Прейдз на змист

Клавикорд

Материял зоз Википедиї
Moй клавикорд. Инструмент Пола Мауриция, 2001, намальовани по Йоганови Албрехта Гаси
Карл Ф. Е. Бах, Шлєбодна фантазия у Фис дуру.

Клавикорд (инструмент достал назву зоз латинского слова клавис або клавус (clavis-clavus, ключ-гвозд) и греческого слова hord, a значи струна, (франц. clavicorde,). То струнови музички инструмент зоз клавиятуру.[1]Звук ше достава на клавикорду зоз вдереньом малого металного „млаточка” (танґента) по месинґовей або челїчней струни.

Настал у Европи и єден є з предходнїкох клавира попри монохорда, клавсена, як цо бул и чембало, алє ше клавикорд розликує по иницированю/доставаню звука. Бул заступени и хасновало ше го ше под час епохи Ренесанси, прейґ Барока, по Класицизем. У прешлосци ше го найбаржей хасновало як инструмент за вежбанє, соло музикованє и як помоц за компонованє.

Схема и часци клавикорда:

[ушориц | ушор жридло]

Клавикорд конструовани у вчасним 14. вику. Бул барз популарни од 16. до 18. вику, углавним у нємецких жемох, Скандинавиї и Иберийским полуострове. Вельки прихильнїк того инструменту бул Карл Филип Емануел Бах. По 1850. рок, музичаре престали хасновац клавикорд.

Схема клавикорда:

Clavichord gebunden Funktion.JPG

(A/B) типки; (1A/1B) танґенти (млаточки); (2A/2B) полуги типкох; (3) струни; (4) резонантне дно; (5) мост; (6) заглушовач

Клавикорди хасновани насампредз за домашнє музикованє, алє исновали и вариянти зоз вецей клавиятурами (мануали) и зоз педалу, та их орґуляше хасновали за вежбанє.[2]Велькосц клавикорда завишела од типа и тонского обсягу, так же були мали инструменти у форми кнїжки по релативно вельки зоз целом резонанци длужини до 1,5 метери.

Гасов клавикорд зоз 1763 року.

Клавикордска музика досцигла вершину у 17. и 18. вику, а по початок 19. вику у Заходней Европи заменєл го клавир (такв. хамерклавир). У велїх державох - царствох (Ческа, Словацка и Мадярска) музичаре-аматере предлужели грац на клавикорду.[3]

Познати композиторе як цо були: Й. С. Бах, його синове Кристиян. Фридрих Емануел Бах, В. А. Моцарт, тиж и Лудвиґ ван Бетовен, писали дїла за клавикорд.

Файти клавикорда

[ушориц | ушор жридло]

Исновали два файти клавикордох:

  • Шлєбодни клавикорд, зоз подполним комплетом струнох, на хторим кажда типка одвитує окремней струни.
  • Повязани клавикорд з прагами, зоз меншим комплетом струнох, до хторих танґенти звичайно два або три, прейґ типки вдеря до истей струни на розличних местох.
Клавикорди рижних файтох и дизайнох.

Дизайн повязаного клавикорда значно оможлївює менше число струнох, алє онєможлївює источасне гранє одвитуюцих нотох.

Способ доставаня звука

[ушориц | ушор жридло]

Понеже клавикорд продукує цихи, слабши звук, цо нєдостаток того инструмента, та прето нє може участвовац у камерних ансамблох. Кед ше прицишнє типка, вона зоз вдереньом иницирує и виволує вибрацию струни, алє источашнє остава у контакту зоз типку и огранїчує єй рухомосц. Зоз вибрированьом ше достава тремоло ефект (Bebung). Зоз тоту характеристику клавикорд оможлївює музичарови блїзши контакт зоз жридлом звука и дава простор за финеси и окремни музични вираз у граню. Дакеди клавикорд конструовани так же вецей млаточки можу вдериц по истей струни и зоз тим ше поєдноставює инструмент, а окреме олєгчує його штимованє. Нєшка на клавикорду граю музичаре хтори заинтересовани за вчасну, такв. стару музику, поготов музику Барока. Клавикорд ше з часу на час зявює як инструмент у сучасней рок музики.

Литература

[ушориц | ушор жридло]
  • Зимин П. Н. История фортепиано и его предшественников. (язик: русийский)

Вонкашнї вязи

[ушориц | ушор жридло]

Референци

[ушориц | ушор жридло]
  1. Голдобин Д. Ю. Клавикорд Архивная копия от 30 ноября 2024 на Wayback Machine // Портал БРЭ (2023).
  2. Браудо E. M. Клавикорд и клавесин // Муз. современник. — 1916. — № 6.
  3. Forschungen, Institut für kunst-und musikhistorische. Klavichord (Clavichord). (язик: нємецки). ISBN 978-3-7001-3043-7 (2002). Дата обращения: 18 сентября 2025.