Шашка

Желєни конїк
	подпис под слику Желєни конїк (Omocestus Viridulus)
Наукова класификация
Домен	Eukaryota
Царство	Animalia
Колєно	Arthropoda
Класа	Insecta
Ряд	Orthoptera
Подряд	Caelifera
Инфраряд	Acrididea
Нєформална ґрупа	Acridomorpha
	Dirsh, 1966

Шашка (або конїки, лат. Pachytikus migratorius L., у укр. диялектох шашка, у серб. шашка; пожичка з мадярского saska) то назва за векшину припаднїкох ряду ровнокриделкарох (Caelifera), од штреднїх до вельких (найчастейше длугоки медзи 1 и 7,5 центи) инсектох хтори характеристични по наглашено длугоких и моцних заднїх ногох хтори им оможлївюю скаканє на оддалєносци и 20 раз векшей од їх длужини.

Опис шашки

Цело шашкох або конїкох узке (бочно сциснуте), нїткасти пипалки кратки, очи вельки. У устох маю два видлїци прилагодзени за тарганє и жуванє. Хрибтова плохочка першого персценя на першох им звекшана и стирчи як щит прейґ штреднєй часци цела. Преднї кридла узки и тварди, а заднї ширши и еластичнєйши. Лєца найчастейше лєм на мали оддалєносци и звичайно теди правя храпаци звук. Тимпанални орґани (орґани слуха) змесцени у першим персценю на задку. Конїки продукую брунєнє зоз стридулацийнима орґанами так же поцагую назубене вистирченє заднїх сцегнох прейґ вистирчених реброх преднїх кридлох. При даєдних файтох бринїц можу и самички, лєм поцихши. Самички векши як самци. През лєто одруцую свою шкарупинку и рихтаю ше за дальше роснуце.

Од трох парох ногох, заднї наймоцнєйши и служа за скаканє.

Єдинки маю моцни инстинкт же би ше тримали у рою, при рушаню шлїдза предходну єдинку.

Карменє – Шашки або конїки єдза рижни часци рошлїнох. Кед ше барз намножа, можу спричинїц вельку чкоду у природи.

Лїчинки - Самичка нєше вайца до дзири хтору вириє у жеми. Вайца у жеми прежимую, а розвиваю ше аж кед оцеплєє. Вилягнути лїчинки виходза зоз жеми и такой здабу на одроснутих (лєм же су дробни и нє маю кридла). Кармя ше з рошлїнами. Поступнє (зоз коло 5 преблєканями) преображую ше до одроснутей шашки.

Розширеносц – Шашки або конїки розширени по цалим швеце, окрем жимних подручох коло Сиверного и Южного полу. Найчастейши бивальнїки им поля и пажици. Даєдни файти шашкох миґраторни.

Файти – Єст вецей як 11 000 файти шашкох. Найвекша файта Tropidacris cristata ма цело длугоке 12 центи, а обсяг кридлох им 23 центи. Найпознатша файта, прави конїки (Ацридидае), у наших крайох заступена зоз 70 файтами. Фамилиї Pyrgomprphoidae, Tridactylidae, Tetrigidae заступени з меншим числом файтох.

Єгипетска шашка (лат. Anacridium aegyptium) - найвекши европски конїк. Одроснути самци можу буц длугоки 30-55 милиметри, а самички 65-70 милиметри. Углавним су шиви, кафовкасти або маслинасто желєни, док им на заднїх ногох сцегна помаранчецови, а подколєнка белави. Од других конїкох их лєгко розпознац по очох хтори вельки, з вертикалнима билима и чарнима смугами.

За розлику од нїх, пустиньска шашка (Schistocerca gregaria) хтора прави огромни чкоди на шацох у велькей часци сиверней Африки и часци Азиї, рочнє ма два до пейц ґенерациї. Пошесци яки шашка тей файти приношела шацом описани аж и у Библиї и Курану, цо анї нє чудне, бо вельки рої правя на тих подручох нєзапаметану чкоду. Пустиньска шашка жиє як и наша єгипетска шашка док нє спаднє диждж. Кед спаднє диждж, нарошнє веґетация и самички знєшу вайца до жеми. Кед єст досц дижджу и кед ше розвиє достаточне число лїчинкох, вони ше сходза и буґную зоз заднїма ногами до жеми. Тото буґнованє приводзи до велїх метаболичних пременкох и пременкох у справованю, та ше инсекти зоз солитарного способу живота преруцую до ґреґарини, односно фази рою. Конїком ше пременї фарба, та место кафовкастих поставаю червени и жовти, якош су набитши и вилучую феромони хтори их твардейше повязую до рою. Таки рой ше руша з витром и може на дзень прейсц 100-200 километри и то до надморскей висини од 2.000 метeри. Нє можу прейсц високи гори як цо Атлас або Гималаї, анї войсц до дижджовних субтопских лєсох або до штеднєй Еуропи бо им там клима нє одвитує. Медзитим, поряднє преходза Червене морйо медзи Африку и Арабским полуостровом або Атлантски океан медзи Африку и Карибскима островами. Єден рой пустиньских конїкох може закриц 1.200 км2, а ма 40 до 80 милиони єдинки по км2. Кажда єдинка жиє 3-6 мешаци. Контрола пустиньскей шашки барз чежка и запровадзує ше ше прейґ провадзеня хвилї зоз сателитами, а дїялносци координує FAO’s Desert Locust Information Service (DLIS) у Риме.

Желєни конїк (Locusta migratoria) то наша вариянта пустиньскей шашки. Тота файта розширена од Европи по Китай, та у Австралиї и Новим Зеланду. Гоч у векшини Европи скапала, у Сербиї желєни конїки ище вше єст. Медзитим, у Европи приходзи з векшей часци у солитарней фази, а у XIX и XX вику ше рої ґреґариней фази зявйовали од Шведскей и Польскей до Румуниї и Болгарскей. Аж и мали рої тей файти можу закриц и даскельо квадратни километри и буц чежки тисяч тони. Рої лєца вноци ношени з витром. Єдза найчастейше нашнька, алє и други часци рошлїнох и наноша вельку чкоду у природи и на шацох.

Литература

Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 76, 100

Вонкашнї вязи

Skakavci. Vikipedija na srpskohrvatskom jeziku, sh.wikipedia.org, 17. avgust 2010.

Šaška, egipatska, HOL. hrvatski obiteljski leksikon, hol.lzmk.hr

Egipatska šaška. vebsajt NMZ, Narodni muzej Zadra, www.nmz.hr