Жито
| Жито | |
|---|---|
 | |
| Наукова класификация | |
| Царство | Plantae |
| Кладус | Tracheopytes |
| Кладус | Angiospermae |
| Кладус | Monocotyledones |
| Кладус | Commelinidis |
| Ряд | Poales |
| Фамилия | Poaceae |
| Подфамилия | Pooideae |
| Племе | Triticeae |
| Род | Triticum |
| Биномне мено | |
| Triticum aestivum | |
| L. | |
| Файти | |
| Triticum aestivum
Triticum aethiopicum Triticum araraticum Triticum boeoticum Triticum carthlicum Triticum compactum Triticum dicoccoides Triticum dicoccon Triticum durum Triticum ispahanicum Triticum karamyschevii Triticum monococcum Triticum polonicum Triticum spelta Triticum thaoudar Triticum timopheevii Triticum turanicum Triticum turgidum Triticum urartu Triticum vavilovii Triticum zhukovskyi | |
Жито (серб. Пшеница, лат. Triticum spp.)[1][2] то файта житарки котра ше пестує у цалим швеце. Ґлобално, то найважнєйша зарнаста рошлїна котра ше хаснує за людску покарму и друга є на лїстини вкупней продукциї житаркох, дзе перша кукурица, а на трецим месце рискаша. Жито походзи зоз подручя Леванта и Блїзкого Востоку.
Зарна жита главни прехрамбени продукт котри ше хаснує за доставанє муки за хлєб, колачи, цеста (галушки, резанки), як и за ферментацию у продукциї пива, алкоголу, водки и продукцию биогорива. Лупка жита котра ше знїма при млєцу муки вола ше отруба. Жито ше шеє на одредзеним просторе и як покарма за животинї, а слама ше хаснує у хлївох за пресцеранє по жеми, як будовательни материял за закриванє закрицох, будованє мурох зоз сламу, або ше бали слами хасную за топенє у вельких пецох за зогриванє пластенїкох.
У 2009. року шветова продукция жита виношела 682 милиони тони и була на другим месце по продукциї житаркох[3], 2013. року шветова продукция жита виношела 713 милиони тони кед була на трецим месце[4], а у 2025. року продукция виношела 794 милиони тони, дзе тиж була на другим месце, после кукурици, а опрез рискаши.
Жито спада до житаркох котри ше пестую на найвекших польопривредних поверхносцох у одношеню на шицки други файти поживи. Шветова тарґовина зоз житом векша од тарґовини зоз шицкима другима житарками вєдно[5]. Ґлобално, жито главне жридло рошлїнских протеинох у людскей поживи, прето же у своїм составе ма вецей протеини од других значних житаркох як цо кукурица и рискаша.[6] З оглядом на процент трошеня за поживу од вкупно випродукованого количества, воно друга главна польопривредна култура после рискаши, а опрез кукурици, цо з часом дало можлївосц же би ше кукурица вельо вецей хасновала за покарму домашнїх животиньох.
Археолоґийни виглєдованя указую же доместикация жита почала у подручю наволаним „Плодни полумешац“, односно у подручю югозаходней Азиї и сиверовосточней Африки (плодни подручя Месопотамиї и Леванта, дзе чечу рики Нил, Йордан, Еуфрат и Тиґар).
История
[ушориц | ушор жридло]Пестованє, зменююца шатва и жатва зарна дзивих травох, приведло до наставаня домашнїх файтох, як мутираних формох жита котри фармере циляно виберали. При домашнїм житу зарна векши, а нашенє (у нукашньосци класки) остава прилїпене за колєнко прейґ стварднутих класкових вреценкох под час жатви. При дзивих файтох, класково вреценка баржей ше ламу и прето колєнко лєгчейше „розквитнє“ и розсипе класки.[7] Фармере можебуц нє свидомо виберали таки прикмети, алє ше пременки єдноставно случели, а зоз нїма и лєгчейше зберанє нашеньох. Окрем того, така спонтана селекция була важни фактор при одомашньованю тих рошлїнох. До прикметох котри злєпшовали жито як жридло поживи тиж ше уключовало и траценє природного механизма з котрим дзиви файти розтресали свойо нашенє. „Припитомени“ файти жита чежко би могли обстац у дзивини.
Пестованє жита ше почало шириц вонка з реґиї „Плодного мешаца“ аж 8000. р. п.н.е. Джеред Даймонд преучовал ширенє култивованих сортох двозарнового жита започатих у реґиї „Плодного мешаца“ приблїжно пред 8800. р.п.н.е. Археолоґийни анализи дзивого двозарнового жита указали же воно першираз култивоване у южних подручох Леванту, дзе його остатки датираю зоз коло 9600. р.п.н.е. Ґенетични анализи дзивого єднозарнового жита указую же воно першираз пестоване у горох Караджа у юговосточней Турскей.
