Опус (музика)

Початни 32 такти ориgиналного рукописа Шопеновей Полонези у As duru, Oп. 53, 1842.

Слово опус (лат. opus, франц. numéro, анґл. opus number, ит. numero, нєм. Opuszahl) походзи зоз латинского язика и значи дїло.

Тот термин ше може одношиц на кнїжовносц, малярство, театер, балет, филм, музику и вообще, на шицки обласци уметнїцкого творчества.

Значеня поняца „опус”

Опус може мац два значеня:

1. Поєдинєчне дїло даєдней особи: напр.: Бетовенов Треци клавирски концерт, c-mol, oпус 37. (скрацено Оп. 37)

2. Вкупне творчество даєдней особи: приклад: "Опус архитекти Чосича барз обсяжни...", „Цали уметнїцки опус ґрафичара барз значни и винїмкови...", „Його литературни опус залапює комедиї, приповедки, литературну и театралну критику."

Ф. Шуберт, oриґинални рукопис Октет F-дур, D. 803 (марец 1824).

У музики слово опус тиж ма двойнїсте значенє:

1. музичне дїло (композиция),

2. вкупне творчество єдного музичара.

Опис процеса нумерациї музичних дїлох

Композиторе и музиколоґове (особи хтори преучую и пишу о музики) слово опус (лєбо скрацено Оп.) хасную же би означели (пре лєгчейше спатранє) хронолоґийни рядошлїд твореня уметнїцких дїлох, лєбо одношеня роботи спрам композиторовей вкупней колекциї, а тиж ше дакеди так означує и єден период композиторового твореня. Вони попри наслова дїла напишу и число його опуса. Напр. кед композитор компонує свою першу композицию, да єй наслов и означи ю „Опус 1" (Оп. 1). Шлїдуюца композиция була би „Опус 2" (Оп. 2) итд.

Причини нумерациї музичних дїлох

Схема рукописа Бетовеновей Сонати за клавир No 28, А-dur, Оп. 101, Allegro, 1816.

Таки способ орґанизованей каталоґизациї музичних композицийох єдного уметнїка вельо помага и олєгчує увид до композиторового творчого опусу и швидке и лєгке знаходзенє каждого музичара лєбо заинтересованей особи за його роботу, лєбо за його одредзену композицию. Бетовен написал вельо клавирски сонати. Сонату у А-duru Опус 28 написал кед бул млади. Вельо роки познєйше, написал ище єдну клавирску сонату (тиж у А-duru), алє вона (же би ше розликовала) ма Опус 101 (опатриц заднї нотни приклад на правим боку Бетовеновей сонати).

Историйни аспект нумерованя музичних дїлох

Ознака Опус ше през историю хасновала ище од 17. вику та по нєшкайши днї. Познате же Лудвиґ ван Бетовен бул барз систематични и ажурни, педантни у таким записованю своїх композицийох.

Други нумерациї музичних дїлох

Окрем класичней ознаки Оп. (опус), музиколоґове композицийом хтори нє мали ознаки давали иншаку нумерацию (опатриц розлични нумерациї дїла виписани зоз курзивом спод нотних прикладох у правей колони). Приказани лєм даєдни найпознатши:

Ориґинални нотни запис й. С. Баха: почеток Прелудиюма зоз Свити за лауту у g-molu BWV 995.

♦ BWV (нєм. Bach-Werke-Verzeichnis, анґл. Bach Works Catalogue) то ознаки за композициї Йогана Себастияна Баха.

♦ KV лєбо K (Köchel-Verzeichnis) то ознаки за композициї Волфґанґа Амадеуса Моцарта хтори ушорел Ludwig von Köchel. Познате же Моцартова музика нє мала числа опусох. Музиколоґ Köchel окончел хронолоґийни попис шицких Моцартових дїлох и дал им К нумерацию (К спрам Köchelа). Köchelova нумерация идзе по число 622.

♦ D (Otto Erich Deutsch) то ознаки за композициї Франца Шуберта хтори поробел и зредзел Otto Erich Deutsch.

♦ L (François Lesure) то ознаки за композициї Клода Дебисия хтори каталоґизовал музиколоґ François Lesure.

Роботи Доменика Скарлатия ше можу зявиц зоз трома розличнима каталожскима системами:

♦ L (Alessandro Longo) були по 1906. рок ознаки за композициї Доменика Скарлатия. Пошорел и зредзел их Alessandro Longo.

♦ К лєбо Кк (Ralph Kirkpatrick) то нова ознака за композициї Доменика Скарлатия хтора заменєла горню каталоґизацию L 1953. з боку Ralphа Kirkpatrickа.

♦ P (Giorgio Pestelli) нова ознака за композициї Доменика Скарлатия хтору поробел Giorgio Pestelli 1967. року.

Литература

• Sadie, Stanley; Tyrrell, John (2001). The New Grove Dictionary of Music and Musicians. Vol. 18. Grove. p. 503. ISBN 0-333-60800-3.
• Axel_Beer Musik zwischen Komponist, Verlag und Publikum. Die Rahmenbedingungen des Musikschaffens in Deutschland im ersten Drittel des 19. Jahrhunderts. Schneider, Tutzing 2000, ISBN 3-7952-1027-5.