Прейдз на змист

Сримска Митровица

Материял зоз Википедиї
Сримска Митровица

Панорама вароша, Империялна палата у Сирмиюме, Православна церква Святого Димитрия, Памятнїк святому Тройству, Фонтана Камени квет, Воєногранїчарски будинок у Сримскей Митровици, Варошска библиотека, Музей Сриму

Файл:Zastava horizont sremska mitrovica.png
Застава
Герб
Админстративни податки
Держава

Автономна покраїна

Управни округ

Варош

Стари назви

Сербия

Войводина

Сримски округ

Сримска Митровица

Сирмиюм

Жительство
- 2022.

- густосц

Аґломерация (2022.)

36.764

759,59 жит./km2

72.580

Ґеоґрафски характеристики
Координати


Часова зона


Aбс. висина

Поверхносц

44° 58′ 20″ С; 19° 36′ 33″ З

UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)

82 m

48,4 km2

centar
Сримска Митровица на мапи Сербиї
Инши податки
Поштово число

Поволанкове число

Реґистерска ознака

22000

022

SM

Вебсайт
www.sremskamitrovica.rs

Сримска Митровица варошске населєнє и шедзиско истоменней єдинки локалней самоуправи. Сримска Митровица найвекши варош у Сриме, административни центер Сримского управного округу и єден з найстарших варошох у Войводини и Сербиї. Змесцени є на лївим побрежю рики Сави. Спрам попису зоз 2022. року було 36.764 жительох.

Антични варош Сирмиюм, хтори ше находзел на териториї нєшкайшей Сримскей Миторовици, бул пристолнїца Римского царства под час периода тетрархиї. Числени римски царове народзени у або у блїзкосци Сирмиюма, а то були: Херениє Етрускус (251), Хостилиян (251), Дециє Траян (249—251), Клаудиє II (268—270), Квинтил (270), Аурелиян (270—275), Проб (276—282), Максимиян (285—310), Констанциє II (337—361) и Ґрациян (367—383).

Концом 4. вику варош ше нашол под власацу Восточих Ґотох, а 441. року вон практично нєстал у гунским поколю и вельким огню. Варош 582. року прешол до власци Аварох, теди тот хто освоєл Сирмиюм вон тримал и контролу на южну Панонию.

Року 1180. року варош припаднул под власц Угорскей. Византия го у вецей нагодох нєуспишно пробовала освоїц. У тих зраженьох од дакедишнього царского вароша остали лєм розвалєнїска. На тих руїнох Сирмиюма настал нови штредньовикови варош - Civitas Sancti Demetrii т.є. Варош Святого Димитрия або по сербски Димитровица, спрам Св. Димитрия, защитнїка вароша и истоменного манастира коло хторого ше нове наслєнє и почало шириц.

У 15. и 16. вику були части руйнованя з боку Туркох и варош 1526. року спаднул до османлийскей власци. Теди почал розвой Митровици як турскей касаби. Варош бул познати як Шехер Митровица и мал муслиманску векшину жительства. Под час того периоду хтори тирвал вик и пол варош дожил обачлїви розвой и достал обачлїви ориєнтални прикмети хтори мож препознац и нєшка.

Медзи 15. и 18 виком числени Серби зоз Сербиї ше приселєли до Сриму сцекаюци од турского терору цо змоцнєло славянски и сербски характер Срима. У тим чаше подзвиговани познати фрушкогорски манастири.

Австрийске войско вошло до Сриму 1688. року и после вельких руйнованьох варош вошол до составу угорскей часци Габзбурґскей монархиї. Сримска Митровица ше теди нашла на самим окраїску Габзбурґскей монархиї. Варош постал часц Воєней країни, сектор Петриварадинскей реґименти. Пре свою позицию на окраїску, док вароши Сомбор, Нови Сад и Бечкерек напредовали и розвивали ше, вон заоставал вше баржей.

Нєодлуга як варош спаднул под власц Габзбурґскей монархиї до ньго ше почали присельовац нови народи: Нємци, Мадяре, Руснаци и Горвати. Вони ше насельовали у сиверней, менєй мочарней часци вароша, нєшка то Площа св. Тройства, а там ше находза и Римокатолїцка и Грекокатолїцка ("Русинска") церква. Тота часц вароша потим постала управне стредзиско вароша.

