Прейдз на змист

Нотна глава

Материял зоз Википедиї
Часци ноти: 1. Заставка 2. Нотна шия 3. Нотна глава

У музики, нотна глава (франц. tête (de la note), анґл. (note)head., ит. test(in)a, нєм. Notenkopf) [1] то часц ноти хтора округласто-елипсовей форми.

Нотни глави можу буц подполно чарни лєбо били, у завсиносци од нотней вредносци (т. є. тирваня ноти), а положенє/место ноти у линийовей системи означує нотну висину и дава єй мено.

Кед менши нотни вредносци (починаюци од половки ноти) нотней глави ше додава нотну шию, а ище кратшим нотним вредносцом (починюци од осмини) додава ше заставка.[2]

Илустрация нїжей, приказує систематичне зменшованє нотних вредносцох, а зоз тим и розлични нотни глави, додаванє нотней шиї и звекшованє числа заставкох:

Нотни вредносци
Пунктум

Нєшкайши форми нотох прешли през велї фази у своїм розвою и усовершованю. Нотни глави походза од неумох (греч. знак), перших нотних знакох од пред вецей як 1000 роки, хтори ше хасновали за означованє и записованє Грегориянского корала (церковна мелодия) такв. модална нотация. Походзенє єй и розвила ше у школи Нотр Дам, коло 1175.року зоз квадратних знакох (квадрацики).

То була найєдноставнєйша форма хтору представя пунктум (опатриц слику на право) хтори ясно пририхтує модерну, сучасну нотну главу. Познати шредньовиковни теоретичар музики Ґвидо зоз Ареца [3] (995-1050) поставел основу нотней системи так же одредзел записованє неумох до системи зоз 4 линиями. Познєйше придодата и пията линия. На початку уписовал ключи, так же позиция нотней глави означовала лєм висину тона а нє и одредзени ритем.

Запис церковного шпива-корала Ad te levavi, зоз ґреґориянску нотацию
Грегориянске шпиванє молитви Оче наш (Pater noster).

Зоз часом, неуми преросли до коралного нотного писма; вименєли свою форму и поставали тип вчасней мензуралней нотациї (13. вик). За дальши розвой после 1300. року хтори предходни открица нотациї систематизовал то Филип де Витри. Мензурална нотация ше зоз „чарнима” (14. вик) и „билима” квадрациками мензуралней нотациї (15., 16. вик) барз розвивала. Тота компонента записованя ше з початку 17. вику богато усовершела и применьовала у музики.

Композитор и музични теоретичар, Франко зоз Келна, коло 1280. року потолковал постояци правила мензуралней нотациї и кодификовал систем ритмичней нотациї у своїм дїлу Уметносц мерлївей музики (“The Art of Measurable Music”), у хторим длужина ноти означена зоз свою форму. Нотни глави були правоугласти, квадратни лєбо ромбоидни.Тот систем преширени у цеку епохи Арс новей у 14. вику.

Под час ренесанси композиторе додаваю кратши нотни тирваня зоз пополньованьом (почарньованьом) нотних главох. Концом 16. веку, a поготов познєйше у 17. вику квадратни и ромбоидни форми нотох заменєни зоз округлима нотнима главами хтори ше и нєшка хасную у записованю нотох.

Опатриц

Нота

Нотна шия

Тонски систем

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. Радивој Лазић,Основи теорије музике.
  2. Марко Тајчевић, Основа теорије музике. бок 11-13]
  3. Savas I. Savas (1965). Byzantine Music in Theory and in Practice. Translated by Nicholas Dufault. Hercules Press.