Прейдз на змист

Обични фазан

Материял зоз Википедиї
Фазан
Одроснути самец (фазан)
Одроснута самичка (фазанка, курка)
Оздзиванє фазана
Статус загроженосци
Файта зоз малу вироятносцу же будзе загрожена = ознака критериюма LC
Найменєй загрожени (IUCN 3.1) [1]
Наукова класификация
ЦарствоAnimalia
ТипChordata
КласаAves
РядGalliformes
ФамилияPhasianidae
РодPhasianus
ФайтаP. colchicus
Биномне мено
Phasianus colchicus Linnaeus, 1758

Ареал фазана, автохтони (шива), пренєшени (червена)

Простор дзе ше находза розлични подфайти и ґрупи подфайтох фазана автохтони

Фазан або обични фазан (лат. Phasianus colchicus) барз розширена файта птици зоз шора курох (Galliformes). Фазан походзи зоз штреднєй Азиї, алє є ище под час антицчного Риму пренєшени до Европи. Мено роду походзи зоз латинского слова phasianus — „фазан”. Мено файти colchicus латинска назва за Colchis (нєшкайшу Ґрузию), державу на Чарним морю у хторей фазани постали познати Европяном.[2]Тота файта ше оддзелєла од роду Gallus хторому домашнї кури припадаю вецей як пред 20 милиони роками.[3]Тота птица насельовала углавним лєшики, пажици, часци коло ричного побережя и польох на хторих ше карми.

Фазан велька птица. Обични фазан длугоки 90 центи, од чого половка одходзи на хвост. Розпон кридлох по 60 центи. Фарба пиря на глави и шиї желєна и прелїва ше. Перша и брух му цмочервени, зоз крижнима кафово-червенима смугами. Чежки є коло єдней кили. При фазанох ше зявює албинизем (била фарба). Самец векши, дакеди и дупло векши од самички. Його упечатлїво офарбене пирє найвецей кафовей фарби, а глава желєно-белавей фарби. Коло очох пирє червеней фарби, а коло шиї ше, при даєдних подфайтох, находзи персцень билей фарби. Самичка, наволана курка, нє випатра так живописно. Ма менши хвост и єдноставну фарбу, а и менша є од самца. Пирє єй шивожовкаве, зоз билошивима цифрами. Случує ше же фазанка ма подобну фарбу пиря як фазан. Таки фазанки нєплодни, або маю даяку уродзену хибу, або су барз стари, прецо их треба одштрелїц. Медзитим, векшина фазанох ше хова у фазанерийох, а пред сезону ловох их пущаю. Фазани лєца на кратких дистанцох, алє на жеми можу швидко бежац.

Розширеносц

[ушориц | ушор жридло]

Файта у Европи шири свой ареал гнїздзеня найвецей зоз штучним хованьом. Сцигла до штредку Финскей (зоз пущаньом до природи). У южней Европи нєт достаточно гнїздзеня.

У Сербиї ше поряднє гнїздзи, порядна є бивателька. Розширеносц и численосц у Сербиї тиж завиши од штучного хованя, односно пущаня до природи и ловох. Найчастейше ше их стрета у Войводини, на ровнїнских теренох и влажних пажицох.[4]


Природни нєприятелє

[ушориц | ушор жридло]

Природни фазаново нєприятелє лїшка, мачки, ястраб, за младих ище и ласица, сокол и хорт. Страки, патканї, їжи и дзиви швинї окрадаю гнїзда. Влєце, на польох дзе ше фазан находзи, єст достаточно камуфлажи, алє у жимским периодзе фазан окреме загрожени од своїх нєприятельом. Зоз зменшаним животним простором, число фазанох ше у наших крайох драстично зменшує, прецо ше запровадзує систематске насельованє тих птицох.