Стари Єгиптянє перши здобули знанє о правеню хлєба и хаснованю пецох, та ше печенє хлєба у Єгипту розвило до першей индустрийней продукциї поживи у векшим обсягу. Коло 3000. р.п.н.е. жито сцигло до Анґлиї и Скандинавиї, а коло 1000 роки познєйше и до Китаю. Жито котре ше хасновало за перши хлєб було Triticum аestivum зоз достаточним колчеством ґлутену за хлєб зоз квасом, а воно идентификоване з помоцу ДНК анализи узоркох зоз прадавних силосох, датираних коло 1350. р.п.н.е. у околїску Асироса, у греческей провинциї Македониї.[8] Зоз Азиї жито ше преширело по цалей Европи. У Анґлиї, житна слама ше хасновала за закриванє закрицох у бронзовим часу, та аж по конєц 19. вика.[9]
Ґенетика
[ушориц | ушор жридло]Ґенетика жита зложенша од векшини других домашнїх файтох. Даєдни файти жита диплоидни, зоз двома сетами хромозомох, алє велї стаємни полиплоиди зоз штирома сетами хромозомох (тетраплоиди), або шейсц сетами хромозомох (хексаплоиди).
- Єднозарнове жито (лат. Triticum monococcum) диплоидна файта (АА, два комплети зоз седем хромозомами, 2n=14)
- Векшина тетраплоидних файтох жита (напр. двозарнова и тварда (дурум)) виведзени зоз дзивей двозарновей файти Т. dicoccoides. Сама дзива двозарнова файта резултат хибридизациї двох дзивих диплоидних травох Т. urartu и дзивей ярцовей трави як цо Aegilops searsii або Aegilops speltoides. Хибридизация зоз хтору настало дзиве двозарнове жито (ААББ), случела ше у дзивини, вельо скорей як було припитомене, а одвивала ше зоз природну
- До еволуциї хексаплоидней файти жита пришло на фармох и польох. Можлїве же припитомена двозарнова або тварда файта хибридизована зоз даяку другу дзиву диплоидну траву (лат. Aegilops tauchii) зоз чим настали хексаплоидни жита, динкел (спелта, лат. Triticum spelta) и обичне жито (мегке жито, лат. Triticum aestivum).Воно ма три сети упарених хромозомох, три раз вецей як при диплоидним житу.
Присуство одредзених верзийох ґенох жита важне за принос тей житарки. Попри мутантних верзийох ґенох давно вибраних при одомашньованю файти, исную и велї новши свидоми селекциї алелох (розлични форми єдного истого ґена) котри дїйствую на прикмети росту. Ґени за патулясту файту, котри першираз хасновани за пестованє японскей сорти Norin 100, дали жито нїзкого росту, а то мало огромни ефект на приноси широм швета, з чим тота сорта постала єдєн зоз главних факторох успиху такв. „Желєней револуциї“ у Мексику и Азиї по инициятиви професора Нормана Борлауґа. Ґени за патулясте жито оможлївели же би углєнїк завязани у рошлїни зоз фотосинтезу бул унаприямени спрам продукциї нашеня, а тиж пришло до зменшаня проблему „звалєного жита“ . Валянє жита ше случує кед стебло пада на жем пре витор и гнїє. Гної богати зоз нитратами житу даваю висши рост и векшу одпорносц на тот проблем. По 1997. рок коло 81% подручох под житом у жемох у розвою було зашате з патулястима сортами жита, цо дало векши приноси и лєпши одвит на нитратни гної.
