Прейдз на змист

Миса (музика)

Материял зоз Википедиї
Арт, Симон Мартини, Релиґийни шпив у миси.

Миса (лат. missa), то форма духовней хорскей музики, составена зоз нєпременлївих часцох евхаристийней литурґиї (углавним католїцкей цркви, анґликанскей и лутеранскей заєдници).[1] То вокалнa лєбо вокално-инструментална форма духовней музики хтора ма цикличну структуру (вецей часци).

Спочатку, миси були наменєни же би провадзели у церквох цек вирских службох (Богослуженьох), и хтори ше традицийно наволовали миси у римокатолїцких церквох.[2] По 10. вик миси ше виводзели унисоно (григориянски корал) а познєйше вецейгласно. Од 17. вику инструменталне провадзенє - облиґати - ше хасновало у католїцких церквох латинского обряду.

Словни термин миса ше звичайно хаснує у католїцкей церкви, заходного обряду православя, старокатолїцизма и нєзависним католїцизме. Термин ше тиж хаснує у велїх лутеранских церквох,[3][4][5] и у даєдних анґликанских,[6]ридше у других протестантских церквох.

У православних, як и у грекокатолїцких церквох, зачуване виводзенє хорских мисох зоз а-капела (ит. a-capella) шпиваньом, алє ше тоти дїла традицийно наволую литурґия, Служба Божа, богослуженє або лєм „служба.”

Структура миси

[ушориц | ушор жридло]

Миси можу мац два файти текстуалних розшпивох:

Звичайни (Ordinarium misse) то стаємни часци зоз стандардним текстом. Велька миса ма шейсц таки часци:

Рукопис „Missa de Beata Virgine“ вчасни 16. вик, автор: Жоскен де Пре.

▶ I Kyrie - ,,Господи помилуй”

▶ II Gloria - ,,Славa”

▶ III Credo - ,,Вирую”

▶ IV Sanctus - ,,Святи”

▶ V Benedictus - ,,Благословени”

▶ VI Agnus Dei -,,Агнець Божe” - Ягнятко Боже

Проприюм (Proprium missa) то часци у хторих ше тексти можу меняц у зависносци од збуваньох хторим миса пошвецена (напр. Алилуя, секвенца итд.)

У зависносци од числа часцох, миси можу буц:

● missa brevis, кратка миса хтора ма два часци: Kyrie и Gloria
● missa solemnis шветочна, велька миса, и по правилу облапя шицки 6 часци ординариюму.
● Rekviem (Реквиєм) окремна и oсоблїва файта миси то, панахида (миса за покойних). Тот циклус традицийно почина зоз поступним Requiem aeterna (Вични спокой) a тиж уключує и други часци хтори ше звичайно нє находза у миси.

Историйни розвой миси

[ушориц | ушор жридло]

Зоз точки патреня на похасновани музични материял, медзи вецейгласовима мисами од 14. по 16. вик видвоюю ше:

Рукопис Й. С. Баха, зоз Миси III часц Credo (Вирую)

● Миси, хтори засновани на cantus firmus (у гласу тенора а познєйше и гласу сопрана) виведзени зоз григориянского нашпиву. Таки миси узвичаєни медзи композиторами голандскей школи.

● Мissa parodia, тo миса заснована на постояцей даєдней мелодиї, лєбо мелодиї даєдного другого автора. Композитор могол пременїц число гласох и модификовац композицию. Конкретно, напр. Орландо ди Ласо бул автор мисох хтори написани на мелодиї французких шансонох.
● Мissa sine nomine (безменна) – миса написана на власну мелодию самого композитора.
● Миса без cantus firmus-а зявює ше концом 15. и 16. вику, найпознатши приклад такого дїла то Миса папи Марчела, Дьования де Палестрини.

Од 17. по 20. вик, жанр миси дожил еволуцию хтора була характеристична за шицки форми церковней музики. Под час барока миса достава прикмети концерта, и приблїжує ше ґу жанру-форми опери. У епохи класицизма жанр симфонизовани, у 19. вику на форму миси уплївує естетика романтизма.

У 20. вику композиторе комбиную сучасни елементи зоз характеристиками ренесансней полифониї и обичного шпиваня хторе предлужело уплївовац на композиторох 20. вика. На таки поцаг им вироятнє дал мотив Motu proprio Tra le sollecitudini (1903) папи Пия Х. Оживйованє преславйованя причащаня у анґликанскей церкви концом у 19. вику означело початок даскельо литурґийних постановкох текстох у мисох на анґлийским язику, окреме за хор и орґулї. Рух за литурґийну реформу дал резултати ревидованих формох миси, и на тот способ дал єй функцийне хаснованє у розличних доступних стилох, популарних лєбо естетичних, хаснуюци нови методи як цо то рефрен и респонс же би ше мотивовало участвованє цалей заєднїци.

