Розмария (лат. Rosmarinus officinalis; у прекладзе з латинского „лїковита морска роса“) род черякастей вецейрочней рошлїни зоз фамилиї усточкарох (Lamiaceae). Од 2017. року запровадзени ДНК випитованя приведли до пременки науковей назви на Salvia rosmarinus,^[1]^[2], док назва Rosmarinus officinalis затримана як синоним.^[2] Род рошлїни то Salvia.^[2]

Опис

Розмария ма пахняци жимжелєни лїсточка зоз дробнима блядобелавима квециками. Лїсточка ше находза єдни прейґ других, шедзаци, тварди, скорасти, узки, длугоки 2-3 центи. Горнї бок лїсцох цмижелєни, а споднї шивобилей фарби и нїжней мохотки. Медзи конарчками, на малим конарчку персценясто ше розвиваю мали лилово-белави квитки. Рошнє у форми черяку и може нароснуц до двох метерох.^[3]

Пах квецикох и квиткових верхох конарчкох моцни и подобни є камфору, а смак покус горки и ароматични.

Квитнє од марца по май, а дакеди у септембре квитнє по другираз. У квиткох, лїсцох и конарчкох єст етерични олєї, а їх квалитет завиши од клими и слунковитих и защицених положеньох.

Розширеносц

Розмария рошлїна цеплих, южних крайох, та єй одвитує цепле лєто.^[4] Рошнє на цалим побрежним подручу Медитерану, од Портуґалу по Малу Азию и Чарне морйо. На Балкану є тиж розширена на приморю, по слунковитих и каменїстих крайох далматинского и чарногорского побрежного подруча и околних островох.

На приморю угалавиним рошнє як самошейка, а у континенталних подручох ше углавим садзи.^[4] Часто ше хова по заградох и у черепох, алє є браз чувствительна на мраз, та ю у сиверних часцох треба чувац од жими. Люби моцну гумусову мишанїну глїни з додатком 15% писку. Пресадзує ше кажди треци рок до дакус векшого черепу.

Лїковити часци

Хаснує ше квитки розмариї (Rosmarini flores), младнїки у квитнуцу (Rosmarini herba), а найчастейше ше збера лїсце (Rosmarini folia). Лїсце ше обера влєце, конари ше реже и охаби най ше суша.

Зоз дестилацию лїсцох або конарчкох ше достава розмарийов олєй (Rosmarini oleum). Квитки и рошлїну док квитнє збера ше у априлу и маю и суши у хладку. Попри етеричного олєю, розмария ма смоли, танини, горки материї и мали количества сапонину.^[4]^[5]^[6]

Хаснованє у кулинарстве

Розмарию ше вельо хаснує у южноевропскей кухнї, гоч єй моцни смак хтори здогадує на камфор нє одвитує каждому. Кед ше покус хаснує, одлична є присмачка до юшкох, динстаней желєняви, меса, мегких сирох, шицких файтох печеня, окреме по праженей риби. Найлєпше до єдзеня положиц єдну звязку, хтору треба виняц кед єдзенє достанє одвитуюцу арому. Тиж так, лїсточка мож оддвоїц, на дробно пошекац и додац до готового єдла.

Народни обичаї

У старим вику розмария була пошвецена греческей богинї Афродити, богинї краси и любови. З розмарийовима венчиками нє прикрашовани лєм статуи богох, алє конарчок розмариї кладли и до колїски народзеного дзецочка, прикрашовали малженски пари, а розмария була и квет умартих.

Хаснує ше и на свадзби (припина ше на ручнїки свадзебни) и на хованю (до труни умартому).

Позната є и як барз лїковита рошлїна, а додава ше и до рижних козметичних препаратох. Розмария ше кладзе и до ормана, процив молю.

Розмария мала вельки угляд при народох ище од найстарших часох, а даєдни обичаї у вязи з хаснованьом розмариї отримали ше по нєшка.

Розмария ше часто спомина у руских писньох, як на приклад у писнї:

Кед сом ишол през петровски цинторин

Кед сом ишол през петровски цинторин,

випаднул ми з правей руки рузмарин.

А я за тим рузмарином бануєм,

бо бо я тебе, моя мила, любуєм.

Ґалерия

Розмария
	Розмария
Наукова класификация
Царство	Plantae
Дивизия	Magnoliophiyta
Класа	Magnoliopsida
Ряд	Lamiales
Фамилия	Lamiaceae
Род	Rosmarinus
Файта	R. officinalis
Биномне мено
	Rosmarinus officinalis
	Linnaeus