Волфґанґ Амадеус Моцарт


Волфґанґ Амадеус Моцарт

Особни податки
Полне мено	Йоганес Крисостомус Волфґанґус Теофилус Моцарт
Датум родзеня	27. януар 1756.рок
Место родзеня	Салцбурґ, Святе римске царство
Датум шмерци	05. децембер 1791. рок (35 р.)
Место шмерци	Беч, Святе римске царство
Период твореня
Период	класицизем
Под вплївом	Леополд Моцарт Йоган Кристиян Бах
Вплївовал на	Фредерик Шопен Франц Шуберт Петар Илїч Чайковски Роберт Шуман
Подпис

Волфґанґ Амадеус Моцарт (нєм. Wolfgang Amadeus Mozart, кресцени: Йоганес Крисостомус Волфґанґус Теофилус Моцарт; Салцбурґ, 27. 01. 1756 - Беч, 5. 12. 1791) бул австрийски композитор и пияниста, єден зоз найзначнєйших и найуплївнєйших шветових композиторох класичней музики.^[1]

Моцартова робота и його дїла, хторих єст прейґ 600 залапюю такп. шицки жанри його часу уключуюци симфониї, концерти, камерну музику, композициї за клавир, оперски и хорски композициї.

Од свойого вчасного дзецинства у Салцбурґу, Моцарт указує винїмково схопносци граня на клавиру и на виолини. Кед мал ище лєм пейц-шейсц роки його компонованє и наступи були почитовани и уважовани з боку европского дворянства и аристокрациї. Кед наполнєл 17 роки достал роботу на двору у Салцбурґу. Медзитим одрастал нєспокойни и нєзадовольни, часто путовал глєдаюци лєпше положенє, алє цали час активно компоновал. Под час нащиви Бечу 1781. року, после доставаня розтаргнуца роботи на двору, одлучел ше одселїц до Бечу у хторим познєйше здобул репутацию-славу. Интересантне же Моцарт остал у Бечу до конца свойого живота, без огляду же преходзел през чежки финансийни стан и кризи. Остатнїх рокох свойого живота компоновал вельо познати дїла, вельке число симфонийох, познати концерти, опери, и його остатнє дїло, Реквиєм. Обставини под хторима умар спричинєли вельо интриґи-шпекулациї, и подзвигли Моцарта на уровень леґенди (мита).

Биоґрафия и вчасне дзецинство

Моцарт народзени 27. януара 1756. року у Салцбурґу у нєшкайшей Австриї, теди главним варошу нєзависней надбискупиї римского царства. Бул наймладши син Леополда Моцарта.^[2] Волфґанґова мац була Ана Мария Пертл.^[3] Оцец Леополд бул музичар хтори робел (бул капелмайстор) за принца архиепископа Салцбурґа, компоновал з часу на час поручени композициї, бул искусни учитель ^[4] Пре вельочислене умеранє дзецох у Европи од седмерих дзецох зоз малженства прежила лєм старша шестра Мария Ана наволана Нанерл и Волфґанґ Амадеус. Прето Волфґанґ Амадеус кресцени такой дзень после родзеня, у катедрали св. Руперта зоз меном Йоган Хризостом Волфґанус Теофилус Моцарт.^[5]

Моцартова схопносц и надареносц за музику була обачена кед мал лєм даскельо роки. Його оцец Леополд унапрямовал малого Моцарта од малючка до швета музики. Научел го грац на гушлї (виолини) и клавиру, а тиж и його шестру Марию Ану. ^[6] Понеже Моцарт винїмково швидко учел, свойо перши композициї написал кед мал пейц роки. Оцец Леополд му бул источасно и учитель и родитель, алє цали час бул свидоми же Волфґанґа потребно и же го муши формовац и як чловека алє и як уметнїка.

Моцарт после родзеня та по свойо 17 роки жил и препровадзел тот час у улїци Getreidegasse, число 9 у Салцбурґу. Нєшка ше у тей хижи находза и чуваю вельо предмети-експонати, окреме инструменти зоз Моцартового дзецинства. То єдно зоз найнащивенших местох у Салцбурґу и представя прибежище за музичарох и музичних любительох (фанох) цалого швета.

