Михал Гиряк

Михал Гиряк
Датум народзеня	27. новембер 1933.
Датум упокоєня	20. марца 2007 (73)
Державянство	словацке
Язик творох	руски, українски
Школа	ґимназия у Гуменим
Универзитет	Висша педаґоґийна школа
Наукови ступень	доктор филозофиї
Период твореня	1957—1999.
Жанри	фолклористика, етноґрафия
Поховани	у валалє Пихня

Михал Гиряк (*27. новембер 1933—†20. марец 2007), науковец, педаґоґ, призберовач фолклору Русинох Словацкей.

Биоґрафия

Михайло Гиряк ше народзел 27. новембра 1933. року у русинским валалє Пихня у Сниньским округу (Чехословацка) у селянскей фамилиї, у родним валалє закончел и основну школу. Потим предлужел школованє у Державней рускей ґимназиї у Гуменим дзе матуровал 1952. року. Предлужел студиї на Висшей педаґоґийней школи у Прешове (1952-1957). Були то роки змоцнєтей українизациї та Михайло Гиряк пошол на длужносц редактора часопису Дружно вперед (1957-1960) хтори видавал Културни Союз Українских Роботнїкох Словацкей (КСУТ). Вон охабел редакторску роботу бо жадал свойо етноґрафични знаня прешириц зоз постдипломнима студиями етноґрафиї и фолклористики у рамикох интерней науковей аспирантури на Филозофским факултету Универзитета Яна Амоса Коменского у Братислави (1960-1963). Од теди Михал Гиряк бул заняти як наукови роботнїк на Универзитету Павла Йозефа Шафарика у Прешове (1960-1971). Ту потим робел и як педаґоґ, викладал лекциї зоз фолклористики (1960-1998). Аспирантски испити дал и кандидатску роботу одбранєл у Народописним институту Словацкей академиї наукох у Братислави (1965) а такой потим докторат зоз филозофиї на Карловим универзитету у Праги. Свойо фолклористични виглєдованя Михал Гиряк унапрямел на зберанє русинских народних приповедкох, леґендох, анеґдотох, приповедкох зоз живота, народних шпиванкох, присловкох и загадкох.

Михайло Гиряк и його супругу Ана мали у малженстве тройо дзеци, сина Славу и дзивки Таню и Людмилу.

Наукова робота и публикациї

Михал Гиряк видал седем кнїжки Українских народних приповедкох Восточней Словацкей (1965-1979) зоз власних записох, и стилистичну анализу того обсяжного материялу (1983). Публиковал коло 350 рецензиї, статї, науково сообщеня. Публиковал и серию статьох о народних приповедачох Восточней Словацкей (О. Демян, А. Кимак, И. Станко, С. Полянскый и др.), и ширшу информацию о Ф. Лазорикови и Ю. Костюкови.

После нїжней револуциї Михал Гиряк постал єден з найактивнєйших дружтвени дїячох медзи Русинами. У нових условийох вон уж могол отворено гуториц и писац же Русини окремни народ и плановал же покля лєм годзен вон будзе видавац фолклористични материяли у ориґиналу а нє так як мушел под час периоду українизациї. У рокох од 1993. по 2000. у русинских тижньових новинох Народни новинки вон обявел у енциклопедийней форми описи 160 валалох Прешовского краю.

Михайло Гиряк пошол до пензиї 1998. року, после 38 рокох виглєдовацкей роботи у обласци фолклора Русинох Словацкей.

У його пензийним вику главни його циль постал же би обезпечел цо векшу часц зоз його фонду вельорочней фолклористичней роботи на розоплаганє преподавачом и студентом русинского язика и култури. З тей нагоди вон постал коавтор даєдних учебнїкох як за перши, так и за други ступень основних школох у хторих ше преподавало о русинским язику и култури, у хторих доминує усна народна творчосц Русинох як скарб наших предкох. По формованя Оддзелєна русинского язика и култури у рамикох Института народносних студийох и странских язикох на Прешовским универзитету (1999) вон сам преподавал студентом ширши форми студийох русинского язик як предмет русинскей етноґрафиї.

З оглядом на обсяг фолклорного богатства хторе Михайло Гиряк публиковал за живота нєт сумнїву же то будзе златни фонд у скарбу русинскей фолклористики у Прешовщини.

Михайло Гиряк ше упокоєл 20. марца 2007. року. Поховани є на теметове у родзеним валалє Пихня.

Як окремни виданя вишли:

• Українські народні казки Східної Словаччини (1965–1979, 7 томи);
• З глибини віків (антолоґия, 1967);
• Гора до неба. Українські народні казки Східної Словаччини (Ужгород, 1968);
• Бібліографія фольклору Пряшівщини 1945–1969 (1970)
• Фольклористичні намагання українців Східної Словаччини за післявоєнний період (1973);
• Вступні формули українських народних казок Східної Словаччини (1976);
• Чарівні стежки (зборнїк авторски приповедкох, 1979);
• Народна проза Стащинської долини (1979).
• Пісні Ю. Колинчака (1982);
• Дзвони не втихають (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 1, 1982);
• Шляхами віків (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 2, 1985);
• Голос Кичар (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 3, 1986);
• Народні пісні села Орябина (1986);
• Поетика українських народних ліричних пісень Східної Словаччини (1989);
• Співанкы Анны Мацібобовой (1993);

Сполнєл ше сон Михала Гиряка

Карпаторусински наукови центер у ЗАД видал двоязични зборнїк "In the Seventy-Seventh Kingdom": Carpatho-Rusyn Folktales — "В сїмдесятій семій країні": Карпаторусиньскы приповідкы — Hardcover – 2015, by Mikhal Hiryak (Author), Patricia A. Krafcik (Translator), русинску часц потолковал Штефан Сухий.

Литература

• Федір Ковач. Гиряк Михайло // Ковач, Федір (упор.). Краєзнавчий словник русинів-українців / Пряшівщина. Союз Русинів-Українців Словацької Республіки. Пряшів, 1999. С. 85.

• Paul Robert Magocsi. Hyriak, Mykhailo // Magocsi, Paul Robert and Pop, Ivan (eds.). Encyclopedia of Rusyn History and Culture. University of Toronto Press. Toronto – Buffalo – London. 2002. P. 202.

• Петро Медвідь. Сімдесята сема країна в Пряшові. // Podkarpatska Rus, Časopis Společnosti přatel Podkarpatské Rusi. 3/2016, s. 13.

Вонкашнї вязи

• In the Seventy-Seventh Kingdom – В сїмдесятій семій країні

• Alexander ZOZUĽÁK, He didn’t live to see his last book, Academy of Rusyn Culture in the Slovak Republic

• Микола Мушинка. Умер Михайло Гиряк. // InfoРусин, інформачный місячник Русинів Словеньска. 2007, ч. 4. С. 5.