Пенкало

Пенкало то клайбас у хторим єст нукашнї резервоар чечней тинти на бази води. Шлїд на паперу ше посцигує так же тинта з резервоара приходзи на верх пенкала зоз силу ґравитациї и капиларним зявеньом. За писанє з пенкалом потребни минимални прицисок.

Полнєнє резервоара з тинту може буц ручне (з помоцу Пастеровей пипети або шприцу) або з механїзмом за полнєнє хтори уцицує тинту прейґ верху пенкала, ткв. пирка. Даєдни пенкала маю резервоар у форми патрони, хтору ше винїма и заменює з другу кед ше потроши.

Историят

Найстарши историйни запис о клайбасу як цо пенкало датирує зоз 10. вику. Року 953. калиф од Маґребу вимагал же би ше направело клайбас хтори нє забрудзи його руки або шмати, та му обезпечени клайбас чия тинта з резервоара путує по верх пирка, а хтора нє чури.^[1] Деталї виробку механїзма роботи того клайбаса нє познати, а нє зачувани анї пенкала з того периоду.

Єст записи же якаш форма клайбаса з резервоаром за тинту була доступна у Европи од 17. вику. Нємецки пренаходзач Даниєл Швентер 1636. року описал клайбас направени з двох пиркох за писанє. Єдно пирко служело як резервоар за тинту у другим пирку. Тинта була запечацована у пирку з плуту, а цадзела ше през мали отвор за писанє. Тиж так, року 1663. Самуел Пепис писал о стриберним клайбасу „у хторим єст тинти“.^[2] Познати историчар з Мериленду Гестер Дорси Ричардсон (1862-1933) писал о „трох стриберних пенкалох, хтори вредза 15 шилинґи“ у Анґлиї под час панованя Чарлса II коло 1649-1685.^[3] По початок 18. вику, таки клайбаси постали познати као „полняци пирка“.[4] Гестер Дорси Ричардсон пренашол и запис зоз 1734. хтори направел Роберт Морис старши у кнїжки трошкох Роберта Мориса младшого, хтори у тим чаше бул у Филаделфиї, о „єдним полняцим пирку“.^[4]

Року 1828. усовершена технїка виробку тунього, ефикасного пирка за пенкало, цо оможлївело масовну продукцию пиркох з челїку у варошу Бирминґему од 1830. року. З тим барз звекшане локалне тарґовище клайбасох и по 1850. рок вецей як половка пенкалох з челїчним пирком у швеце випродукована праве у тим варошу. На тисячи квалификовани роботнїки (уключуюци и жени) були заняти у фабрикох за продукцию пенкалох. Дальше усовершованє технїки продукциї оможлївело же би пенкала постали тунї и доступни векшому числу людзох, зоз чим стимуловане описменьованє и образованє жительства.^[5]

Вонкашня вяза

Penkalo sr.wikipedia.org

Референци

↑ Bosworth, C. E. (јесен 1981). . „A Mediaeval Islamic Prototype of the Fountain Pen?”. Journal of Semitic Studies. XXVl (i).
↑ [https://www.pepysdiary.com/diary/1663/08/ Samuel Pepys, Diary, 5 August 1663
↑ Richardson, Hester Dorsey (1913). „Chapter XLVII: The Fountain Pen in the Time of Charles II”.Side-lights on Maryland History, with Sketches of Early Maryland Families. Baltimore, Md.: Williams & Wilkins Co.. бок 216–217. ISBN 978-0-8063-1468-6</nowiki>.
↑ Matthew Henry, Commentary on the Whole Bible, Zechariah iv. 2 (1710)
↑ „The Manufacture of Steel Pens in Birmingham”. The Illustrated London News. 18 (471). 22. 2. 1851.

[1] Bosworth, C. E. (јесен 1981). . „A Mediaeval Islamic Prototype of the Fountain Pen?”. Journal of Semitic Studies. XXVl (i).

[2] [https://www.pepysdiary.com/diary/1663/08/ Samuel Pepys, Diary, 5 August 1663

[3] Richardson, Hester Dorsey (1913). „Chapter XLVII: The Fountain Pen in the Time of Charles II”.Side-lights on Maryland History, with Sketches of Early Maryland Families. Baltimore, Md.: Williams & Wilkins Co.. бок 216–217. ISBN 978-0-8063-1468-6</nowiki>.

[4] Matthew Henry, Commentary on the Whole Bible, Zechariah iv. 2 (1710)

[5] „The Manufacture of Steel Pens in Birmingham”. The Illustrated London News. 18 (471). 22. 2. 1851.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]