Розмножованє

[ушориц | ушор жридло]

Час пареня приходзи вчас на яр, кед фазани збераю фазанки (курки) коло себе. Теди фазаном почервенї скора коло очох, гребенї на глави окреме почервеня, а на бокох доставаю подзвигнути пиря, як уха. Под час пареня фазан ма окремне доволованє и виводзи „свадзебне бависко”, так же скака и трепе з кридлами по жеми. Под час пареня курка у жеми викопе плїтке, примитивне гнїздо, до хторого знєше 10 до 18 вайца на хторих лєжи коло 24 днї. Паренє почина концом марца, а вайца знєше у априлу. Понеже фазанки часто правя гнїздо на пажицох з бетелїну, гнїздо часто настрада под час косидби. Кед же вайца настрадаю, фазанка штредком лєта знова знєше вайца, лєм за половку менєй. Случує ше же и трецираз знєше вайца. Млади фазанки дакеди знєшу вайца до гнїзда ярабици, та мали фазанчата вилєгнє ярабица. Самец вообще нє водзи бриґу о подростку.

Прилагодзованє

[ушориц | ушор жридло]

Фазан ше швидко прилагодзує ґу терену на хторим жиє. Вон лєсова птица, алє ше затримує и на польох и у лєшикох, овоцнїкох и мочарох (барох). Кед ше урожаї зоз польох позбераю, фазан ше поцагує на закрити терени. Окреме люби млади лєшики. Тиж так, люби ше затримовац у наду коло барох, озерох и рикох. Векшину часу препровадзує на жеми. Вноци є на древе або у наду на дачим вистирченим. Вид и слух му нєвироятно оштри. Зна вихасновац и найменши заклон, так же постава скоро нєвидлїви. Схопнє ше скрива пред ловарами и псами. Кед самец полєци, почина коткодац. Гоч ма кратки кридла, лєци швидко и оштро. Його глас ше чує и рано и вечар. Ма одлични осет виду и слуху, алє заш лєм спада до „глухих” животиньох. Фазанова покарма барз рижнородна, як и при других курох.

Карменє фазанох ше углавним состої зоз рошлїнох, та на списку верхи житаркох, бетелїни, пупча, бобки, часто и нашенє. Нє виключене анї карменє з инсектами, хробаками, жабами, польскима мишами и шлїмаками. Попри покарми, фазани беру и дробни каменьча хтори им у жалудку служа за претровйованє покарми, односно млєце єдзеня. Перши шейсц тижнї ше карми углавним з инсектами, а потим є лїчинки, шлїмачки, жаби, ящурки, брамушково ваїчка. Попри того, у менших количествох є желєну покарму и нашенє. Люби лапац гади, прецо є популарни у народзе.

Лови на фазани

[ушориц | ушор жридло]

За лови на фазани ше найчастейше хасную пси. Єст Закон о ловох на фазани.

Загроженосц

[ушориц | ушор жридло]

Популация фазанох ше зменшує углавним пре траценє бивальнїкох и барз части лови. Предпоставя ше же коло 80 одсто фазанох хтори забити маю лєм дакельо мешаци, та нє створели свойо потомство. Нєвигодна хвиля, интензивне пестованє културох и хаснованє пестицидох тиж причини за зменшованє їх популациї. Пре тоти причини, у велїх жемох розвита система штучного пестованя фазанох и потим їх пущанє до ловищох як одроснути птици.

Вонкашня вяза

[ушориц | ушор жридло]

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. BirdLife International (2016). Phasianus colchicus. IUCN Red List of Threatened Species Version 2020.1. Union for Conservation of Nature. Приступљено 27. 4. 2020.
  2. Jobling, James A (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. бок 113, 302. ISBN 978-1-4081-2501-4.]
  3. Lawal, RA.; et al. (2020). . „The wild species genome ancestry of domestic chickens”. BMC Biology. 18 (13): 13. PMID 32050971. doi:10.1186/s12915-020-0738-1 Слободан приступ.
  4. Рашајски, Ј. (2017): Све птице Србије. Лагуна, Београд