Прейдз на змист

Сусано

Материял зоз Википедиї
Сусаноо забива джиновского гада

Сусано (яп. Susanoo, スサノオ, [sɯ̥.sa.noꜜː], スサノヲ, 'Susanowo'), часто волани Susanoo-no-Mikoto ([sɯ̥.sa.noꜜː no mʲi.ko.to][1]), божество у японскей митолоґиї и шинтоїзме. Вон младши брат Аматерасу, богинї Слунка. Вон божество зоз вецей пасмох и контрадикторним справованьом (и добри и зли), дзе є у рижних приповедкох приказани як дзиви, нагли бог повязани зоз морями и бурями, як геройска фиґура хтора забива монструозного гада, або як локалне божество хторе повязане зоз жатву и аґрокултуру.

Сусано, вєдно зоз Аматерасу и жемовим камийом Ōkuninushi (тиж Ōnamuchi) – приказани як син Сусана або потомок, зависно од жридла, єдно з централних божествох митолоґийного циклусу империялного Япону хтори записани у Кодїкию (н.е. 712.) и Нихон Шокию (Хронїки Япону 720. н.е). У єдним античним ґеоґрафским звиту (Фудока) хтори наручел царски двор у чаше кед и тоти тексти були написани, а хтори припадаю провинциї Изумо (нєшкайша перфектура Шимане) у заходним Японє, тиж так ма даскельо кратки леґенди у хторих ше спомина Сусано або його дзеци, цо указує на повязаносц того бога зоз тоту реґию.

Додатно, даскелї други леґенди тиж так нагадую вязу медзи Сусаном и Корейским полуостровом. [2]

Мено

[ушориц | ушор жридло]

Сусаново мено ма вельо варияциї у Кодїкию Такехайа-Сусано-но-Микото (яп. Takehaya-Susanoo-no-Mikoto, 建速須佐之男命), Хайа-Сусано-но-Микото (яп. Haya-Susanoo-no-Mikoto, 速須佐之男命), або єдноставно усано-но-Микото (яп. Susanoo-no-Mikoto, 須佐之男命). -но-Микото часта почесна ознака за японски божества; може ше поровнац зоз анґлиским „the Great”. Потим, у Хронїкох Япону ма мена Susanoo-no-Mikoto (素戔嗚尊), 'Kamu-Susanoo-no-Mikoto' (神素戔嗚尊), 'Haya-Susanoo-no-Mikoto' (速素戔嗚尊), и 'Take-Susanoo-no-Mikoto' (武素戔嗚尊). У Фудоки зоз Изумо-провинциї ше находзи як 'Kamu-Susanoo-no-Mikoto' (神須佐能袁命) and 'Susanoo-no-Mikoto' (須佐能乎命). У тих текстох шлїдуюци префикси додати на його мено: take- (建/武, "шмели"), haya- (速, "швидки"), and kamu- (神, „божески").

  • Початне susa у Сусано може буц вицагнуте зоз даскелїх словох:
  • Дїєслово susabu або susamu цо значи „буц импулзивни", „буц насилни" або „буц дзиви"[3][4][5][6]
  • Дїєслово susumu, цо значи напредовац[3]
  • Општина Суса Susa (須佐郷) у Иши дистрикту, Изумо провинция (нєшкайша Шимане перфектура)[7]
  • Слово хторе повязане зоз корейским словом susung, цо значи пан або шаман.[8][9][10]

Леґенди

[ушориц | ушор жридло]

Народзенє

[ушориц | ушор жридло]

Кодїки и Хронїки Япону ше складаю у Сусановим опису же вон син Изанаґия, младши брат богинї Слунка Аматерасу и бога Мешаца Цукуйоми. Способ на хтори настали тоти три божества познати як „Тройо племенїти дзеци" (яп. Mihashira-no-Uzunomiko, Sankishi, 三貴子) завиши од жридла.