Концом 19. вику гранїца на Сави постала мирнєйша та утаргнута Воєна країна а варош достал статус шлєбодного кральовского вароша 1881. року. Пришло до швидшого розвою вароша, окреме на планє привреди, варош ше розвивал ґу побрежю Сави, там ше явяю нови улїчки и подзвигує ше перши менши фабрики. Гайзибанска драга преходзел 2 km сиверно од штредку вароша та ше варош розвивал и у тим напряме. У штредку вароша збудовани варошски парк коло хторого ше нєодлуга вибудовало познати приватни и явни будинки: нова Православна церква св. Штефана, будинок Сербского Дома, будинок Маґистрату (нєшка то управа полициї), будинок Судебного стола (нєшка будинок варошскей ґалериї), як и хижи найбогатших варошких тарґовцох.

Сримска Митровица 1918. року приключена до Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох, познєйше Кральовини Югославиї. Варош ше з тоту пременку нашол у вельо вигоднєйшей позициї бо бул на штредку держави , на драги медзи двома найважнєйшима центрами - Беоґрадом и Заґребом.

Ґеоґрафия

[ушориц | ушор жридло]

Варош ше находзи у сиверозаходней часци Сербиї и у югозаходней часци Войводини, на дотику трох розличних морфолоґийних цалосцох: сримскей ровнїни, мачванскей ровнїни и фрушкогорских брещкох. Сримска Митровица ма ґеоґрафске положенє на 44 ступнї и 58 минути сиверней ґеоґрафскей ширини и 19 ступнї и 36 минути восточней ґеоґрафскей длужини и пресцера ше по южним рубцу сримскей лесней терси и на алувуялней ровнї лївого побрежя рики Сави, на штреднєй надморскей висини 82 m. Варошске населєнє представя конурбацию трох населєньох: Сримскей Митровици як централней урбаней цалосци, сушедней Мачванскей Митровици на правим побрежю Сави и найвекшого валалу у Себиї по чишлє жительох Лачарка, на заходзе. Варош ше находзи на барз вигодним месце, шицкого 75 km од главного вароши жеми, Беоґрада, зоз хторим го повязує автодрага Е-70 европскей значносци. Зоз Беоґрадом варош повязани и з єдину дуплу гайзибанску драгу у держави. Од Нового Саду є оддалєни 50 km. Од гранїци зоз републику Горватску Сримска Митровица одалєна 35 km.

Датум 1. новембер 1944. року ше трима за початок розвою вароша у сучасним периодзе. Вецей як 50 роки тот датум преславйовани як Дзень вароша. Нєшка ше ошлєбодзенє вароша у двох шветовх войнох означує у рамикох варошских Новемберских шветочносцох.

Варош дожил нагли розвой у деценийох после войни дзекуюци положеню на найважнєйшим транспортним напряме тедишнєй СФРЮ, на автодраги Братство-Єдинство. Теди подзвиговани велї нови обєкти индустриї, управи, образованя и здравства а вибудовани и вецей нови населєня. Прето варош за лєм штири децениї за трираз звекшал число жительох, зоз 13.000 по другей шветовей войни на скоро 40.000 початком дзеведзешатих рокох. У тим розвойним периодзе ше збули найвекши будовательни подняц у варошу - сучасно ушорена гац и два мости прейґ Сави (транспортни и пешацки мост). Мост за драгови транспорт при Сримскей Митровици, отворени 1977. року, представя важну транспортну вязу Сриму и Бачки з єдного и Мачви, з другого боку. Мост Св. Иринея отворени 1994. року и повязує центер Сримскей и Мачванскей Митровици.

Демоґрафия

[ушориц | ушор жридло]

У населєню Сримска Митроивца жию 31.748 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства виноши 39,5 роки (38 при хлопох и 40,9 при женох). У населєню єст 14.213 обисца, а штреднє число членох по ґаздовстве виноши 2,75.

