Желєнява

Желєнява то заєднїцка назва за шицки заградково (култивовани) рошлїни, чийо часци хаснуєме у костираню. Хаснує ше и часци (напр. лїсце) даєдних дзивих рошлїнох як цо то: лампащик, мотовилєц (дзива шалата), яглїка, покрива и други. Хаснуєме швижу и конзервовану желєняву. Богата є зоз угльовима гидратами и бильчками, а окремни пах маю дзекуюци етеричним олєйом. Пре вельке количество витаминох, минералох и целулози а мале количество масци, у костираню ма барз вельку улогу.

У антрополоґийним смислу, желєняву ше зберало и конзумовало ище у давних часох у заєднїцох ловарох-зберачох, а зоз пестованьом желєняви жительство ше почало занїмац у периодзе од 10 000. пред н.е. по 7 000 роки пред н.е., теди ше почал розвивац польопривредни способ живота. Зоз розвойом ґлобалней тарґовини оможлївене тоти продукти превожиц и предавац и далєй од места продукованя.

История

Желєнява була позната и почало ше ю хасновац за костиранє ище у пиятим милениюме пред н.е., а даєдни файти (хрин, цибуля и цеснок) ше третирую як лїк уж два тисячи роки.

Записана виява познатого греческого лїкара Гипократа:

„Пожива треба же би була лїк, а лїк — пожива”

Ловаре-збераче були особи хтори зберали овоц, стебелка, лїсце, цибульки, квитки и други плоди хтори могли похасновац у костираню^[1]. Шлїдзело масовнєйше занїманє зоз таким способом обезпечованя основних поживових продуктох^[2]. Тота файта збераня у лєше и на пажицох була перши способ польопривреди; хасновити рошлїни ше идентификовало и порушовало на роснуце, а чкодлїви ше викореньовало.

На основи историйних податкох мож обачиц же богати людзе себе могли обезпечиц рижнородну поживу а то месо, желєнява и овоц, док худобним пожива була вше исти продукти зоз рискаши, овсу, жита, проса або кукурици. Зоз додату желєняву квалитет поживи ше злєпшал. Основна пожива Астеком у централней Америки була кукурица, а садзели и парадичи, авокадо, пасулю, паприґу, бундаву, бундавки, кикирики... У Перуу, Инки як поживу найвецей хасновали кукуруцу и кромплї, а тиж так и нашенє квиної, паприґу, парадичи и авокадо^[3].

У южних часцох античного Китаю найвецей ше садзело рискашу, а у сиверних часцох жито. Пожива у античним Єгипту була базована на хлєбу, хтори у себе мал и часточки писку, та пре тото зуби Єгиптянох були очкодовани. Месо було лєм за богатих , а риба була доступна шицким. Попри тей поживи, хасновало ше рижну желєняву як цо то бундавки, мауна, цибуля, цеснок, ретхвочки и друге.

Главна пожива античних Грекох бул хлєб, а хасновало ше и кожи сир, маслини, фикус, рибу, месо лєм дакеди. Од желєняви пестовали цибулю, цеснок, капусту, диню и желєну шалату. 8 У античним Риме густу кашу ше правело зоз жита або пасулї, з додатком швижей желєняви або меса, а рибу ше нє барз хасновало. Римянє пестовали пасулю, гращок, цибулю и цвиклу зоз хторей хасновали лєм лїсце^[4].

Подзелєнє и основни характеристики желєняви

Желєняву мож подзелїц спрам:

- часци рошлїни хтору хаснуєме за костиранє

- на основи количества угльових гидратох у рошлїни

- на основи количества витамину А

У зависносци од того же хтору часц заградковей рошлїни ше хаснує за єдзенє, желєняву дзелїме на:

▶ Желєняву зоз хторей хаснуєме лїсце: шпинат, рижни файти желєней шалати, капуста, кель и друге

▶ Желєнява зоз хторей хаснуєме корень, под'жемне або над'жемне стебло: мархва, петрушка, целер, ретхвочки, цвикла, керелаб, хрин, цибуля, чичовка, цеснок и кромплї...

▶ Желєнява зоз хторей ше хаснує квиток и плод: карфиол, парадича, белава парадича, паприґа, огурки, тиковки, бундава, желєни мауново рошлїни (пасуля, гращок) и подобни

▶ Желєнявя зоз хторей хаснуєме нашенє: сухи мауново рошлїни (пасуля, гращок, боб, лєнча, соя...).

Значносц рижнородней желєняви у костираню.

Хемийни состав

Шицки файти желєняви, окрем сухих маунових рошлїнох, маю у себе мало бильчки, масци и угльово гидрати, а досц води, витамини и минерални материї. Енерґетска вредносц желєняви релативно нїзка. У желєняви ше тиж находзи и комплекс цукрох (ґлукоза, сахароза, фруктоза) и скроб.