Роки путованя (1762—1773)

Леополд швидко похопел же може полєпшац фамелиярни финансиї кед почнє представяц свойого сина европскей аристокрациї на дворох як „чудо од дзецка”. Моцарт и його шестра Мария Ана-Нанерл у старосци буду витримовац свойого оца. Краткотирваци турнеї по три-штири тижнї у Минхену у януару 1762. року були лєм увод до вельо длугших путованьох. Таки успихи спричинєли же би ше длужей затримали у Бечу зоз обовязнима музичнима наступами у империялистичним дворе, зоз велькодушним пенєжним надополнєньом. За менєй як мешац пребуваня у Бечу, Леополд Моцарт уложел 120 златни дукати до своєй салцбуржскей банки, а то було вельо вецей як дачий дворочни заробок.

Заш лєм тоти турнеї штирочленей фамелиї Моцарт, остали у циню наспрам тих цо тирвали три роки у иножемстве од юния 1763. по новембер 1766. року. Велька часц турнеї прешла зоз длугшим затримованьом у значних музичних штредкох, пейц мешаци у Паризу, 15 мешаци у Лондону ^[7]. Кед ше врацали заш три мешаци остали у Паризу а тиж часто ше затримовали у нємецких и голандских варошох. Були то длугоки и вичерпююци турнеї. Слава дуета брата и шестри постала позната по заходней Европи. На тот способ достали можлївосц указац вельку надареносц и схопносц музикованя, указац их шарм и пребарз вчасне розвите музичне майсторство.

Моцарт свою першу симфонию написал кед мал осем роки. Можлїве же його оцец записал найвекшу часц музичного змиста хтору Моцарт задумал и креировал.^[8] Оцец Леополд зоз своїма дзецми Моцартом и його шестру Марию Ану-Нанерл (тиж пиянисткиня) часто путовали до векших городох по Европи зоз цильом векшого заробку, нє нательо ше стараюци о здравю дзецка. Пре таки длуги путованя у кочох, у нєвигодних жимних условийох, можлїве же познєйше у живоце уплївовало на здравствене Моцартово станє.

У чаше кед ше формовал як музичар, Моцарт зоз свою фамелию, даскельо раз путовал по Европи. Пребувал на дворох у Баварскей у Минхену, австрийским царским двору у Бечу, длуги путованя до Мангайму, Паризу, Лондону, Гаґу, Цириху, и назад заш до Бечу. У каждим з варошох у хторим пребувала фамелия Моцарт набизовно знала же достаню поволанку за наступи од тутейших локалних владарох, велможох-дворянох и богатей аристокрациї. Найчастейше после єдного наступа доставали поволанки за велї шлїдуюци. Чувствовали ше почитовани и як винїмково уметнїки.

Таки їх успихи були попровадзени зоз велькима аплаузами, и симпатиями исто як и за винїмково уметнїки того часу, гоч Моцарт теди мал лєм 10 роки. Пре таки причини одкладали врацанє до Салцбурґу у хторим би ше нє чувствовали так як по Европи. Чувствовали Салбурґ як „хмураву”, набурену и нїяку перспективу як пенєжно так и дружтвено и емотивно. Оцец Леополд у Салцбурґу бул лєм слуга, поставал нє барз плацени и вше менєй познати як музичар-учитель. Кед ше врацели до Салцбурґу, Моцарт теди наполнєл лєм 10 роки алє бул уж познати искусни виводзач –инструменталиста и композитор.

На своїх путованьох Моцарт стретал велїх познатих музичарох и упознал ше зоз їх познатима значнима дїлами. Медзи другима найвизначни були Георґ Фридрих Гендл, Йозеф Гайдн и Йоган Кристиян Бах, хтори на ньго охабели вельки упечаток и тоти музичаре мали уплїв за дальшу музичну роботу и уметнїцки живот кед ше стретли у Лондону 1764. и 1765. року. Фамелия 1766. року ознова одходзи до Бечу и там оставаю по децембер 1768. После єдного року пребуваня у Салцбурґу Леополд и Волфґанґ одходза до Италиї а мацер и шестру охабяю дома. Тото путованє тирвало од децембра 1769. року по марец 1771. Як и предходни путованя так и тераз мали исти циль, приказац схопносци младого леґиня - виводзача и композитора.