Гибриди
[ушориц | ушор жридло]Понеже жито самоопрашуюца рошлїна, креированє гибридних вариєтетох вимага значни труд. Барз високи трошки доставаня гибридного нашеня жита у одношеню на їх просекови хасен одбили фармерох од хаснованя гибридох[10][11] гоч их розвой тирва уж децениями.[12]
Нашенє комерциялного гибридного жита ше продукує хаснуюци хемийни гибридизацийни средства, реґулаторох росту рошлїнох (рошлїнски гормони), котри селективно дїйствую на розвой полену або природней системи цитоплазматичней-хлопскей стерилносци. Гибридне жито мало огранїчени успих на тарґовищох Европи (окреме Французкей), ЗАД и Южноафрицкей Републики.[13]
| Нутритивни вредносци на 100 ґ | |
|---|---|
 | |
| Енерґия | 1368 кДж |
| . | (327 ккал) |
| Протеини | 12,61 ґ |
| Масци | 1,54 ґ |
| Угльово гидрати | 71,18 ґ |
| од хторих Цукри | 0,41ґ |
| Влакна | 12,2 ґ |
| Минерали | |
| Калциюм | 29 мґ |
| Желєзо | 3,19 мґ |
| Маґнезиюм | 126 мґ |
| Манґан | 3,985 мґ |
| Фосфор | 288 мґ |
| Калиюм | 363 мґ |
| Натриюм | 2 мґ |
| Цинк | 2,65 мґ |
| Селен | 70,7 μґ |
| Витамини | |
| Витамин К | 1,9 μґ |
| Витамин Б1 (тиамин) | 0,383 мґ |
| Витамин Б2 (рибофлавин) | 0,115 мґ |
| Витамин Б3 (ниацин) | 5,464 мґ |
| Витамин Б5 | 0,954 мґ |
| Витамин Б6 | 0,3 мґ |
| Витамин Б9 (фолат) | 38 μґ |
| Холин | 31,2 мґ |
| Витамин Е | 1,01 мґ |
| Други конституенти | |
| Вода | 13,1 ґ |
У костираню
[ушориц | ушор жридло]Сирове обичне жито ше може млєц до муки, док ше зоз млєцом твардого жита може достац ґрис. Осушене и виключкане жито дава слад, а тиж ше и дроби, реже до ламаного жита, вари на пари, суши до бунґуру (традиционалне єдло зоз жита) котри познати и як крупа. Кед ше сирове жито мелє у млїну, вонкашня лупка ше видвої и може ше хасновац за розлични потреби, як цо отруба. Жито основни состойок числених єдлох и намирнїцох, як цо рижни файти хлєба, каши, бисквити, крекери, палачинки, пасти, пити, колачи, торти, мафини, ролати, бухти, бози (алкоголне пице), пахульки и подобне.
Порция од 100 ґрами жита дава 327 калориї и воно барз добре жридло велького числа нєзаменлївих поживових состойкох як цо протеини, диєтни влакна, манґан, фосфор и ниацин (витамин Б3). Тиж присутни и велї други витамини Б ґрупи як и числени минерали. У житу єст просеково 13% води, 71% угльових гидратох, 1,5% масци и коло 13% протеини.
Жито у швеце
[ушориц | ушор жридло]Жито ше у швеце пестує на поверхносци вецей як 213 милиони гектари[3], цо вецей як гоч хтора друга рошлїна. Воно ше трима за основну компоненту костираня пре свою баз добру аґрономну прилагодлївосц, з можлївосцу же би росла од субарктичних подручох по екватор и од уровня моря по висоровнїи на Тибету, на коло 4000 метери понад уровня моря.
Окрем аґрономней прилагодлївосци, жито ше лєгко чува у складзискох и лєгко мелє до муки, намирнїци котра интересантна пре числени можлївосци за пририхтованє. Жито єдно зоз найзначнєйших жридлох угльових гидратох у векшини жемох швета. Протеини зоз жита лєгко може претровиц скоро 99% жительства на швеце (окрем особох котри маю поремеценя повязани зоз ґлутеном), як и його скроб. Мали количества животиньских и леґуминозних протеинох ше додаваю житу, же би пожива заснована на нїм була винїмково поживна.[14]
Здравствени ризик
[ушориц | ушор жридло]Целиякия то хорота котра ше стрета при 1-2% общей популациї, алє векшина случайох останє нєпозната, нєдияґнозована и нєлїчена.[15][16] И док целиякия хорота спричинєна зоз реакцию орґанизма на протеини жита (ґлутен), вона нє исте цо и алерґия на жито. Други хороти котри виволує конзумованє ґлутена то нєцелиякийна чувствительносц на ґлутен, ґлутенска атаксия (траценє можлївосци же би ше контроловало даєдни або шицки рухи мишицох) и Дуринґова хорота (хронїчна автоимуна хорота скори, лат. Dermatitis herpetiformis).[17]
Файти
[ушориц | ушор жридло]Хексаплоидни файти
[ушориц | ушор жридло]- Обичне жито, хлєбне жито, або мегке жито (лат. T. aestivum) – хексаплоидна файта котра ше нейвецей пестує у швеце
- Спелта (лат. T. Spelta) – друга хексаплоидна файта култивована у огранїчених количествох. Спетла ше дакеди трима и за подфайту обичного жита (лат. T. aestivum) з котрим є у блїзким сродстве, а єй наукове ботанїчне мено Triticum aestivum subp. spelta.
Тетраплоидни файти
[ушориц | ушор жридло]- Тварде жито або дурум (лат. T. durum) – єдина тетраплоидна файта жита котра ше и нєшка хаснує у значнєйшим обсягу и представя другу найпестованшу файту жита на швеце
- Двозарнове жито або емер (лат. T. dicoccon) – файта котра ше у античним чаше вельо вецей пестовала
- Хорасанске жито (лат. T. turgidum ssp. turanicum або T. turanicum) – антична файта житарки котра походзи зоз подруча Хорасану (нєшкайши Авґанистан и сиверовосточни Иран). Тота житарка ма зарна дупло векши од нєшкайшого жита, а позната є по своїм богатим, дакус ореховим смаку.
