Гонем
Гонем – (чес. honem, присл. „швидко, такой, у тей хвильки“; слц. диял. honem: honem z tim obedom, bo som lačni; од кореня гон-, хтори маме у дїєсловох гонїц, гнац) –
1. а) парада, лярма: Кед ше тлачи у обисцу або кед ше колє швиню, звичайно ше направи вельки гонем;
б) нєшор, вашар: Сушедово уж тидзень биля, та маю гонем и у хижох и на дворе;
2. а) Сцекай, сцекайме, сцекайце!: Шедай на тоту бициґлу и сцекайме, бо нє знам цо робиц. Так ми по другей улїци гонем до мацери;
б) понагляй, понагляйме, понагляйце: Гонем, бо будзе падац!
Литература
[ушориц | ушор жридло]- Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 273