Демоґрафия[1]
Рок Жительох
1948 13.183
1953. 15.456
1961. 20.790
1971. 31.986
1981. 37.628
1991. 38.834 38.239
2002. 39.084 40.163
2011. 37.751
2022. 36.764
Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року [2]
Серби 31.127 79,64%
Горвати 2.130 5,44%
Югославянє 961 2,45%
Руснаци 620 1,58%
Мадяре 524 1,34%
Українци 404 1,03%
Словаци 186 0,47%
Чарногорци 185 0,47%
Роми 184 0,47%
Македонци 116 0,29%
Нємци 60 0,15%
Муслиманє 60 0,15%
Словенци 58 0,14%
Албанци 40 0,10%
Чехи 34 0,08%
Руси 20 0,05%
Румунє 13 0,03%
Болгаре 12 0,03%
Бунєвци 9 0,02%
Ґоранци 6 0,01%
Бошняки 2 0,00%
Влахи 1 0,00%
нєпознати 1.303 3,33%

Култура и образованє

[ушориц | ушор жридло]

Сримска Митровица, як варош богати зоз историю и традицию, ма розвиту мрежу културних и образовних установох. Воспитно-образовни установи творя основу хтора значна за културни живот того краю.

Установи култури

[ушориц | ушор жридло]

Музей Сриму

Ґалерия Лазар Возаревич

Варошска библиотека Ґлиґориє Возаревич

Театер Добрица Милутинович

Центер за културу Сирмиюмарт

Историйни архив Срим

Завод за защиту памятнїкох култури

Сримска Митровица представа и музей под отвореним нєбом у хторим остатки античней римскей пристолнїци, будинки барокней и класицистичней архитектури 18. и 19. вику, як и Спомин-парк, дїло єдного з найпознатших югославянских архитектох Боґдана Боґдановича.

Образованє: Спомедзи терашнїх школох у варошу найдлугшу традицию ма Ґимназия основана 1838. року як Нємецка висша штабна школа петроварадинского полка (познєйше Oberschule zu Mitrovitz и Штирирочна мала реалка у Митровици). Окрем нєй, єст ище 6 штреднї школи и коло 10 основни школи на подручу општини.

Историйне ядро Сримскей Митровици нєшка и найрепрезентативнєйша часц вароша зоз численима змистами. Тота часц вароша понука и числени можлївосци за розвой туризма. Варошке ядро ше состої зоз вецей амбиєнтох хтори творя варошки площи зоз околнима улїчками: Савска площа, Житна площа, Площа святого Стефана, Площа святого Димитрия, Площа святого Тройства.

У нукашньосци варошского ядра ше окреме визначую церкви:

◆ Нова Православна церква Св. Димитрия („Велька Церква“)
◆ Стара православна церква Св. Штефана („Мала Церква“ або „Церквочка“)
◆ Римокатолїцка церква Св. Димитрия („Католїцка Церква“)
◆ Грекокатолїцка церква Вознесеня Господнього („Русинска Церква“)

На дзешед километри од варошу, у подножю Фрушкей гори, у населєню Бешеновачки Прнявор находзи ше найстарши фрушкогорски манастир Бешеново.

После Другей шветовей войни привредни и индустрийни розвой Сримскей Митровици бул подобни як и у других подобних реґионалних центрох. Рушало ше од обнови руйнованх фабрикох и роботньох и робело ше на обнови инфраструктури и жридлох енерґиї. Перши були обновйовани и будовани индустрийни конари чийо сировински и транспортни потреби уж задовольовало ґеоґрафске положенє вароша. Перше ше досц нашироко розвивала поживова индустрия. Варош достал месову и индустрию конзервох, житомлїнску и млєкарску продукцию, индустрию цукру и продукцию статковей покарми а вибудовани и реґионални комбинат за продукцию и преробок овоци и жлєняви. Централизована социялистична привреда розвивана по диктату зоз верху держави - обновене и преширене будовалїще ладьох на Сави, збудована пилярня и древопрерабяцка индустрия (то робене у реґиону хтори мал барз мало древа и лєси), пиварня, индустрия цеглох, вентилох, скори и обуї, текстилна продукция. Найвекша привредна инвестиция була кед держава подзвигла велїчезну индустрию целулози и паперу и найвекшу фабрику за продукцию новинского паперу у тедишнєй Югославиї, фабрику Матроз.

