Прейдз на змист

Стихирар

Материял зоз Википедиї
Стихирар, Рукопис ч.411, початок 16.вику.

Стихирар (греч. Στιχηράριον, стихирарион)[1] то литурґийна кнїжка у хторей стихири (церковни писнї хтори ше шпиваю у Служби Божей) зоз текстом написани зоз неумову нотацию.

Исную два файти стихирара: 1. у першим тексти и рижни призначки, 2. у другим лєм тексти. Структура и змист стихирара варирує медзи виданями.

То кнїжка до хторей позберана стихирска поезия у хторей ше находза стихири за ранши служби - утриню и вечарши служби у цеку цалого рока. Постоя и други служебни кнїжки окрем стихирара у хторих ше находза стихири у шпиваней форми, стихирни мелодиї (за церковни швета) як цо то Октоих, Анастасиматрий - (кнїжка-зборнїк писньох/гимнох на Воскресенє Господнє), або у Антолоґиї –Антолоґион за Божу службу на швета и днї святих (святительох). Антолоґион ше єден час волал молитвенїк за вирних а тиж Антолоґион ше волали и Музични зборнїки церковного шпиваня.

Под конєц 19. вику дидаскал Констатнтин В. Христопулос видал ,,Музични антолоґион”, у нас познати под меном Изборник. Изборник (або Антолоґион) бул перши славянски зборнїк хтори вишол 1073. року. То бул Изборник княза Святослава Ярославича и болгарского цара Симона. Познєйше 1076. року вишол изборник алє лєм под меном Изборник Святослава а у 13. вику такв. Толстоєвски зборнїк. Стихирари познати ище од першого вика после „Кресценя Руси". Найстарши стихирари були зоз крючками над текстом або без линийох; писани зоз руку и обявйовани пред реформу, по штредок 17. вику. Стихирари вообще нє були друковани по штредок 19. вика. Концом 19. вику 1886.року друковани перши стихирар зоз текстом алє без музичней нотациї.

Литература

[ушориц | ушор жридло]
  • о. др. Роман Миз Литурґийно литурґични лексикон б. 280 и 136

Вонкашня вяаза

[ушориц | ушор жридло]

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. Измаил Иванович Срезневский «Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. Том 3 Р — Я» (1893), колонка 513