Карл фон Лине

Карл фон Лине
Особни податки
Датум народзеня	23.05.1707.
Место народзеня	Росхул, Шведска
Датум упокоєня	10.01.1778. (70 роки)
Место упокоєня	Хамарби, Шведска
Образованє	Универзитет у Хардервайку Универзитет у Лунду Универзитет у Упсали
Науково роботи
У обласци	биолоґиї
Познати по	запровадзел биномну номенклатуру
Подпис

Карл фон Лине (лат. Carolus Linnaeus, швед. Carl von Linné; Росхулт, 23. мај 1707 — Хамарби, 10. януар 1778) бул шведски науковец и академик^[1], оцец Таксономиї ^[2] и єден зоз сновательох сучасней еколоґиї.^[3]. Снователь є систематики, биолоґийней дисциплини. Запровадзел биномну номенклатуру по хторей ше назва каждого живого єства состої зоз двох назвох — зоз назви роду и опису файти, а шицки файти хтори вон дефиновал, попри тей назви, маю и скраценє L. хторе означує або подрозумює того науковца. Тот шведски природняк и науковец наволал чловека Homosapiens ^[4] и класификовал го до ряду Primates. Линеова гиєрархийна система, односно класификованє живих єствох по таксонох (катеґорийох) ше хаснує и нєшка, а то ранґованє по таксономних катеґорийох од висших ґу нїзшим (домен — царство — тип — класа — ряд — фамелия — род — файта) и обратно.

Биоґрафия

Карл фон Лине народзени у Смоланду, покраїни Шведскей. Його оцец бул успишни заградкар и лутерантски священїк, та ше наздавал же по його крочайох руши и Карл. Лине нє указал интересованє за студиї священства, а родичи ше заш лєм нє розчаровали кед одлучел студирац медицину. На студийох медицини на Универзитету у Упсали робел и тото цо найволєл — зазберовал и виучовал рошлїни, а теди така пракса у обласци ботанїки була состойна часц програми медицинских студийох, прето же кажди лїкар мушел буц способни пририхтац лїки зоз лїковитих рошлїнох.

Лине 1735. року одпутовал до Голандиї и за кратки час здобул медицинску диплому на Универзитету у Гардервайку, а потим ше уписал и на додатни студиї на Универзитету у Лайдену (Голандия). Теди обявює перше виданє класификациї живих єствох Система природи (лат. Systema Naturæ).^[5] У тим периодзе стрета и дописує ше зоз признатима европскима ботанїчарами. До Шведскей ше врацел 1738. року, преподавал медицину у Стокхолму, а 1741. року у Упсали достал титулу професора.

Штерацетих рокох XVIII вику, у даскелїх експедицийох, Лине обиходзел цалу Шведску и пренаходзел, записовал и класификовал животинї, рошлїни и минерали.

У медзичаше Карл фон Лине робел як лїкар у Министерстве воєней морнарици, бул предсидатель Кральовскей шведскей науковей академиї, у Упсали обновел ботанїчну заграду, а 1750. року постава ректор Универзитета у Упсали.

Найвекше доприношенє у чаше преподаваня на Универзитету бул час препровадзени зоз студентами од хторих велї — вецей як дзеветнац, одпутовали до рижних часцох жеми зберац и записовац нєпознати ботанїчни прикладнїки, а Лине их наволал апостоли. Медзи тима студентами бул и Даниєл Соландер хтори познєйше бул на першим путованю коло швета капитана Джеймса Кука, так же до Европи принєсол перши прикладнїки рошлїнох з Австралиї и Южного Пацифику.

Кажди науковец меновал живи єства по своїм находзеню, алє ше така пракса пременєла одкеди видата кнїжка Система природи. Велї биолоґове єдней файти дали розлични описни мена або латински назви, так же науковцом була робота очежана прето же нє були сиґурни о хторим живим єстве ше розправя. Кед ше до Европи принєсло вельке число рошлїнских и животиньских прикладнїкох з Азиї, Африки и Америки, створела ше потреба же би менованє живих єствох було єдинствене, утвердзене по даяким правилнїку. Лине поєдноставел менованє зоз менованьом роду зоз єдним латинским меном, а файту зоз додаваньом прикмети ґу роду. Така система менованя файтох постала стандардна. Найстарши назви рошлїнох, хтори ше и нєшка хаснує, обявени у кнїжки Рошлїнски файти (лат. Species Plantarum) зоз 1753. року, а найстарши назви животиньох ше находза у дзешатим виданю Система природи (лат. Systema Naturæ) зоз 1758. року.

Главни публикациї Карла Линеа

Systema Naturae (Система природи) друкована у Голандиї, 1753. року на дванац бокох. У хвильки кед було друковане дзешате виданє, 1758. року, у публикациї були облапени 4 400 животинї и 7 700 рошлїни.

★ Bibliotheca Botanica (1735);

★ Fundamenta Botanica (1736);

★ Genera Plantarum (1737);

★ Critica Botanica (1737)

★ Classes Plantarumu (1738)

★ Hortus Cliffortianus (1738)

★ Philosophia Botanica (1751)

★ Species Plantarum (1753)

★ Hundrastyp (1753)

У периодзе пред шмерцу, бул найпризнатши науковец у Европи.

Вонкашнї вязи

Karl fon Line-Srednje škole -Edukacija, srednjeskole.edukacija.rs

OTAC MODERNE BIOLOGIJE - KARL FON LINE. covekjevidikbezkraja.wordpress.com

Референци

↑ Мишић, Милан, ур. (2005). Енциклопедија Британика. Л-М. Београд: Политика : Народна књига. стр. 44. ISBN 86-331-2116-6.
↑ Mayr, Ernst (1982). The Growth of Biological Thought: Diversity, Evolution, and Inheritance. Harvard University Press. ISBN 978-0-674-36446-2.
↑ Fralish, James S.; Franklin, Scott B. (2002). Taxonomy and Ecology of Woody Plants in North American Forests. John Wiley & Sons. ISBN 978-0-471-16158-5.
↑ Anderson, Margaret J. (1997). Carl Linnaeus: Father of Classification. Enslow Publishers. ISBN 978-0-89490-786-9.
↑ Groves, C.P. (2005). Wilson, D.E.; Reeder, D. M., ур. Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (на језику: енглески) (3 изд.). Baltimore: Johns Hopkins University Press. ISBN 0-801-88221-4. OCLC 62265494.

[1] Мишић, Милан, ур. (2005). Енциклопедија Британика. Л-М. Београд: Политика : Народна књига. стр. 44. ISBN 86-331-2116-6.

[2] Mayr, Ernst (1982). The Growth of Biological Thought: Diversity, Evolution, and Inheritance. Harvard University Press. ISBN 978-0-674-36446-2.

[3] Fralish, James S.; Franklin, Scott B. (2002). Taxonomy and Ecology of Woody Plants in North American Forests. John Wiley & Sons. ISBN 978-0-471-16158-5.

[4] Anderson, Margaret J. (1997). Carl Linnaeus: Father of Classification. Enslow Publishers. ISBN 978-0-89490-786-9.

[5] Groves, C.P. (2005). Wilson, D.E.; Reeder, D. M., ур. Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (на језику: енглески) (3 изд.). Baltimore: Johns Hopkins University Press. ISBN 0-801-88221-4. OCLC 62265494.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]