У индустриї вароша 1953. року були заняти 1.092 роботнїки, або коло 7% од вкупного жительства, а уж 1967. року у индустриї робели 5.246 особи або 19% жительства. Тото оможлївело же жительство мало солидни животни стандард од 1965. року та аж по 1990. рок. А вец пришло до розпадованя СФРЮ и чежкого дзешецрочного периоду войни, санкцийох и общого паду продукциї и стандарда. У чаше посла 2000. року, у периодзе власнїцкей трансформациї и приватизациї, пришло до заверня и онєможльовйованя роботи векшини вельких продукцийних системох, до одпущованя роботнїкох и звекшаня нєзанятосци.

Нєдалєко од варошу ше находза познати места за вилєти и одпочивалїща у рамикох Националного парка Фрушка гора (Лежимир и Летенка) як и числени фрушкогорски манастири. Вельки потенциял ричного туризма понука рика Сава хтора у своїм цеку при Сримскей Митровици идеална за таки вид рекрециї (варош ма красну модерну гац и можлївосц за ставанє рижних файтох ладьох, як и ушорену плажу, єдну з найатрактивнєйших у Сербиї). Природна атракция то и специялни резерват природи Бара Засавица, а почало ше и зоз проєктами за презентованє археолоґийного и архитектонского потенцияла вароша.

Проєкт надкриваня и ревитализациї Царскей палати Сирмиюма хтори почал 2006. року бул єден з найвекших такей файти у Сербиї, а визиторски центер отворени у децембре 2009. року.[3] 3 Закрити 2.680 m² локалитета. То єдинствени обєкт музейско-туристичного характеру зоз виложенима археолоґийнима експонатами Сирмиюма, з диґиталнима анимациями, предавальню сувенирох, кафеом и з дражку по хторей ше нащивителє можу рушац под час розпатраня остаткох палати.

Состойну часц културно-тристичного понукнуца вароша Сримска Митровица представя и Музей Срима у хторим ше од 1946. року чуваю и презентую експонати вязани за историю места, од самих початкох насельованя та по нєшкайши днї.

Познати Митровчанє[4]
Проб, римски император

Констанциє II, римски император

Херениє Етрускус, римски император

Хостилиян, римски император

Клаудиє II Готски, римски император

Квинтил, римски император

Ґрациян, римски император

Аурелиян, римски император

Максимиян, римски император

Деция Траян, римски император

Иларион Руварац, историчар и священїк

Милан Јованович Батут, лїкар

Јован Станоєвич от Еремберг, полковнїк

у Ґенерал штабу австрийским

Лазар Возаревич, маляр

Бранислав Иванович, спортиста

Франьо Ґилер, спортиста

Петар Зец, редитель

Ивица Ковачић Штифла, маляр

Петар Милошевич, археолоґ

Стєпан Мусулин, филолоґ и лексикоґраф

Бранислав Видич, академик

Бранислав В. Станкович, писатель и фотоґраф

Никола Христич, политичар

Милияна Николич, оперска шпивчка

Ґордана Лукич, ґлумица

Даниєла Вранєш, ґлумица

Небойша Йован Живкович, музичар

Оґнєн Филипович, спортиста

Миливой Николаєвич, маляр

Драґана Томашевич, спортистка

Петар Ґбурчик, науковец

Соня Бркич, судийка Верховного суду

Дьордє Маркович Кодер, писатель

Татяна Венчеловски, ґлумица

Борис Пинґович, ґлумец

Слободан Деспот, писатель и публициста

Вонкашнї вязи

[ушориц | ушор жридло]
  • Озон Медия Информативни портал варошу Сримска Митровица

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. „Књига 9”. Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.
  2. „Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.
  3. Тадић на отварању „Царске палате“, www.rts.rs, 14. 12. 2009.
  4. "Сирмиум град царева и мученика", Владислав Поповић, Благо Сирмијума, Ср. Митровица, 2003, 42