Тон

Toн (лат. vox, франц. son, анґл. sound) настава зоз правилним, ровномирним трепеценьом (рушаньом) звучних жридлох^[1]. (1)

Toн то звук хтори ма одредзену:

1. висину – одредзує ю швидкосц и число трепеценьох у єдней секунди. Цо векше число трепеценьох у секунди, тон звучи висше и процивно.

Людске ухо чує од 16 Hz (найнїзши тон хтори нашо ухо може одредзиц) по 20 000 Hz (найвисши тон хтори нашо ухо може одредзиц) трепеценя у секунди.

Камерни тон (а1) одредзує висину тона и ма 440 трепеценя у секунди.

Тони розличней висини зазначуєме/пишеме до линийовей системи.

2. моц – завиши од ,,велькосци” трепеценя (амплитуди) жридла тона. Кед векша амплитуда, тон гласнєйши. На моц-интензитет тона уплївує и висина тона.

Звучна видлїчка-камерни тон а1

Глїбоки тони ше чую вельо слабше од високих тонох.

Моц тонох у композициї означує ше зоз знаками за динамику. (, , , , , )

3. тирванє – завиши од того кельо длуго трепеци жридло тона. Кед ше умири, звук престава.

Tирванє тона означує форма ноти. ( итд. )

4. фарбу (тембр) – у зависносци од файти материяла, форми и велькосци звукового жридла хтори трепеци.

Тота прикмета тона нам помага же би зме лєгко розликовали исти одшпивани тони основних людских гласох (сопран, алт, тенор, бас) лєбо одграни тони на розличних музичних инструментох. (кларинет, виолина, тимпани). Як цо ма кажди людски глас розличну тонску фарбу, тиж так ма и кажди инструмет розличну (тонску) фарбу.

Наведзени 4 елементи доприноша же би ше тон розликовал од ,,шума"/шущаня лєбо од лупаня хтори настава зоз нєправилним трепеценьом даякого цела. Нєправилне трепеценє продукує звук нєодредзней висини тонох (шущанє, лупанє, шкрипанє, дурканє, гурчанє и подобне), то значи же таким звуком нє мож записац напр. висину тона до линийовей системи.
C - dur скала.