У желєняви ше находза есенциялни состойки хтори барз важни за людзки орґанизем. То коплекс материйох, у биолоґийним смислу, хтори орґанизем нє може достац зоз других намирнїцох. Ту спадаю:

♦ витамини (А, Б, Ц, Д, Е, каротин и други)

♦ минерални солї алкалней реакциї, хтори отримую квашно-алкалну ровновагу орґанизма

♦ квашнїни (яблукова, винова, лимунова)

♦ ферменти хтори оможлївюю нормалне функционованє цалого орґанизма.

Целулоза структурна материя желєнави, алє ю чловеков орґанизем чежко претровює. Витамини барз важни у костираню, прето же су нєобходни за нормални розвой и роснуце орґанизма. У желєняви єст найвецей витамину Ц (у паприґи, капусти, шпинату, керелабу, кромпьох), витамину А (кель, шпинат, мархва, парадича, желєна шалата, капуста, целер), витамину Б (кель, капуста, шпинат, гращок, кромпля, парадича).

За нормалне функционованє орґанизма потребне мале количество витаминох, а їх нєдостаток спричинює поремеценє хторе ше вола авитаминоза.

Цо ше дотика минералох, у желєняви єст найвецей калциюму и желєза.

Окрем витаминох и минералох, смак желєняви даваю и други состойки хтори надражнюю и активую орґани за претровйованє, а то уж спомнути квашнїни и етерични олєї^[5].

Важносц желєняви

Желєнява, окреме швижа, значна у костираню, першенствено прето же ше у нєй находза и витамини и минерали, нєобходни за нормални розвой орґанизма. Зоз єй конзумованьом ше нє спричинює звекшованє цукру у креви, нє доприноши ше претворйованю угльових гидратох до масцох и нє звекшує ше тїлесну масу.

Наука поручує же бизме дньово уношели коло 500 ґрами желєняви, алє вона заш лєм у Сербиї ма сезонски характер.

Цеснок, хрин, паприґа, белава парадича, петрушка и други значни и як лїковити рошлїни.

Конзервованє и преробок желєняви

Велї заградково рошлїни ше конзумує як швижи, ялє ше их и прерабя и конзервує. Понеже у желєняви єст вельки количества води, вона швидко гнїє. Зоз конзервованьом желєнява нє гнїє и чува ше єй хемийни состав и випатрунок так же остава длуго гиґиєнски исправна и нє зменшує ше єй хасновлїва вредносц.

З преробком и конзервованьом, достава ше шлїдуюци продукти зоз желєняви:

■ Сушена желєнява

■ Змарзнута желєнява

■ Желєнява конзервована зоз цеплоту (стерилизация)

■ Маринована желєнява

■ Насолєна желєнява

■ Соки и концентрати зоз желєняви

■ Други продукти: кечап, айвар и други мишанїни.

Найвекши продукователє

Року 2010. Китай бул на першим месце по продукованю желєняви, участвовал у вецей як половки шветовей продукциї. За нїм, на лїстини по продукциї, находза ше Индия, ЗАД, Турска, Иран, Єгипет и други. Китай мал и найвекшу поверхносц польопривредней жеми наменєну за продукцию желєняви, а найвекши просекови род бул у Шпаниї и Републики Кореї.

Литература

Ґаздовство за седму класу основней школи, „Костиранє”, Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, Нови Сад, 1967. рок, бок 98—104

Вонкашнї вязи

Поврће Википедия на сербским язику

Референци

↑ Portera, Claire C.; Marlowe, Frank W. (януар 2007). „How marginal are forager habitats?”. Journal of Archaeological Science. 34 (1): 59—68.
↑ McConnell, Douglas John (1992). The forest-garden farms of Kandy, Sri Lanka. б. 1., books.google.rs
↑ Lambert, Tim „A brief history of Food”, localhistories.org
↑ Forbes, Robert James (1965). Studies in Ancient Technology. Brill Archive. б. 99., books.google.
↑ Витамини и минерали у поврћу Архивоване на сайту Wayback Machine (29. октобер 2013)

[1] Portera, Claire C.; Marlowe, Frank W. (януар 2007). „How marginal are forager habitats?”. Journal of Archaeological Science. 34 (1): 59—68.

[2] McConnell, Douglas John (1992). The forest-garden farms of Kandy, Sri Lanka. б. 1., books.google.rs

[3] Lambert, Tim „A brief history of Food”, localhistories.org

[4] Forbes, Robert James (1965). Studies in Ancient Technology. Brill Archive. б. 99., books.google.

[5] Витамини и минерали у поврћу Архивоване на сайту Wayback Machine (29. октобер 2013)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]