Бандура

Бандура
	Бандура (академсаки, чернїгивски тип)
Наукова класификация
Класификация	Струнови, кордофони инструмент
Класификация Закс-Хорнбостела	321.322-5 і 314.122
Дияпазон	дияпазон академскей бандури києвского (чернїгивского) типу
Подобни инструменти	Гaрфа; Бандора; Цитра; Гусла; Кобза; Мандора;
Хаснує ше у державох	Україна, часточно Польска

Бандура то українски народни струнови инструмент, класични (диятонски) и сучасни (диятонски або хроматски). То инструмент зоз фамелиї кордофоних струнових инструментох и подобни є як гарфа, гусли-русийски инструмент (нє ґусли!) и торбан, лаути. ^[1] Мож повесц же злучує акустични характеристики инструментох гарфи и лаути. Звук ше на бандури достава зоз потаргованьом струнох зоз пальцами.^[2]

Прикмети бандури

♦ полни и ясни звук,

♦ характеристични тембр.

♦ хаснує ше ю найчастейше як инструмент за провадзенє шпиваня.

Опис

Випатрунок бандури цикави. Ма асиметричне елипсове цело у форми грушки. Бандура ше состої зоз корпусу (цело), шиї и струнох. Корпус направени зоз древа: букви, вишнї, явора, смреки або червеней верби. Шия инструмента кратка и притвердзена за резонантну шкатулу хтора ше находзи у штреднєй часци инструмента. Бандура ма од 32 по 55 аж и 65 струни. то єй дава широки тонски розпон и специфични звук вибрта, подобни звуку як на чембалу. Кажда струна дава лєм єден тон. Струни хтори граю басово тони розцагнути од верху инструмента, прейґ шиї, до сподку цела. Таки струни єст од 8 до 14. Бочно, по боку звучней шкатули розцагнути медзи 24 и 43 струни. Струни челїчни, а басово струни обложени з бакром, месинґом лєбо бронзу.

Штимованє бандури мишане, у долнїм реґистру штимує ше квартносекундно, у горнїм реґистру углавним диятонски, а на сучасних бандурох хроматске штимованє. По 20. вик за штимованє струнох хасновало ше древени клїнки (закрутки), алє вони заменєни зоз металнима пре лєпшу стабилносц тона.

Длужина бандури 109, а ширина 51 центиметери.(2) Грає ше на нєй так же виводзач шедзи и трима инструемнт медзи колєнaми у вертикалним положеню паралелно зоз целом виводзача. Главна мелодия ше грає зоз праву, а провадзенє зоз лїву руку.(3) На бандури мож грац зоз шицкима 10 пальцами, так як и на клавиру. Теди ше достава моцнєйши волумен звука, красни, складни акорди хтори ше злїваю и творя приємни музичи одгук.

Историят

Тот инструмент глїбоко урезани до українскей историї и часто ше наволує "глас України." Найстарши приказ инструмента подобни як бандура у України находзи ше на фрески судских музичарох зоз 11. вику, у катедрали св. Софиї у Києве. Таки инструмент бул найвироятнєйше предходнїк инструментох кобза и потим бандура.^[3] Коло 16. вику вонкашнї випатрунок кобзи - бандури ше менял и поставал подполнейши. Зоз розвиваньом викториянскей мистики зявела ше потреба за векшим числом струнох. З тим постал и обсяг (дияпазон) тонох ширши на инструменту. Так же бандура постала совершенша и грало ше на нєй так же єдна струна одвитовала єдному тону (єдней писаней ноти).

У 17. и 18. вику бандура була барз популарни и облюбени инструмент козакох у Запорожским Сичу, а тиж и медзи єдноставним народом, алє и при аристократиї. Концом 18. вику бандура уж постала українски музични инструмент зоз вецей струнами, а назви кобза и бандура постали синоними. Часто виводзача на бандури наволую кобзар. Инструмент ше хаснує як солистични, або за провадзенє/корепетицию соло шпивача. Зявює ше у дуетох, трию, квартету, ансамблу бандурох, мишаней оркестри итд.

У 20. вику прихози до ище значнєйшого и технїчного усовершованя инструмента. За векши ансамбли направени и дизайновани бандури рижних обсягох - прима (пиколо), алт, бас и контрабас. Зоз такима инструментами, поготов у оркестру бандурох, достава ше богатши звук, композициї за бандури маю богатшу структуру зоз колоритнима ниянсами прекрасних звукох. У нєшкайшим чаше звук бандури ше часто комбинує и зоз сучаснима електронскима инструментами.

З часом почело дозревац думанє о образованю, односно здобуваню едукациї, поготов практичним звладованю граня на бандури. Почали ше отверац оддзелєня бандури у музичних школох (основних и штреднїх и подобних педаґоґийних установох, поготову у України), зоз чим ше достало вельо вецей фаховцох-бандуристох.^[4]

Нєшка постоя рижнородни типи бандурох, а розликую ше по способе збудови, конструкциї и способе граня. Та так, постоя бандури:

♦ старого типу: народна, традицийна, паньска,

♦ сучаснєйша: хроматизована, акдемско-концертна бандура хтора може буц гарковского и києвского типу.

♦ електрична бандура. Тип бандури хтора опремена зоз єдним лєбо вецей звучнїками, хтори ше хаснує за змоцньованє звука бандури, тиж и за ширенє тембрових можлївосцох акустичного инструмента през рижни пошореня за обробку звука.

Ґалерия

Улїчни музичар, Остап Киндрачук, грає на бандури
Бандуриста (Григорий Бажул)
Трио бандуристкох
Бандура академского типу, фестивал „Борщик у глїняним гарчку“. Полтавска обласц)
Кобзаре на XII українскей археолоґийней конференциї отриманей у Гаркову (Україна, 1902. рок.)
Бандуристка на українским фестивалу у Блур Вест Вилидж 2018. року

Литература

Академічне бандурне мистецтво України кінця XX — початку XXI століття: монографія / Інна Лісняк ; [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. — Київ: Вид-во ІМФЕ, 2019. — 253, [12] с. : фот., ноти. — ISBN 978-966-02-8839-3

Ансамблі бандуристів: [дуети, тріо, квартети, ансамблі] / Богдан Жеплинський, Дарія Ковальчук, Мирослав Ковальчук. — Львів: Галиц. вид. спілка, 2016. — 363 с. : іл., портр. — ISBN 978-617-7363-33-9
Київсько-харківська бандура / І. Скляр. — К. : Музична Україна, 1971. — 115 с.

Вонкашнї вязи

Референци

↑ Никић, Момир (1976). Популарна енциклопедија. Београд: БИГЗ. б. 102.
↑ „Бандура”. Britannica.]
↑ BANDURA AND ITS HISTORY bandura.org
↑ Hornjatkevyč, Andrij. „Bandura”. Украјинска интернет енциклопедија. Приступљено 07. 11. 2018.

[1] Никић, Момир (1976). Популарна енциклопедија. Београд: БИГЗ. б. 102.

[2] „Бандура”. Britannica.]

[3] BANDURA AND ITS HISTORY bandura.org

[4] Hornjatkevyč, Andrij. „Bandura”. Украјинска интернет енциклопедија. Приступљено 07. 11. 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]