як каждодньового орудия у обисцох, у зависносци од наменки, розликує ше по велькосци и чежини. Векши и масивнєйши шекери служели першенствено за валянє древох, док лєгчейши хасновани за рубанє менших стеблох и щипанїцох. Нє треба виключиц можлївосц же шекери хтори хасновани як орудиє у одредзених ситуацийох хасновани и як оружиє (цо ше и нєшка случує у насилних нападох). Медзитим, шекера хтора предвидзена за оружиє, по форми и мустрох яки направени зоз стрибла нєдвосмислово и виключно хаснована як воєна шекера, а нє як як орудиє.

Яку ма значносц шекера и при Руснацох, призначене и у шпиванки:

Я до лєса

Я до лєса желєного нє пойдзем,

Древо рубац яворово нє будзем.

Древо би ме яворово забило,

Цо би дзивче без шугая робело?

Шекерочко зоз желєза, тупа ши,

Фраєречко премилєна, шумна ши;

Шекерочку зоз желєза вибрушим,

Фраєречку премилєну мац мушим.

Шекеречку зоз желєза на плєцо,

Фраєречку премилєну под плєцо;

Шекерeчку зоз желєза до ярцу,

Фраєречку премилєну до танцу.

Вонкашнї вязи

Country Workshops

Muller-Hammerwerk Qualität durch Tradition

Литература

Наша писня - Онуфрий Тимко, Руске слово – Нови Сад 1989. бок 33

W. Borkowski, Krzemionki mining complex (Warszawa 1995)
P. Pétrequin, La hache de pierre: carrières vosgiennes et échanges de lames polies pendant le néolithique (5400 – 2100 av. J.-C.) (exposition musées d'Auxerre Musée d'Art et d'Histoire) (Paris, Ed. Errance, 1995).
R. Bradley/M. Edmonds, Interpreting the axe trade: production and exchange in Neolithic Britain (1993).
P. Pétrequin/A.M. Pétrequin, Écologie d'un outil: la hache de pierre en Irian Jaya (Indonésie). CNRS Éditions, Mongr. du Centre Rech. Arch. 12 (Paris 1993).
Schulze, André(Hrsg.) Mittelalterliche Kampfesweisen. 2007. ISBN 978-3-8053-3736-6.. Band 2: Kriegshammer, Schild und Kolben. Mainz am Rhein.: Zabern.

Референци

↑ Г. А. Шкриванић, Оружје у средњовековној Србији, Босни и Дубровнику, Београд 1957, 95-97.
↑ М. Цуњак, Средњовековни предмети од гвожђа са територије Подунавског и Браничевског округа (од 12-17. века), Смедерево 2001, 27, кат. бр. 135, Т. 31/135.
↑ Hiscock, P.; O'Connor, S.; Balme, J.; Maloney, T. (2016). „World's earliest ground-edge axe production coincides with human colonisation of Australia”. Australian Archaeology. 82 (1): 2—11.] doi:[1]
↑ Geneste, J.-M.; David, B.; Plisson, H.; Clarkson, C.; Delannoy, J.-J.; Petchey, F.; Whear, R. (2010). „Earliest evidence for ground-edge axes: 35,400 ± 410 cal BP from Jawoyn Country, Arnhem Land”. Australian Archaeology. 71 (1): 66—69.] doi:10.1080/03122417.2010.11689385. hdl:10289/5067.
↑ Takashi, T. (2012).„MIS3 edge-ground axes and the arrival of the first Homo sapiens in the Japanese archipelago”Quaternary International. 248: 70—78.doi:10.1016/j.quaint.2011.01.030
↑ М. Алексић, Оружје из средњовековне збирке Народног музеја у Београду, Гласник Српског археолошког друштва 17, 2001, 199

[1] Г. А. Шкриванић, Оружје у средњовековној Србији, Босни и Дубровнику, Београд 1957, 95-97.

[:0-2] М. Цуњак, Средњовековни предмети од гвожђа са територије Подунавског и Браничевског округа (од 12-17. века), Смедерево 2001, 27, кат. бр. 135, Т. 31/135.

[3] Hiscock, P.; O'Connor, S.; Balme, J.; Maloney, T. (2016). „World's earliest ground-edge axe production coincides with human colonisation of Australia”. Australian Archaeology. 82 (1): 2—11.] doi:[1]

[4] Geneste, J.-M.; David, B.; Plisson, H.; Clarkson, C.; Delannoy, J.-J.; Petchey, F.; Whear, R. (2010). „Earliest evidence for ground-edge axes: 35,400 ± 410 cal BP from Jawoyn Country, Arnhem Land”. Australian Archaeology. 71 (1): 66—69.] doi:10.1080/03122417.2010.11689385. hdl:10289/5067.

[5] Takashi, T. (2012).„MIS3 edge-ground axes and the arrival of the first Homo sapiens in the Japanese archipelago”Quaternary International. 248: 70—78.doi:10.1016/j.quaint.2011.01.030

[6] М. Алексић, Оружје из средњовековне збирке Народног музеја у Београду, Гласник Српског археолошког друштва 17, 2001, 199

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]