Путованє до Италиї

Моцарт у своїх узретших рокох почал путовац сам без фамелиї, зоз истим цильом. З єдней такей нагоди одпутовал и до Италиї и варошох Болоня,^[9] Милано, Рим и други городи (од 1770. по 1773.). Дзе ґод путовал Моцарт и компоновал. У Италиї у колїски уж добре розвитих музичних напрямох и музичних кругох, упознал и музичну форму оперу зоз хтoру ше одушевел. У Италиї викомпоновал даскельо початнїцки опери: Митридат, Краль Понта, У Милану компоновал и виведзена Аскения у Алби (1771. року) потим Лучио Силе (1772). Пред конєц свойого пребуваня по Италиї, Моцарт написал мотет Exsultate, jubilate, ч.165 хтори ше и нєшка часто виводзи. Тиж обачел дїла познатих особох нє зоз швета музики, як цо склєняна гармоника Бенджамина Френклина (америцки науковец и пренаходзач) за хтору написал даскельо композициї.

Його оцец Леополд ше наздавал же тоти нащиви по Италиї оможлївя Моцартови достац роботу композитора, алє тоти жаданя ше му нє витворели. ^[10] У Италиї викомпоновал ище даскельо дїла хтори ше виводзели на концертох.

Моцарт на двору у Салцбурґу (1773—1777)

Року 1773. Моцарт ше врацел назад до Салцбурґу и достал стаємну роботу як дворски музичар владарох Салцбурґа на двору принца надбискупа Хєроминуса Колореда.

Моцарта як композитора и клавиристу барз любели у дружтву,^[11]мал вельо любительох и прихильнїкох. Ту мал нагоду упознац и компоновац вельо жанри музичних формох - симфониї, сонати, квартети за струново-смиково инструменти, серенади и даскельо по обсягу менши опери. Даєдни дїла зоз того периоду виводза ше и нєшка. Поготов ше усовершел у писаню такв. виолинских кончертинох хтори написал барз вельо, а остатнї три (К 216, К 218 и К 219) тераз основа його музичного репертоара. Року 1776. унапрямел свойо моци же би викомпоновал и клавирски кончертина а найзначнєйши му кончертино у Ес-дуру К 271 зоз 1777. року. Критичаре преценєли же то було преобраценє у Моцартовей музичней роботи и кариєри.

Попри уметнїцких успихох Моцарт нє бул задовольни у Салцбурґу, медзи иншим и пре нїзку плацу 150 форинти рочнє, алє и пре жаданє же би писал и составял и виводзел опери а у Салцбурґу нє мал вельо нагоди за таке подняце. Станє ше погоршало кед робота 1775. року у театру зошицким замарла. ^[12]

Два длуги експедициї за глєданє роботи (Леополд и Волфґанґ вєдно глєдали) претаргли пребуванє у Салцбурґу; и нащивели Беч 14. юлия по 26. септембер 1773. и Минхену од 6. децембра 1774. по марец 1775. Анї єдна нащива нє принєсла резултати за доставанє новей роботи, алє путованє до Минхену принєсло успишне перше виводзенє його опери Фалшива заградарка. ^[13]

Пребуванє у Паризу (1777—1778)

Моцарт бул и далєй нєзадовольни зоз пребуваньом у Салцбурґу, сцел индзей глєдац роботу, сцел барз компоновац опери и жадал же би були виводзени у векших варошох. Теди наставали и нєповольни дружтвени пременки и векши преврати/преобраценя у держави, та гоч дзе да пошол нє удало му ше стабилизовац свой живот. У авґусту 1777. року Моцарт претаргнул роботне одношенє на своєй позициї у Салцбурґу^[14] и ришел ище раз рушиц глєдац роботу у Европи. Одпутовал до нащиви Ауґзбурґу, Мангайму, Паризу и Минхену. Понеже надбискуп Колоредо нє допущел Леополдови одсуство и же би одпутовал, Моцарта на тим путованю провадзела мац Ана Мария.^[15] У Мангайму упознал музичарох и теди найлєпши оркестер, алє вигляди за роботу були безуспишни. Одпутовал 14. марца до Паризу дзе му понукнута робота орґуляша у Версаю,^[16] алє вон понукнуце одбил и нє бул за таку роботу заинтересовани. Задлужел ше, так же мушел аж розпредавац и свойо драгоциносци. У медзичаше умарла му мац у юлию 1778. року.