  • У Кодїкию, Аматерасу, Цукуйоми и Сусано настали кед ше Изанаґи купал у рики же би ше пречисцел после зиходзеня до под'жемя, Йоми, у нєуспишним вираброваню своєй мертвей жени Изанами. Аматерасу ше народзела кед Изанаґи умил свойо лїве око, Цукуйоми кед умил праве, а Сусано кед умил нос. Изанаґи теди додзелєл Аматераси же би пановала над Такамаґахару (яп. Takamagahara, 高天原, „пребувалїще нєбесних богох"), Цукуйоми достал Ноц, а Сусано Моря. Сусано, хторому мац барз хибела, нєпреривно плакал и нарикал док му нє наросла брада, хтора спричинєла сушу на горох и рикох. Нагнївани Изанаґи го вец вигнал зоз пребувалїща богох[11][12][13]
  • Главна нарация у Хронїкох Япону (Нихон Шоки) така же после твореня японского архипелаґу, Изанаґи и Изанами ше спарели и достали Аматерасу, Цукуйоми, „дзецко-пиявку" Хируко и Сусана. Аматерасу и Цукуйоми були такой послати пановац у раю, док Хируко, хтори и на три роки нє могол стац, бул положени на „райски чамец з каменя" (яп.Ame-no-Iwakusufune, 天磐櫲樟船) и послати блукац ше по морю. Сусано, чийо нариканє чкодзело жеми, бул вируцени и послати до долнього швета (Не-но-Куни[14], швет подобни Йомию зоз Кодїкию). (У Кодїкию, Хируко перше дзецко пари, народзени скорей островох и других богох; там є послати же би ше блукал на чамцу з наду).
  • Вариянта записана у Шокию у хторей Изанаґи народзел Аматерасу док у лївей руки тримал жвератко з билей бронзи, Цукуйомия док тримал друге жвератко у правей руки, а Сусана кед обрацал зоз главу у патрел добока. У тей вариянти, Сусано тиж так бул вигнати пре свою деструктивну природу.
  • У трецей вариянти Шокию, Изанаґи и Изанами достали Аматерасу, Цукуйомия, Хирука и Сусана, як и у главней вариянти. У тей вариянти, Хируко им штварте дзецко. Пияте дзецко, бог огня Каґуцучи, спричинєл шмерц Изанами (як и у Кодїкию). Як и у других верзийох, Сусано - хтори бул „злей природи и любел ше часто гнївац и нарикац" - тиж вируцени од своїх родичох.[15]

Сусано и Оґецухиме

[ушориц | ушор жридло]

У Кодїкию пише же под час Сусанового прегнаня, замодлєл богиню поживи Оґецухиме-но-Ками (яп. Ōgetsuhime-no-Kami, 大気都比売神) же би му дала дацо поєсц. Кед дознал же богиня правела поживу зоз своїх устох, носа и ректуму, преплашени Сусано ю забил, после чого рижни шаца, рошлїни и нашеня зишли зоз єй мертвого цела.[16] Тото збуванє нє мож пернайсц у Хронїкох Япону, дзе ше находзи подобна приповедка зоз Цукуйомийом и богиню Укемочи.[17]

Забиванє гада зоз осем глави Ямата но Орочи

[ушориц | ушор жридло]
Сусано ратує Кушинадахиме (Toyohara Chikanobu)

После його вигнанства, Сусано зишол з раю на Ашихара-но-Накацукуни (яп. Ashihara-no-Nakatsukuni, 葦原中国) у прекладзе „Централна жем надових ровнїнох", односно на жем Япону, до Изумо провинциї, дзе упознал старшу пару волану Ашиназучи (яп. Ashinazuchi, 足名椎 / 脚摩乳) и Теназучи (яп. Tenazuchi, 手名椎 / 手摩乳), хтори му гварели же седем з їх осем дзивкох поєдол монструозни гад познати як Ямата но Орочи (яп. Yamata no Orochi,八俣遠呂智 / 八岐大蛇, „осем главови гад") и же ше приблїжує час и за їх осму дзивку, Кушинадахиме (яп. Kushinadahime, 櫛名田比売; тиж волана и Kushiinadahime, Inadahime, або Makami-Furu-Kushiinadahime Хронїкох Япону).

