Дрик

Дрик (всл. drik „стебло древа“: Strom ma korunu a drik, чес. dřík „цело, главна часц слупа и под., без паточки и глави“, слц. driek „штредня часц предмета“, од праслав. прикметнїка drěkъ „високи“) – 1. Штредня и долня часц хрибта, пас: З пету му прициска на дрику, бо го крижи болєли; 2. Штредня часц стебла: Дрик древка ше персценює, та древко нє цага тельо води до себе.

Приклади:

До дрику ушите – шмата зужена коло пасу (серб. у струк, всл. do driku);

Таргац (потрец) на дрику – масирац: з пальцами зацагнуц скору на дрику, а з другу руку вдериц коло того; На дрику ше таргало так же хори лєгнул на брух и вец ше му з обидвома руками дзвигало скору на похребцинових ставцох од пасу на горе.

Фразеолоґия – Достац по дрику – буц бити. То стари вираз кед ше грожи дзецом: Дораз добиєш по дрику!

Литература

Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 379