Док бул Моцарт у Паризу його оцец Леополд енерґично глєдал можлївосц за Моцарта и його врацанє назад до Салцбурґу. Зоз потримовку локалного дворянства удало му ше обезпечиц лєпшу роботу синови як дворского орґуляша и концертмайстра. Рочни приход би му бул 450 форинти, алє тото роботне место Волфґанґ нє з дзеку прилапел. Моцарт напущел Париз у септембру 1778. и скорей врацаня до Салцбурґу по другираз нащивює Мангайм и Минхен, затримуюци ше длужей и наздаваюци ше же ту достанє роботу, а нє у Салцбурґу. Случело ше же ознова стретнул оперску шпивачку Алойзию, хтора нє була барз успишна шпивачка и ясно му дала до знаня же є вецей нє заинтересована за ньго.

Моцарт ше конєчно врацел дому 1779. року, достал нову роботу алє и далєй бул нєспокойни и нє находзел свой нукашнї мир.

Моцарт у Бечу (1781—1791)

У януару у Минхену Моцартова опера Идоменей премиєрно успишно виведзена.^[17]

Нова драга го знова водзи до Бечу. Композитор у марцу бул поволани до Бечу, дзе його поднїматель, надбискуп Колоредо, присуствовал на преслави ступаня Йозефа II на австрийски пристол. Моцарт, понєшени зоз славу и популарносцу хторе здобул у Минхену, бул увредзени же го Колоредо третира як звичайного слугу,^[18] а окреме кед му надбискуп нєдошлєбодзел грац пред царом и у ґрофици Тун за пенєжнe нaдокнадзенє хторе було половка рочней плаци у палати у Салцбурґу. Тото приведло до звади и конфликтох хтори кулминовали у маю, и после того Моцарт одпущени на барз понїжуюци способ. Медзитим, у Бечу, Моцарт постал свидоми даяких богатших можлївосцох, и прето одлучел же би там предлужел жиц як шлєбодни виводзач и композитор.

Звада и конфликти зоз надбискупом були чежки и пре тото же його оцец нє приставал ґу ньому. Леополд писал свойому нєпослушному синови Волфґанґови пар раз интензивни писма у хторих го модлї же би ше помирел зоз своїм поднїмательом, наздаваюци ше же ше Моцарт враци до Салцбурґу. Медзитим, Волфґанґ страстно и оштро бранєл свою намиру же би предлужел самостойну кариєру у Бечу. Розправа ше закончела так же Моцарт бул зменєни а источашнє бул ошлєбодзени од вимогох нємилосердного поднїмателя и прейґмирно застараного оца. Моцартов биоґраф Соломон видзи його розтаргнуце як „револуцийни крочай” хтори барз вименї дальши цек його живота.^[19]

За Моцарта 1782. рок бул успишни за його кариєру. Наступал як пияниста, а поготов важне було його змаганє зоз музичаром Музийом Клементийом пред царом 24. децембра 1781, а пошвидко бул припознати за „найлєпшого клавиристу” у Бечу. Тиж його опера „Однїманє зоз Сарая” посцигує популарносц и успихи, так же достал и нагоду отримац вецей концерти на хторих грал свойо дїла и представел ше як значни композитор и виводзач инструменталиста.

Року 1782. у авґусту Моцарт ше оженєл зоз Констансу Вебер процив дзеки свойого оца. Вон и Констанса у малженству мали шесцеро дзеци алє лєм двойо остали у живоце: Карл Томас (1784-1858) и Франц Ксавер Волфґанґ (1791-1844). Анї єден з нїх нє засновал фамелию и самим тим нє було потомкох.

Моцарт 1784. року постал член масонох и теди му ище баржей живот постава боемски и финансийно худобнєйши. Нагварял и свойого оца же би ше приключел до тей тайней орґанизованей ґрупи алє оцец Леополд нє пристал. Оцец му умар 1787. року. Моцартова остатня опера Чаривна пищалка (Die Zauberflöte), у своїм змисту вельо описує шлєбодни-масонски теми и алеґориї. Живот му постал загорчени и очежани зоз финансийнима почежкосцами и зоз хоротами. Чежко заробени пенєж такой нєконтроловано трошел на екстраваґандни живот и поставал вше хорйовитши.

