Олтар

Олтар ^[1]^[2] то предня часц Святого храму, и з иконостасом є подзелєни на святилїще и солею. Тота часц церкви видзвигнута од ладї (кораблю) нєйменєй зоз єдну ґарадичу.

Святилїще

У святилїщу найглавнєйша св. Трапеза цо ше наволує и св. Пристол зоз шицким цо му припада, а то: антиминс з илитоном, кивот, Евангелия, напрестолни або запрестолни крест, з єдного и другого боку кивоту по єден швичнїк, або запристолни седемкракови швичнїк.

По предписаньох, до святилїща уходза лєм священослужителє, а то:

• Швичкар

• Читач и шпивач (дзияк)

• Поддиякон

• Диякон

• Презвитер (священїк)

• Епископ (владика)

До святилїща ше нє уноши нїч цо нє служи священодїйством. Така строгосц цалком розумлїва, природна, нормална, бо у святилїщу пребува Троєден Бог зоз шицкима своїма святима.

Святи Пристол (жертвенїк) у форми квадрата, поставени на штред святилїща так же би ше го могло обиходзиц, а ґу ньому нє шму буц поставени нїяки ґарадичи, односно нє шме буц видзвигнути у самим святилїщу. Вон представя нєбесни Божи пристол, потим представя найсвятеши жертвенїк (приноши же жертву Исусови Христови), а тиж представя и гроб Христов. Пре таку святосц, пристол ше облєка до двох облєкох, хтори доходза по жем. Сподня била облєка вола ше катасарка, а горня блїщаца, индития. При пошвецаню пристолу катастарку ше кристовидно обязує зоз шнуром.

На пристолє стоя штироуглови лєново або гадвабни плаценка: илитон, а на нїм антиминс. У антиминсу зашити мощи даєдного святого, а на нїм виписани образ Исуса Христа у гробе. Поскладани су оштвернє, и стоя єден на другим, перше илитон, а на нїм антиминс. Розклада ше их лєм кед почина Служба Божа.

Евангелия лєжи на илитону и антиминсу. Зоз нєй ше чита, символ є присутносци Исуса, а ма и култне значенє. У Евангелиї описани Исусов живот и його дїла.

Кивот (дарохранїтелїца) стої на штред пристолу. То ствар подобна труни, ладички або церквочки у хторей ше чува Боже цело за причащанє хорих и за служенє Служби Божей преждеосвящених дарох.

З єдного и другого боку кивоту стої по єден швичнїк з єдну, двома або трома швичками. Место тих швичнїкох може стац єден седмеракови швичнїк зоз седем швичками або кандилами.

На пристолє лєжи и ручни криж, а за пристолом стої розпяце, а даґдзе и цала Голгофта: розпяце, а по бокох икони Богородици и Йоана Богослова. На пристолє стої лєм спомнуте, нїяк дацо вецей од того по строгих правилох.

За пристолом у чолє святилїща, опарте на восточни мур, кладзе ше сидалїще. То украшене шедзиско, трон на хтори шеда лєм владика кед є присутни, а кед го нєт, вец тото шедзиско символ владики: „Дзе владика, там Церква”.

Зоз сиверного боку святилїща може буц єдна, а зоз южного друга хижка. У першей хижки главна ствар то стол предложеня, проскомодиї. На тим столє ше окончує перша часц Служби Божей, т.є. проскомодия. Проскомодийне дїйствованє, пририхтованє евхаристийного хлєба и вина и проскомидийне молитвословиє, хторе провадзи тото пририхтованє, барз значни. У сиверней хижки мал би буц и орман дзе ше одклада шицки предмети хтори потребни за проскомодию.

У южней хижки дияконикон стої стол за роспресцеранє ризох и орман дзе ше их одклада. У тей хижки ше служителє облєкаю за богослуженє.

Кед таки хижки по архитектонским планє за вибудов храму нє предвидзени и нє зробени, вец ше место нїх у самим святилїщу поставя два столи: єден з правого боку дияконикон, а други з лївого проскомидикон и вони вец служа за исте чому служа столи у набудованих хижкох зоз сиверного и южного боку святилїща.

Солея

Солея состойна часц олтара у св. храме и єй припада висши ступень достоїнства, за ниянсу є нїзша од святилїща, алє висша од другей и трецей часци храму, а причина тей окремней святосци у тим же и тото место резервоване за рукоположних учашнїкох у богослуженю.

Як часц олтара, подзвигнута є од другей часци храму хтора ше вола корабель або ладя, зоз єдну, двома або вецей ґарадичами и означує простор од перших преднїх ґарадичох та по иконостас, односно початок святилїща.

На просторе солеї ше находза три главни простори:

— амвон,

— лїви и

— прави клирос.

Амвон то повисшене место на штред солеї, и ту ше наказує и чита Евангелию. Пре тоти два главни наменки, амвон символизує гору на котрей Исус виповед єдну зоз своїх найкрасших казаньох, а то горня казань о осем блаженствох. За читанє Евангелиї и наказованє, на амвон ше кладзе аналоґион (аналой, крошенка), високи, узки столїк на складанє и покрити зоз покровом од ризового материялу. З амвону диякон у богослуженю возноши окремну форму молитви хтора ноши обще мено ектениї, а священїк модлї молитву хтора ше вола „заамвона молитва”.

Клирос на правим боку ма одредзену предносц у одношеню на лїви клирос. Клироси наглашени и зоз окремним архитектонским ришеньом, так же на тих местох храм преширени, а клиросни простор „углїбени” до правого и лївого мура храму. У клиросу главна ствар то пулт за кнїжки зоз хторих ше богослужи, а ту ше находзи и орманчик дзе ше одклада дзияцки богослужебни кнїжки, та и столки у хторих стої дзияк (протопсалта) и други шпиваче. Сам пулт може буц двояки, рухоми и нєрухоми. Нєрухоми досц широки же би ше на ньго источашнє могло положиц вецей кнїжки, а рухоми узши, ма пирамидални випатрунок и зробени є так же би ше могол обрациц коло своєй осовини. На нїм источашнє можу буц отворени и штири вельки кнїжки, а вше ше го обраца так же би у датей хвильки пред дзияком або шпивачами була праве тота кнїжка хтора потребна. И дзияци и шпиваче би мали буц рукоположени за тоту службу, и так таїнствено уключени до чину священства, до клиру, та прето место дзе стоя под час богослуженя ноши мено клирос.

Спомнути церковни предписаня чуваю нашу обрадну традицию, бо и вонкашня и нукашня форма храму, односно розпорядок местох и стварох у нїм, творя храм.

Литература

Дзвони, християнски часопис, число 4, април 2002, „О богослужебних местох”, протоєрей ставрофор Йоаким Холошняй
Дзвони, християнски часопис, число 5, май 2002, „О богослужебних местох”, протоєрей ставрофор Йоаким Холошняй
Дзвони, християнски часопис, число 6, юний 2002, „О богослужебних местох”, протоєрей ставрофор Йоаким Холошняй

Вонкашня вяза

Oltar Srpska vikipedija

Референци

↑ Словнїк руского народного язика, II часц, О—Я, Нови Сад, 2017, бок 78, 79
↑ altar „Spanish etymology” „Altar”. Etymology online.

[1] Словнїк руского народного язика, II часц, О—Я, Нови Сад, 2017, бок 78, 79

[2] tar „Spanish etymology” „Altar”. Etymology online.

[1]

[2]