Прейдз на змист

Мирко Боїч

Материял зоз Википедиї
о. др Мирко Боїч
(портрет)
Народзени 26. мая 1888.
Умар 25. авґуста 1944 (56)
Державянство австроугорске, югославянске
Язик творох горватски, руски
Школа Исусовска семинария, Травник, пията и шеста класа, Тузла, седма и осму з вельку матуру у Заґребе
Универзитет Филозофия, Рим

Богословски студиї, Заґреб, Львов, Станиславов, Львов

Наукови ступень докторат, Академия святого Томи Аквинского
Период твореня 1914—1944.
Жанри душпастирство, парох
Поховани теметов Мироґой, Заґреб

о. др Мирко Боїч (*26. май 1888—†25. авґуст 1944), парох дюрдьовски, активист РНПД-а и защитнїк Руснацох пред власцами.

Биоґрафия

[ушориц | ушор жридло]

Мирко Боїч ше народзел 26. мая 1888. року у босанским городзе Власеници. Оцец Микола походзел зоз жумберацкого валалу Боїчох, котри припадал парохиї у Сошицох. У Власеници постал углядни граждан и учаснїк у политичним живоце. Мал седмеро дзеци – трох синох и штири дзивчата. Мирко бул наймладши. После основней школи штири класи ґимназиї Мирко Боїч закончел у исусовскей семинариї у Травнику, а пияту и шесту класу закончел у Тузли, а вец седму и осму з вельку матуру закончел у Заґребе як питомец Грекокатолїцкей семинариї. Студирал у Риме на Урбанияни, дзе закончел студий филозофиї и докторовал на Академиї святого Томи Аквинского. Богословски студиї започал у Заґребе и ту закончел перши рок. Треци семестер студирал у Львове, а на штвартим уж бул у Станиславове (нєшка Ивано-Франкивс). Штварти рок заш студирал у Львове. Под час студийох научел даскельо язики – нємецки, италиянски, українски и польски.

Скорей пошвецаня за священїка оженєл ше зоз Українку Корнелию (Нелу) Шинкарюк. Пошвецел го крижевски владика Юлий Дрогобецки у церкви св. Кирила и Методия у Заґребе 30. авґуста 1914. року. Истого року бул поставени за управителя новей грекокатолїцкей парохиї у Завидовичох (Босна). Там ше праве приселєли Українци з Галичини и за нїх була основана тота парохия. Медзитим, кед почала Перша шветова война, Українци ше врацели до свойого завичаю, а Боїч бул поволани за воєного священїка и у тей служби бул од 1. новембра 1914. по 27. марец 1919. року. Цали час бул на фронту, перше на Дрини, вец на италиянским, а при концу войни у ґарнизону у Сараєве.

До Коцура за капелана пришол тиж у 1919. року, дзе 1920. року постал администратор коцурскей парохиї. На тей длужносци ше затримал три роки, а 1. мая 1923. року є премесцени за пароха до Дюрдьова, дзе до теди бул парох о. Дюра Биндас, котри поставени за пароха до Коцура.

У Дюрдьове др Мирко Боїч службовал по 31. октобер 1936. року, кед є поставени за пароха у Беоґрадзе у ранґу каноника, а бул и банатски декан.

Найплоднєйши период активносци о. др Мирка Боїча, вязаней за национални и културни препород Руснацох у Бачкей и Сриме, бул праве тот под час службованя у Дюрдьове. Як заграти активист РНПД-а, вон темпераментно заступал його програму и дїялносц у народзе, особлїво у Дюрдьове трицетих рокох, кед там почал дїйствовац КПСЮР як опозицийни РНПД-у. Теди пришол и до зраженя зоз дотедишнїм приятельом Янком Хромишом, котри ше приклонєл ґу КПСЮР („заряшом“). Од теди мож замерковац його полемични написи у „Руских новинох“ унапрямених процив дїялносци „заряшох“, розодкриваюци їх прикриту аґитацию процив грекокатолїцкей вири и священства.

И после преселєня до Беоґраду, дзе остал по април 1941. року, др Мирко Боїч заступал интереси Руснацох и бул нєофицийни представнїк Владичества пред державнима власцами у Беоґрадзе. Дзекуюци здобутому угляду при беоґрадских власцох, йому ше удало достац од управи городу порту за вибудов грекокатолїцкей церкви и парохиялного дому нєдалєко од желєзнїцкей станїци. Були уж порихтани и проєкти за будованє, алє праве теди у держави настала война и дальша реализация занавше препадла.

Мирко Боїч ше 1941. року одселєл до Заґребу. Там почал робиц у Министерстве правди и вири новопреглашеней Нєзависней Держави Горватскей, алє пошвидко постал сумнїви и мушел напущиц тоту службу. Од теди почал водзиц финансийну службу у нашей семинариї у Заґребе, поучовал богословох у наказованю, а примал и надалєй странки и заступал їх интереси. Умар у Заґребе 25. авґуста 1944. року, а поховани є 26. авґуста спомнутого року на заґребским теметове Мироґой.

Литература

[ушориц | ушор жридло]
  • о. проф. др Роман Миз: „Священїки дакедишнього Осєцкого викариятаˮ, Видавателє Парохия св. ап. Петра и Павла, Нови Сад и Максима, друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 63-66.
  • Др Мирко Боїч: „Мой одвит Дру М. Ґубашуˮ, Руски новини ч. 43(464), Дяково, 2. новембер 1934, б. 3.
  • Др М. Боїч: „Процив нєправдохˮ, Руски новини ч. 28, Дяково, 10. юла 1936, боки 1-2.