Диплоидни файти
[ушориц | ушор жридло]- Єднозарнове жито (лат. T. monococcum) – диплоидна файта жита зоз дзивима и култивованима вариянтами. Тота файта одомашнєна у исти час кед и двозарнова, алє нїґда нє досцигла таку значносц за людску поживу як вона.
Привреда
[ушориц | ушор жридло]Житни зарна ше класификую спрам характеристикох зарна за наменку на тарґовищу продуктох. Купци жита хасную класификацию же би им помогла при одлуки котре жито купиц, прето же кажда класа ма свою наменку. Продукователє жита одредзую котри класи найпрофитабилнєйши за продукцию у одредзеним систему продукциї. Жито ше широко пестує прето же дава добри принос по єдинки поверхносци, добре рошнє у умерено кратких сезонох и дава висококвалитетну муку котра ше хаснує у пекарстве. Хлєб ше углавном прави зоз житней муки, алє и зоз других житаркох як цо раж и овес. Тиж велї други файти єдзеня же правя зоз житней муки и прето житарки барз глєдани аж и у жемох котри маю звишок поживи.
Вонкашнї вязи
[ушориц | ушор жридло]- Zdravstvene prednosti pšenice, pansport.rs
- Pšenica, agroklub.rs
- Kuvana pšenica reguliše krvni pritisak i trigliceride, sprema se lako i koristi za slana i slatka jela, eklinika.telegraf.rs
Референци
[ушориц | ушор жридло]- ↑ Robert, Belderok; Mesdag, Hans; Donner, Dingena A. (2000). Bread-Making Quality of Wheat. Springer. стр. 3. ISBN 978-0-7923-6383-5.
- ↑ Shewry, Peter R. (2009), , „Wheat”, Journal of Experimental Botany, 60 (6): 1537—1553, PMID 19386614, doi:10.1093/jxb/erp058.
- ↑ 3,0 3,1 „FAOStat”. Архивирано из оригинала 19. 06. 2012. г. Приступљено 28.04.2026..
- ↑ „World Wheat, Corn and Rice”. Oklahoma State University, FAO Stat. Приступљено 28.04.2026.
- ↑ B.C. Curtis; S. Rajaraman; H. Gómez MacPherson (2002).„Bread Wheat”. Food and Agriculture Organization of the United Nations.
- ↑ "Nutrient data laboratory". Američko ministarstvo poljoprivrede.
- ↑ Willcox, Tanno K.; Willcox, G. (2006). „How fast was wild wheat domesticated?”. Science. 311 (5769): 1886. PMID 16574859. doi:10.1126/science.1124635.
- ↑ „the science in detail – Wheats DNA – Research – Archaeology – The University of Sheffield”. Sheffield.ac.uk. 19. 7. 2011. Приступљено 28.04.2026.
- ↑ Belderok B; et al. (2000). Bread-Making Quality of Wheat. Springer. стр. 3. ISBN 978-0-7923-6383-5.. Axel Springer AG.
- ↑ Mike Abram za Farmers' Weekly. 17. maj 2011.Hybrid wheat to make a return
- ↑ Bill Spiegel za agriculture.com, 11. mart 2013. Hybrid wheat's comeback
- ↑ „History of hybrid wheat”. Приступљено 28.04.2026.
- ↑ Basra, Amarjit S. (1999). Heterosis and Hybrid Seed Production in Agronomic Crops. Haworth Press. стр. 81—82.ISBN 978-1-56022-876-9.
- ↑ „USA: U.S., Australia, India partnership to develop climate-resilient varieties of rice and wheat”. bs-agro.com. 24. 5. 2013. Приступљено 28.04.2026.
- ↑ Fasano, A. (1. 4. 2005). . „Clinical presentation of celiac disease in the pediatric population”. Gastroenterology. 128 (4 dod. 1): S68—73. PMID 15825129. doi:10.1053/j.gastro.2005.02.015.
- ↑ Elli L, Branchi F, Tomba C, Villalta D, et al. (1. 6. 2015). „Diagnosis of gluten related disorders: Celiac disease, wheat allergy and non-celiac gluten sensitivity”. World J Gastroenterol. 21 : 7110—9. PMC 4476872 . PMID 26109797. doi:10.3748/wjg.v21.i23.7110 .
- ↑ Ludvigsson JF, Leffler DA, Bai JC, Biagi F, et al. (1. 1. 2013). „The Oslo definitions for coeliac disease and related terms”. Gut. 62 (1): 43—52. PMC 3440559 . PMID 22345659. doi:10.1136/gutjnl-2011-301346.