Крущич
| Крущич | |
|---|---|
 Католїцка церква Святого Стефана | |
 Герб
| |
| Административни податки | |
| Держава | Сербия |
| Автономна покраїна | Войводина |
| Управни округ | Заходнобачки |
| Општина | Кула |
| Жительство | |
| —2022 | 1.468 |
| —густосц | 32,9/km2 |
| Ґеоґрафски характеристики | |
| Координати | 45° 36′ 49″ С; 19° 22′ 09″ В |
| Часово зони | UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) |
| Абс. висина | 77 m |
| Поверхносц | 44,6 km2 |
.svg) Крущич на мапи Р. Сербиї | |
| Инши податки | |
| Поштове число | 25225 |
| Поволуюце число | 025 |
| Реґистерска ознака | SO |
Крущич (по руски Вепровач; мадь. Veprőd; нєм. Weprowatz) населєнє у општини Кула, у Заходнобачким округу, у Сербиї. Спрам Попису зоз 2022. року мало 1468 жительох.[1]
Мено
[ушориц | ушор жридло]Валал ше пред Другу шветову войну волал Вепровац. Його мено найскорей вязане за назву рошлїни по сербски „веприне” хтора була барз розширена и служела у будовательстве як замена за штранґ зоз хторим ше вязало над за закриванє хижох. По войни, под час колонизациї, место населєли колонисти, углавним з Колашину и околїска. Мено валалу 1950. року пременєне на Крущич по народному геройови Вукманови Крущичови (1909–1942), хторого 20. януара 1942. року четнїки Павла Дюришича на спреводзку влапели и забили, вєдно зоз ище коло трицец партизанами.
На мадярским язику, валал познати як Veprőd, на українским Крушчич и руским язику Крущич, а на нємецким язику як Weprowatz.
История
[ушориц | ушор жридло]Крущич ма барз богату историю. Найскорей Славянє дали назву месту Вепровац после 1526. року, кед Турки завжали тото подруче. Року 1590. наводзи ше у записох Зомборскей нахиї же 11 обисца плаца порцию Турком. Можлїве же ище скорей, у староугорским периодзе, уж було ту валаске населєнє на омедженим просторе Вепровцу.
Кед 1717. австрийске войско под вождством принца Евґена Савойского ошлєбодзело жем од Туркох, почала планска политика насельованя. Инициятор повтореного насельованя подручох хтори у турских войнох опустошени бул нашлїднїк угорского кральовства Леополд I (1658-1705).
Австрийски официр, совитнїк царици Мариї Терезиї и администратор Кральовско-державного Бачкого дистрикту Франц Йозеф де Редл 10. Х 1758. направел у Зомборе контракт о насельованю єдного числа мадярских и словацких фамелийох, та ше уж 1763. року у Вепровцу находза 130 мадярски и словацки хижи и нова римокатолїцка набивана церква. Колонисти перше доставали жем лєм на дочасне хаснованє, же би познєйше хижа и жем коло хижи, вєдно з инвентаром, прешли до нашлїдней власносци населєнцох. Словаци ше на початку 19. вику асимиловали до Мадярох.
У тим валалє ше 1786. року населєли Нємци з обласци Райни и Кинтерберу, у окремней часци хтора наволана Нємецки валал. По Попису зоз 1787. року, Вепровац мал 270 хижи (од того 120 нємецки), у хторих жили 353 фамелиї, то єст 1.731 житель.[2]
До Попису 1931. року число жительох валалу ше два раз звекшало.
Општина Вепровац ше гранїчела з местами: Кула, Червинка, Сивец, Кернеи, Стапар, Силберек, Филїпово, Керестур.
Конєц Другей шветовей войни запечацовал судьбу шицких Нємцох на югу Европи. То 09.10.1944. року за Вепровац значело же скоро половка нємецкого жительства напущела свойо отечество. Друга половка остала у надїї же ше єй нїч нєдобре нє случи.
Концом 1945. року и у 1946. року валал Вепровац меня националну структуру з колонизацию жительства углавним зоз Чарней Гори. Коло Чарногорцох, при концу пейдзешатих и на початку шейдзешатих рокох приселюю ше и Серби, Горвати, Українци, Руснаци и други, так же нєшка Крущич представя штредок з рижнородним националним составом.
Демоґрафия
[ушориц | ушор жридло]У населєню Крущич жию 1884 полнолїтни гражданє, а штредня старосц жительства 40,5 роки (38,4 при хлопох и 42,7 при женох). У населєню єст 773 обисца, а штреднє число членох по обисцу 3,04.
Жительство у тим населєню барз нєгомоґене, а у остатнїх трох пописох, число жительох обачлїво опадує.
| Демоґрафия [3] | ||
|---|---|---|
| Рок | Жительох | |
| 1948. | 2.791 | |
| 1953. | 2.846 | |
| 1961. | 3.281 | |
| 1971. | 2.927 | |
| 1981. | 2.658 | |
| 1991. | 2.477 | 2.429 |
| 2002. | 2.353 | 2.385 |
| 2011. | 1.852 | |
| Етнїчни состав спрам Попису зоз 2002. року | ||
|---|---|---|
| Чарногорци | 768 | 32,63% |
| Серби | 744 | 31,61% |
| Мадяре | 280 | 11,89% |
| Українци | 149 | 6,33% |
| Руснаци | 99 | 4,20% |
| Горвати | 74 | 3,14% |
| Югославянє | 45 | 1,91% |
| Нємци | 10 | 0,42% |
| Македонци | 8 | 0,33% |
| Словаци | 5 | 0,21% |
| Словенци | 4 | 0,16% |
| Болгаре | 2 | 0,08% |
| Албанци | 2 | 0,08% |
| Руси | 1 | 0,04% |
| Румунє | 1 | 0,04% |
| Бунєвци | 1 | 0,04% |
| Бошняци | 1 | 0,04% |
| Нєпознате | ||
Вонкашнї вязи
[ушориц | ушор жридло]- Крушчић, Википедија на српском језику. sr.wikipedia.org, 30. новембар 2006.
Референци
[ушориц | ушор жридло]- ↑ „POPIS 2022 - excel tabele | O POPISU STANOVNIŠTVA”. popis2022.stat.gov.rs. Приступљено 12. 1. 2025.
- ↑ Paul Scherer: Familienbuch Weprowatz Bd. I, Karlsruhe 1998
- ↑ Становништво„Књига 9”. Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.