Кожух

Кожух (Стара Любовня, Сканзен, музей на отвореним)

Кожух (з истим значеньом укр. и рсй. кожух; слц. kožuch; поль. kożuch; серб. кожух; од праслав. kožuxъ; од кожа = скора; праслав. kožа) – жимске верхнє (хлопске и женске) облєчиво з овчей бунди. Кожухи ше шили зоз овчей скори. Звонка була скора, а посподку була бундичка – волна. Були з рукавами, капчали ше на предку. Дзивоцки кожухи звонка були вишити з волну або баволну рижних фарбох, лєбо були поукрашовани з пацерочками, склєнчинами и подобне.

Кожухи шили кушнїре и предавали их по вашарох и пияцох, а мож их було наручиц и дома у їх роботнї. Кожухи ше капчали спредку, на скоряни ґомбички зоз скорянима квачками, а познєйше кушнїре место ґомбичкох пришивали цибзари.

Випатрунок

Кушнїре часто богато украшовали або цифровали тоту файту облєчива кед правели кожухи за дзивки або леґиньох. Кожухи ше насампредз украшовало зоз скору у рижних фарбох, з волну або цверну, вулом, гадвабом, фину бундичку, имитацию бундички, зоз жвераточками, склами у фарбох, зоз златнима и стрибернима нїтками, блишом, папером и скорянима и металнима ґомбичками. З такого рижнородного материялу майстрове складали рижни орнаменти и то углавним веґетабилни, менєй ґеометрийни и зооморфни, а ридко гералдични и з буквох.

Квиток широко заступени мотив, а часто є компоновани/креировани и з другима елементами як цо шерцо, лїсцочка, крущки. Фарбени кожухи ше почина шиц и ношиц аж од другей половки, а найвецей при концу 19. вику. У тим периодзе скору цалей поверхносци кожуха ше богато украшує, найвецей у Войводини, одкаль дакус познейше иста мода пренєшена и до Сербиї южно од Сави и Дунаю.

Литература

• Словнїк руского народного язика I А – Н, Нови Сад 2017, б. 609.

Вонкашня вяза

• Kожухарство, Стари занати у Србији Архивирано на на веб-сајту Wayback Machine (7. октобар 2019) - Министарство трговине, туризма и телекомуникација Р. Србије