Моцарт 1786. рок препровадзел у Бечу, у квартелю. У тим чаше написал ище два опери Фиґарова женїдба (Le Nozze di Figaro) и остатню „Чаривна пищалка.” До конца живота жил у Бечу у квартелю хтори ше може и нєшка нащивиц у улїци Domgasse 5. хтори ше находзи за катедралу Святого Стефана. Кед умар мал лєм 36 роки.

Нє зна ше точно од чого Моцарт умар.^[20] Урядова причина-дияґноза лїкарох hitziges Frieselfieber преклад:„екстремна горучка зоз осипом по целу у виду зарна проса”. Таки запис баржей представя опис симптому, а нє дияґнозу. Бешедовало ше о вецей причинох Моцартовей шмерци: регоматска горучка, стрептококова инфекция, трихинелоза, ґрипа, трованє зоз стриблом, аж и поремецене функционованє покруткох.

Хованє було скромне и нє одражавало популарносц єдного композитора. У Бечу и Праги його шмерц означени зоз концертами як знак здогадованя на Моцарта. Тоти концерти були барз нащивени. Його слава почала вше баржей роснуц после шмерци и вельо його биоґрафски податки попризначовани и швидко позберани дїла хтори и обявйовани пре вельку заинтересованосц людзох, и поглєдованє поготов музиколоґийних податкох о Моцартови.

Волфґанґ Амадеус Моцарт бул барз плодни композитор. Його опус облапя коло 600 дїла найрижнороднєйших жанрох и музичних формох:

симфониї найпознатши Паризска, Гафнер, Линц, Пражска, Симфония число 40 и Юпитер;

Симфония ч.40 g-mol 1. став, Molto Allegro

Симфония ч.40 g-mol 2. став, Andante

Симфония ч.40 g-mol 3. став, Menuetto, Allegretto-Trio

Симфония ч.40 g-mol 4. став, Allegro assai

клавирски концерти — найпознатши число 21, ч. 25 и ч. 26;

виолински концерти — найпознатши число. 3 и число. 5;
клавирски сонати — найпознатши число 11 лєбо Турски марш;

виолински сонати;
смиково квартети — найпознатши Гайдн квартети;

смиково квинтети;

серенади — найпознатша Мала ноцна музика;

опери — найпознатши Однїмнє зоз Сарая, Фиґарова женїдба, Дон Дьовани, Так робя шицки и Чаривна пищалка;

миси — найпознатши Корунована миса (Крунидвена миса) и Велька миса;

нєдокончени Реквиєм

Музей

Будинок - хижа дзе ше народзел Волфганґ Амадеус Моцарт од 1880. року, претворени до музея. ^[21]

Будинок збудовани у 12. вику, на поверхносци хтора була часц загради бенедиктинских монахох Святого Петра у Салцбурґу. Спомина ше же тарґовец Ото Кеутзел, бул власнїк 1408. року, а Чунрад Фрешмозер, дворски апатикар, купел маєток 1585. року. Постої жридло на дзверох; скруцени гад у устох лєва, симбол Асклепия, хторе ище вше шведочи о їх власнїцстве. Року 1703. Хижа постала власнїцство фамелиї Хаґенауєр хтора ше доселєла до Салцбурґу коло 1670. року. Вокраци, медзи нїма були Йозеф Матин Хаґенауєр и Йоган Лауренц Хаґенауєр хтори постал Моцартов жемовласнїк (ґазда).

После винчаня зоз Ану Марию Пертл 21. новембра 1747. року, Леополд Моцарт закупел квартель на трецим поверху (кухня, мали кабинет, дньово просториї, кондзеларию-уряд). Там бивали, там им була адреса по 1773. рок, У тим будинку ше им народзели седмеро дзеци. Прежили лєм двойо, Мария Ана и Волфґанґ Амадеус. Леополд Моцарт бул нєпрестално у контакту прейґ писмох зоз своїм жемовласнїком-ґаздом под час длугих турнейох Моцартовей фамелиї медзи 1763. и 1766. року. Медзитим 1773. року Моцартова фамелия ше виселєла зоз просторийох у хторих бивлали єден длугши период.

