Прейдз на змист

Тоналитет

Материял зоз Википедиї
Автентична каденца, акорди на IV-V-I ступеню у C-duru творя и закончую заокружену музичну думку.[1]

Постоя два поняца-смисла тоналитета;

♦ у общим - поняцу одношеня - гармонско-функционални систем (ит. tonalità, франц. tonalité, анґл. tonality, keyship, нєм. Tonalität)[2]

♦ у окремним поняцу - тонски род на одредзеней абсолутней висини, (ит. tonо, франц. ton, анґл. key, нєм. Tonart)

Дефиниция

[ушориц | ушор жридло]

Тоналитет то музично-гармонске поняце. То акордски одношеня и вязи даєдней скали у одношеню на єй гармонийски центер, т.є. основни, тонични акорд.[3]

Значи, тоналитет даєдней композициї лєбо єй часци творя шицки скалово лєбо нє скалово (повисшени и знїжени) тони хтори основа за „збудову”, односно творенє мелодиї и гармониї єдней композициї.

Тоналитет ше як музичне поняце поступно розвило у цеку 17. вика дзекуюци трансформацийом штредньовиковних такв. модусох, кед преовладала идея же би скали (орґанизовани до двох тонских родох) були идентични нєзависно од ,,стартного-початного тона у композициї.

Тоналитет перши дефиновал французки композитор и теоретичар Жан Филип Рамо (Jean-Philippe Rameau, 1683–1764) у своїм Трактату о гармониї зоз 1772. року. А мено тоналитет перши похасновал Александар Етєн (Alexandre-Étienne Choron 1771-1834). Тоналитет доживює свой розвойни верх у цеку 18. вика кед є виполєни у своєй найчистейшей и ясней форми. У 19. вику його традицийна структура почина буц вше шлєбоднєйша. Пре уплїв других скалових системох (примарно модусох и фолклорно-народних скалох) почина трациц свойо характеристики. У класичней музики траци ше на преходзе 19 и 20. вика, кед композиторе починаю виглєдовац нови алтернативни ришеня як цо ше зявює у атоналносци односно у атоналней музики. Медзитим тоналитет у своєй традицийней форми и далєй присутни у популарних музичних формох/жанрох.

Цо нє тоналитет

[ушориц | ушор жридло]

Поняце тоналитет погришно заменїц зоз поняцом скала и тонски род.

  • Скала[4] ма седем ступнї и осми хтори повторени перши. Скала достава мено спрам першого и остатнього тона хтори истого мена, а єй тони ше поступно шорую по алфабетским шоре.
  • Тонски род (дур, мол, молдур).

Шицки три поняца тонского рода у музики муша ше розликовац и приказани су у шлїдуюцей табели:

7♭
6♭
5♭
4♭
3♭
2♭
1♭
0 ♭/ 
1
2
3
4
5
6
7
Дур Ces Ges Des As Es B F C G D A E H Fis Cis
Мол as es b f c g d a e h fis cis gis dis ais

Параметри за утвердзованє тоналитетох

[ушориц | ушор жридло]
Звучни приклад подполней автетнтичней каденци (каденца то законченє композициї або єй єдней часци).

Тоналитет даєдней мелодиї ше утврдзує на основи:

♦ Подполней автентичней каденци (IV-V-I ступень) у C-duru хтора закончує и твори заокружену музичну думку (приклад на правим боку).

♦ Пред'знакох хтори ше находза после ключа (стаємни лєбо пред'знаки зоз ключом aбо „арматура”). односно, тоналитети ше розликую по числу пред'знакох.

♦ Предзнакох хотри ше находза опрез нотох у композициї.

♦ Закончуюцих тонох - каденца (опатриц приклад на правим боку).

♦ Зявйованє доминатного тона (доминанта)

Подзелєнє тоналитетох

[ушориц | ушор жридло]

Тоналитети можу буц:

  • Зродни - маю вецей заєднїцки скалово тони (маю вецей заєднїцки тони зоз скали). Векше число заєднїцких скалових тонох даваю векше зродство медзи двома тоналитетами, и процивно.
  • Нєзродни – нє маю заєднїцки скалово тони.

Литература

[ушориц | ушор жридло]
  • Tonalitet, Enciklopedijski leksikon Mozaik znanja – Muzička umetnost. Beograd, Interpres, 1972.
  • Živković, Mirjana. 2001. Harmonija za II razred srednje škole. Beograd, Zavod za udžbenike i nastavna sredstva.
  • Риман Г. Упрощённая гармония или учение о тональных функциях аккордов. Перевод с нем. Ю.Энгеля. М.-Лейпциг, 1896.
  • Лебедев, С. Н. (2008). Прототональность в музыке западноевропейского Средневековья и Возрождения. Ad musicum (російська) . Москва: 33-47.
  • Рети Рудольф Tonality, atonality, pantonality: A study of some trends in twentieth century music. London, 1958; 2-я издание под названием: Tonality in modern music. New York, 1962 (в рус. переводе: Тональность в современной музыке. Л.: Музыка, 1968).
  • Rameau, Jean-Philippe. 1722. Traité de l’harmonie réduite à ses principes naturels. Paris, Balard.
  • Riemann, Hugo. 1918. Allgemeine Musiklehre (Handbuch der Musik). Leipzig: Max Hesses Verlag.

Вонкашня вяза

[ушориц | ушор жридло]

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. Despić, Dejan. 1981. Opažanje tonaliteta. Beograd: Univerzitet umetnosti.
  2. Властимир Перичић Вишејезични речник музичких термина sr.wikipedia.org
  3. Радивој Лазић - Властимир Перичић, Основи теорије музике
  4. Тональність_(музика) (російська) . Архів Тоналность за 29 грудня 2012. Процитовано 28 жовтня 2013.