Utagawa Kuniteru)

Сочуствуюци зоз їх чежку ситуацию, Сусано скрил Кушинадахиме так же ю претворел до гребеня (kushi) хтори положел до своїх власох. Потим нагнал гада най попиє моцни саке (японску палєнку з рискаши), а вец го забил кед гад бул напити. У гадовим хвосце пренашол меч Аме-но-Муракумо-но-Цуруґи (яп. Ame-no-Murakumo-no-Tsurugi, 天叢雲剣, „Меч позбераних райских хмарох"), тиж познати як Кусанаґи-но-Цуруґи (яп. Kusanagi-no-Tsurugi, 草薙剣, „Меч хтори реже траву"), хтори подаровал Аматерасу на знак помирки.[18][19] Аматерасу после преписала меч Ниниґийови, єй унукови чия мац богиня Аме-но-Ошихомими, вєдно зоз жвератком Ята но Каґами (яп. Yata no Kagami) и драгоциним каменьом Ясакани но Маґатама (яп. Yasakani no Magatama). Святи меч, жвератко и драгоцини камень колективно постали три царовски реґалиї Япону.

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. ↑ Kindaichi, Haruhiko; Akinaga, Kazue, eds. (10 March 2025). 新明解日本語アクセント辞典 (in Japanese) (2nd ed.). Sanseidō.
  2. ↑ Weiss, David (2022). The God Susanoo and Korea in Japan's Cultural Memory: Ancient Myths and Modern Empire. London, United Kingdom. ISBN 978-1-350-27118-0. OCLC 1249629533.
  3. ↑ 3,0 3,1 Uehara, Toyoaki (1983). "The Shinto Myth – Meaning, Symbolism, and Individuation –". Tenri Journal of Religion (17–18). Tenri University Press: 195.
  4. ↑ Jackson-Laufer, Guida Myrl (1995). Traditional Epics: A Literary Companion. Oxford University Press. p. 556. ISBN 978-0-19-510276-5.
  5. ↑ Matsumoto, Yoshinosuke (1999). The Hotsuma Legends: Paths of the Ancestors. Translated by Driver, Andrew. Japan Translation Centre. p. 92.
  6. ↑ Slawik, Alexander (1984). Nihon Bunka no Kosō (日本文化の古層). Mirai-sha. p. 123.
  7. ↑ Shintō no Hon: Yaoyorozu no Kamigami ga Tsudou Hikyōteki Saishi no Sekai (神道の本：八百万の神々がつどう秘教的祭祀の世界 ). Gakken. 1992. pp. 66–67. ISBN 978-4051060244.
  8. ↑ Lee, Ki-Moon; Ramsey, S. Robert (2011). A History of the Korean Language. Cambridge University Press. p. 75. ISBN 978-1-139-49448-9.
  9. ↑ Tanigawa, Ken'ichi (1980). Tanigawa Ken'ichi Chosakushū, volume 2 (谷川健一著作集 第2巻) (in Japanese). Sanʾichi Shobō. p. 161.
  10. ↑ Gadeleva, Emilia (2000). "Susanoo: One of the Central Gods in Japanese Mythology". Nichibunken Japan Review: Bulletin of the International Research Center for Japanese Studies. 12. International Research Center for Japanese Studies: 168. doi:10.15055/00000288.
  11. ↑ Ebersole, Gary L., 1950- (1989). Ritual poetry and the politics of death in early Japan. Princeton, N.J. ISBN 0-691-07338-4. OCLC 18560237.
  12. ↑ Chamberlain (1882). Section XI.—Investiture of the Three Deities; The Illustrious August Children.
  13. ↑ Chamberlain (1882). Section XII.—The Crying and Weeping of His Impetuous-Male-Augustness.
  14. ↑ Aston, William George (1896). "Book I" . Nihongi: Chronicles of Japan from the Earliest Times to A.D. 697. Kegan Paul, Trench, Trübner & Co. p. 18 – via Wikisource.
  15. ↑ Aston, William George (1896). "Book I" . Nihongi: Chronicles of Japan from the Earliest Times to A.D. 697. Kegan Paul, Trench, Trübner & Co. p. 20 – via Wikisource.
  16. ↑ Chamberlain (1882). Section XVII.—The August Expulsion of His-Impetuous-Male-Augustness.
  17. ↑ Aston, William George (1896). "Book I" . Nihongi: Chronicles of Japan from the Earliest Times to A.D. 697. Kegan Paul, Trench, Trübner & Co. p. 32 – via Wikisource.
  18. ↑ Chamberlain (1882). Section XVIII.—The Eight-Forked Serpent.
  19. ↑ Aston, William George (1896). "Book I" . Nihongi: Chronicles of Japan from the Earliest Times to A.D. 697. Kegan Paul, Trench, Trübner & Co. p. 52 – via Wikisource.
Превьате зоз "https://rsk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сусано&oldid=17783"