Музей упознава нащивительох прейґ документох и експонатох зоз вчасним животом композитора, зоз його першима музичнима инструментами, приятелями и страствену заинтересованосц за оперу.

Перши поверх реплицирує условия живота Моцартового часу зоз стилским мебльом, приказани и други експонати. Ориґинални документи и слики илуструю його живот у Салцбургу.

На другим поверху жридла о Моцартовом интересованю за оперу, ту клавикорд на хторим компоновал Чаривну пищалку.

На трецим поверху виложени Моцартова перша виолина, чембало зоз дециньства, та портрети, документи, фамелийни писма и вчасни виданя його музики-композицийох. Постоя и записи о його живоце у Бечу и о його супруги и фамелиї. Велї други експонати у музею нєдокончени; Моцартово портрети хтори намальовал Йозеф Ланґ, їх жец 1789. року (то єден зоз Моцартових упечатлївих портретох), слики зоз його дзецинства итд.

Цали комплекс музея зоз структуру, припада власнїцству Моцартовей фондациї. ^[22]

Ґалерия

Талантовани хлапец Моцарт 1763-64. рок
Талантовани хлапец Моцарт 1763-64. рок
В. А. Моцарт 1772. рок
В. Амадеус Моцарт (малюнк Йозеф Ланґе)
Плоча поставена на чесц Леополду Моцарт и В. Амадеусови Моцартови
Плакета поставена на чесц Моцартови у Паризу
Задужбина Илиї М.Коларца, програм концерта пошвецени В. Амадеус Моцартови
Портрет Констанци Вебер (1762-1842), супруга В. А. Моцарта
Синове В. А. Моцарта и Констатнци Вебер-Моцарт: Карл Томас (на правим боку) и Франц Ксавер (на лїво) (малюнок Ганса Гансена, 1800. рок)
Моцарт на поштанскей марки Молдавиї
Моцартова статуа на площи блїзко театра Редута у Брну
моцартов памятнїк у Бечу
Моцартов клавир на хторим грал 1787. року у Праги (Музей Чешскей)
Резиденция фамелиї Моцарт у Салцбурґу, Аустрия. Будинок очкодовани у Другей шветовей войни, реконструовани є по оригиналним плану и отворени 1996. року за нащивитльох.
Мария Ана, Моцартова шестра (малюнок Лоренцония)

Литература

'Mannheimer Schule' – ein Zentrum der vorklassischen Musik und Mozartоригинала
Вейс Д. Возвышенное и земное: Роман о жизни Моцарта и его времени. (рос. пер. з англ.) М., 1997. (руссийски язик)
Чигарева Е. Оперы Моцарта в контексте культуры его времени. М.: УРСС. 2000. (русийски язик)
Штейнпресс Б. С. Последние страницы биографии Моцарта // Штейнпресс Б. С. Очерки и этюды. М., 1980. (русийски язик)

Abert, HermannCliff EisenYale University PressISBN978-0-300-07223-5OCLC70401564

The Philosopher's Stone: Essays in the Transformation of Musical StructurePendragon PressISBN978-1-57647-010-7OCLC466918491

Braunbehrens, Volkmar ISBN978-3785705803

Deutsch, Otto ErichMozart: A Documentary BiographyPeter BranscombeEric BlomStanford University PressISBN978-0-8047-0233-1OCLC8991008

Mozart, LeopoldAnderson, EmilyMacmillan ISBN978-0-393-02248-3OCLC594813

Вонкашня вяза

Музей, Моцартово родне место You Tube kanal (видео знїмок)
,,GOLDEN SPUR” TO WOLFGANG AMADEUS MOZART. 18 вересня 2010. Процитовано 13 грудня 2010.
Вольфганг Амадей Моцарт. web. archive.org
Едвард Радзінський. Декілька зустрічей з покійним паном Моцартом. преклад (українски язик)