Модерна история

[ушориц | ушор жридло]

У 1996. року шведски композитор Фредрик Сикстен написал „Мису у джез стилу“ на шведским язику, хтора виведзена у Служби Божей у церкви Венерсборґ 1998. року. Видео-знїмок миси приказани на шведскeй телевизиї и достал вельо позитивни критики.

У 2006. року Евангелистично-лутеранска церква Финскей одслужела свою першу мису зоз провадзеньом геви-метал музики. Тоти служби, познати як Метал миси (фински: Metallimessu), од теди ше отримую у рижних финских церквох, и на тот способ прицагую вельке число людзох.

Стаємна постановка

[ушориц | ушор жридло]

Постановка миси була през длугшу епоху одредзована спрам напрямкох хтори предписало церковне руководство (зоз тезами), канонами и традициями, алє могла буц вибрана и по думаню самого композитора. Прето ше миси музично розликую єдна од другей як композициї. По 19. вик миси були писани виключно за хлопох, а часци хтори мали високи тони у мелодиї шпивали хлапци (дискант, алт) або хлопски контратенори, як и кастрати, а тот факт значне вжац до огляду пре автентичне виводзенє.

Основни хорски ґрупи за шпиванє миси:

  • Хлапцовски, леґиньски и хлопски хор
  • Мишани хор
  • Дзецински хор

Додатни вариянтни: А-капела (уключуюци григориянски корални миси), смикове, оркестерске або орґульске провадзенє

Гйом Дифе, на лївим боку орґулї и шпивачки хтори шпиваю духовну музику.
  • Двoйнїста хорска полифония спрам партитури
  • Гармонийне провадзенє за монофоне (єдногласне) шпиванє
  • Оддвоєни инструментални часци
  • Два хори

Познати миси

[ушориц | ушор жридло]
  • Ґйом де Машо, „Миса Нотр Дам“ (коло 1350.р.)
  • Гjом Дифе, „Се ла лице је бледо“ (коло 1450.р.)
  • Жоскен Депре, „Два миси на тему „L'homme armé“ и друге“ (концом 15. вика)
  • Йоганес Океґем, „Миса проладнута“ (Missa prolationum), „Миса гоч од хторого тона“ (Missa cujusvis toni), „Mi-mi“ миса
  • Палестрина, „Миса папи Марчела“ (1555)
  • Клаудио Монтеверди. Миса „In illo tempore”
  • Йоган Себастиян Бах — Велька миса у Бе-дуру BWV 232 за солистох, хор и оркестер (1749)
  • Йозеф Гайдн написал 14 мисо
  • В. А. Моцарт. Велька миса
  • Лудвиґ ван Бетовен — Шветочна миса за трох солистох (сопран, тенор, бас), хор и оркестер (1824)
  • Гектор Берлиоз — Миса
  • Ференц Лист — Гранская миса за солистох, хора, оркестра и орґулї (1855)
  • Джоакино Росини. Мала шветочна миса

Литература

[ушориц | ушор жридло]
  • Мереминский С. Г., Лебедев С. Н. Месса // Большая российская энциклопедия. — Т. 20. — М., 2012. — б. 51—53.
  • Лебедев С. Н., Поспелова Р. Л. Musica Latina: Латинские тексты в музыке и музыкальной науке. — СПб.: Композитор, 1999.
  • Yudkin J. Music in Medieval Europe. — Prentice Hall, 1989. — ISBN 0-13608225-4.
  • Misa Hrvatska enciklopedija
  • Gustave Reese (1954). Music in the Renaissance. ISBN 0-393-09530-4.. New York, W.W. Norton & Co.
  • Harold Gleason; Warren Becker (1986). Music in the Middle Ages and Renaissance. Music Literature Outlines Series I. ISBN 0-89917-034-X.. Bloomington, Indiana. Frangipani Press.

Вонкашнї вязи

[ушориц | ушор жридло]
  • Холопов Ю. Меса (із навчального посібника "Григоріанський хорал", 1998) (PDF) (рсй.)
Миса (музика) на Викимедиї

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. ↑ Sveta misa kao središte kršćanskog života – tumačenje pojedinih dijelova I. kc.org.rs/
  2. ↑ Масс: Encyclopedia Britannica. 11 October 2007. Archived from the original on 30 April 2018. Retrieved 20 April 2018.
  3. ↑ Harvard Dictionary of Music, p. 472., б. 472.
  4. ↑ Lockwood, "Mass", Grove (1980).
  5. ↑ Benjamin van Wye,Review of Marc-Antoine Charpentier, Messe pour le Port-Royal, in Journal of Seventeenth-Century Music 1999 Archived 2011-07-19 at the Wayback Machine
  6. ↑ Roche, Elizabeth and Alex Lingas. "Mass". The Oxford Companion to Music. Ed. Alison Latham. Oxford Music Online
Превьате зоз "https://rsk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миса_(музика)&oldid=16843"