Суботицка синаґоґа

Суботицка синаґоґа, будинок (храм) у хторим ше одвиваю вирски обяди, находзи ше на площи Якаба и Комора. Синаґоґа збудована на початку 20. вику (1902, 1903—1909. рок) у Суботици (Сербия) у стилу сецесиї. Сецесия то медзинародни уметнїцки стил у рижних уметносцох (подобовей, архитектурней...), а заступени є у периодзе од 1890. по 1910. рок. Тот будинок под защиту держави.

Положенє и випатрунок

Синаґоґа монументални будинок збудовани по проєкту архитектох Марцела Комора (1868—1944) и Деже Якаба (1864—1932) зоз Будапешту. Вони двоме були сотруднїки Едена Лехнера, архитекту и творителя мадярскей вариянти сецесиї.

Купола (звод) над централну часцу збогацена зоз иновациями, так же ше опера на желєзну конструкцию хтора поставена на осем желєзни слупи.^[1]

Три уходи до будинку водза до притвору, часцох храму хтори од кораблю оддвоєни зоз мурами. Над притвором ше находзи простор за жени. На штирох местох ше находза ґарадичи хтори водза на поверх до ґалериї.

Фасада синаґоґи зробена зоз трох горизонталних пасмох: долнє пасмо — пасмо зоз наглашенима уходами и горизонталнима апсидами над нїма; друге пасмо — кибла зоз главним витражом и з бокох по єдна менша турня; треце пасмо — тамбур (цилиндрични архитектонски елемент кружного або полигоналного випатрунку) з двойнїсту калоту. Хасновани фасадни цегли и керамика зоз мадярскима народнима мотивами.^[2]

Турня и пасма фасади

Углово турнї символизую штири боки швета, алє и преходносц часу. Турня представя нєбо, духовну сферу, а часц под ню символизує жем, материялну часц. Синаґоґу корунує централна главна турня, зоз Давидову гвизду на верху, хтора представя єдинство нєба и жеми.

Пасма фасади мож розгранїчиц на: найнїзше пасмо (попри жеми хторе ше вола цокла) зоз целового штучного каменя, и фасадней пантлїки червених цеглох. Тото пасмо представя жем. Потим ше надовязує пасмо фасади хторе представя рай на жеми, Еденску заградку, преход до духовного живота. Тот нєбесни живот представяю турнї на самим верху (треце пасмо).^[3]

Нукашньосц синаґоґи

Нукашнї простор, подобнє вонкашньому, вертикално подзелєни. У тим, кус зацменим, молитвеним просторе под ґалериями ше нагадує припадносц ґу материялному, ґу животу на жеми. Шветлосц преходзи през облаки – витражи, централни лустер и помоцни шветла. Фарби на каждим витражу розлични, алє мотив исти. Прекрашнє прикрашени централни лустер, окрем своєй фунционалней и естетскей улоги, ма ище єдну наменку — злєпшац акустику самого простору.

Конзерваторско–реставраторски роботи були окончени на вецей заводи, од 1980—1993, 2002. року и 2017. року.

Од 2003. року ше нєпреривно окончує и други векши роботи, а после раставрациї будинок шветочно отворени 2018. року.^[4]