Нота

Слово нота (множ. ноти) походзи зоз латинскгого язика (nota и значи ,,знак”). У музики нота (франц. и анґл. note)^[1]) то знак/знаки зоз хторим ше зазначую тони до линийовей системи (пейц линиї). Нота то єдна зоз основних знакох сучасней музичней нотациї. У линийовей системи з помоцу нотного ключа (виолински, бас ключ, алт и други) одредзує ше место ноти, єй висину, тирванє и єй мено.

$\relative c' { c1 d1 e1 f1 g1 a1 b1 c1 b1 a1 g1 f1 e1 d1 c1 } \layout { \context { \Staff \remove Time_signature_engraver \remove Bar_engraver } } \midi { \tempo 1 = 120 }$


Часци ноти

Випатрунок ноти и єй часци

♦ глава ноти (нотна глава)

♦ шия ноти (нотна шия)

♦ заставка

Нота ше сосотої зоз:

1. округлей лєбо елипсовей/вайцастей нотней глави хтора ше у зависносци од нотней вредносци може зачарнїц.

2. вертикалней смужки, такв. нотна шия хтора ше додава у зависносци од нотней вреднсоци и єй места у линийовей системи, на прави лєбо лїви бок нотней глави.

Нотна шия ше пише :

по ноту а1 зоз правого боку на висше /до горе (приклад на правим боку).

од ноти h1 зоз лївого боку на нїжей.

3. заставка на верху нотней шиї (лєбо вецей їх, у зависносци од нотних вредносцох).

Розлични нотни вредносци

Форма ноти ( итд.) одредзує нотну вредносц т. є. тирванє тона ^[2] (3). Найдлугши тон по тирваню у нєшкайшей нотациї означує ше зоз знаком и вола ше цала нота. Зоз єй дзелєньом доставаме менши нотни вредносци як цо указує илустрация на правим боку:

Нота	Павза	Мено ноти по тирваню
		цала нота, 1
		половка ноти, 1/2
		штварцина ноти, 1/4
		осмина ноти, 1/8
		шеснастина ноти, 1/16
		трицецдвоїна ноти, 1/32
		шeйдзешатштварцина ноти, 1/64
		стодвацецосмина ноти, 1/128

Вариянти записованя ноти бревис (тирва два цали ноти)

Ґрупованє нотних вредносцох

Пре преглядносц и швидше записованє нотох, вецей ноти скапчуєме, (ґрупуєме) зоз такв. смужку/ребром ( ридше греда). Илустрация скапчованя двох и вецей нотох у линийовей системи:

Поступок скапчованя ґрупи нотох зоз заєднїцким ребром/смужку, место виписованя заставкох за кажду ноту окреме, можлїве лєм зоз ґрупу нотох хтори по вредносци менши од штварцини ноти.

У вокалней музики дзе у партитури под нотами записани слова (текст) тото правило нє важаце, окрем кед ше зявює мелизм (на єден склад два лєбо вецей ноти). То значи же у вокалней музики зоз записаним текстом под нотами, осмини и шеснастини ноти треба же би були записани зоз заставками.

Предлужованє нотней вреносци

Кажду нотну вредносц, та и осминску и менши ноти (2) (3) мож предлужиц зоз:

точку споза нотней глави на исти способ мож предлужиц и павзу,

луком хтори скапчує два исти ноти по висини, алє можу буц розличних тирваньох

корону (фермата) записану над лєбо попод ноту

Повисшени, знїжени и розришени ноти

Кажду ноту можеме повисшиц, знїжиц лєбо розришовац з помоцу знакох хтори ше у теориї музики наволую пред'занки лєбо акциденти.

	Знїжовачка (♭) знак зоз хторим знїжуєме ноту за полутон (полуступень)
	Повисшовачка (♯) знак зоз хторим повисшуєме ноту за полутон (полуступень)
	Розришовачка (♮) знак хтори понїщує (розришує) важносц предходней написаней повисшовачки лєбо знїжовачки.
	Двойнїсто (дупло ♭♭) знїжена нота
	Двойнїсто (дупло) повисшена нота - означує ше зоз „х” (икс)

Пред'знаки хтори ше находза у цеку композициї вше ше пишу точно опрез нотох (на линиї, и у пражнїни (то место медзи линиями), опрез помоцней линиї лєбо помедзи два помоцни линиї алє вше опрез ноти).

У музичней литератури и пракси ше зявюю и двойнїсто (дупло) повисшени, знїжени тони и розришени тони. Кед ше двойнїсто повисшує тон опрез одредзеней ноти пише ше знак « x » (икс) место двох повисшовачкох. Кед ше двойнїсто знїжує тон опрез ноти пишу ше два знаки за знїжованє (♭♭), тиж так и за розришованє тонох (♮♮).

Мена нотох по висини и звукови приклад

Кажди тон oдносно нота ма свою позицию (место) у линийовей системи и у зависносци места дзе ше находзи (линия, пражнїна) и спрам музичного ключа (виолински, бас, алт, ключ ...) нота ма свойо мено. (4)

Ноти –знаки за одредзени тон маю 7 розлични мена а менуєме их зоз:

♦ абецеднима менами (склади) C, D, E, F, G, A, H (чита ше це, де, е, еф, ґе, а, ха) шлїдуюца нота до ше понавя и

♦ солмизацийнима менами (склади) До, ре, ми, фа, со, ла, си шлїдуюца нота до ше понавя.

$\relative c' { c1 d1 e1 f1 g1 a1 b1 c1 b1 a1 g1 f1 e1 d1 c1 } \layout { \context { \Staff \remove Time_signature_engraver \remove Bar_engraver } } \midi { \tempo 1 = 120 }$

Вонкашня вяза

Цо то нота? на сербским язику
В. Вахромеев. Элементарная теория музыки. — Московская типография № 6, 1961. — С. 19—34. — 255 с.
Gerou, Tom; Lusk, Linda (1996). Essential Dictionary of Music Notation. Alfred Music. p. 49. ISBN 0-88284-768-6.
Rudiments and Theory of Music Associated Board of the Royal Schools of Music, London 1958. I,33 and III,25. The former shows both rest forms without distinction, the latter the "old" form only. The book was the standard theory manual in the UK up until at least 1975. The "old" form was taught as a manuscript variant of the printed form.