Волфґанґ Амадеус Моцарт, Фотоґрафиї Волфґанґа Амадеуса Моцарта на викиодлоги

Волфґанґ Амадеус Моцарт, Аудио записи Волфґанґа Амадеуса Моцарта на викиодлоги

Референци

↑ Source: Wilson (1999, 2). The many changes of European political borders since Mozart's time make it difficult to assign him an unambiguous nationality; for discussion see Mozart's nationality.
↑ Solomon1995. бок 21.
↑ Arnold, Rosemarie; Taylor, Robert; Eisenschmid, Rainer (2009). Austria. Baedeker. ISBN 978-3-8297-6613-5. OCLC 416424772
↑ Solomon Mozart life Solomon 1995
↑ Deutsch 1965. бок 9
↑ Моцартова сестра била талентована као њен брат (Б92, 10. септембар 2015)
↑ ,,Wolfgang Amadeus Mozart | Composer | Blues Pagues" English Heritage, из оригинала 12. 4. 2021. p. 25. 9. 2020.
↑ Meerdter, Joe (2009). ,,Mozart biography". midiworld.com. 20. 12. 2014.
↑ Chrissochoidis, Ilias (2010). „London Mozartiana: Wolfgang's disputed age & early performances of Allegri's Miserere”. The Musical Times. 151 (1911). стр. 83—89. Provides new information on this episode.
↑ Mozart Wolfgang The Letters of Mozart and his Family (2nd ed.). London: Macmillan. ISBN 978-0-393-02248-3. OCLC 594813.
↑ Solomon1995 бок 106
↑ Solomon 1995 бок 107
↑ Solomon 1995 бок 109
↑ Halliwell 1998. бок 225. Арчибишоп Коледо је реаговао на захтев отпуштајући оба, Моцарта и његовог оца, мада отпуштање његовог оца није заправо спроведено.
↑ Sadie 1998
↑ Solomon 1995 бок 149
↑ Sadie 1980 бок 710
↑ Spaethling 2000. бок 238.239
↑ Solomon 1998. бок 247
↑ Mozart's final year and death - 1791 from the original on 19 December 2017. Retrieved 17 December 2017.
↑ RUNDGANG (in German)
↑ Stiftung Mozarteum University Salzburg Salzburg. Retrieved 21 November 2019.

[1] Source: Wilson (1999, 2). The many changes of European political borders since Mozart's time make it difficult to assign him an unambiguous nationality; for discussion see Mozart's nationality.

[2] Solomon1995. бок 21.

[3] Arnold, Rosemarie; Taylor, Robert; Eisenschmid, Rainer (2009). Austria. Baedeker. ISBN 978-3-8297-6613-5. OCLC 416424772

[4] Solomon Mozart life Solomon 1995

[5] Deutsch 1965. бок 9

[6] Моцартова сестра била талентована као њен брат (Б92, 10. септембар 2015)

[7] ,,Wolfgang Amadeus Mozart | Composer | Blues Pagues" English Heritage, из оригинала 12. 4. 2021. p. 25. 9. 2020.

[8] Meerdter, Joe (2009). ,,Mozart biography". midiworld.com. 20. 12. 2014.

[9] Chrissochoidis, Ilias (2010). „London Mozartiana: Wolfgang's disputed age & early performances of Allegri's Miserere”. The Musical Times. 151 (1911). стр. 83—89. Provides new information on this episode.

[10] Mozart Wolfgang The Letters of Mozart and his Family (2nd ed.). London: Macmillan. ISBN 978-0-393-02248-3. OCLC 594813.

[11] Solomon1995 бок 106

[12] Solomon 1995 бок 107

[13] Solomon 1995 бок 109

[14] Halliwell 1998. бок 225. Арчибишоп Коледо је реаговао на захтев отпуштајући оба, Моцарта и његовог оца, мада отпуштање његовог оца није заправо спроведено.

[15] Sadie 1998

[16] Solomon 1995 бок 149

[17] Sadie 1980 бок 710

[18] Spaethling 2000. бок 238.239

[19] Solomon 1998. бок 247

[20] Mozart's final year and death - 1791 from the original on 19 December 2017. Retrieved 17 December 2017.

[21] RUNDGANG (in German)

[22] Stiftung Mozarteum University Salzburg Salzburg. Retrieved 21 November 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]