Артикулация (музика)
Артикулация (франц. и анґл. articulation) походзи зоз латинского язика и значи ясно, преглядно. То музични параметер хтори одредзує як завучи єдна нота лєбо други музични нотни „збуваня”. Артикулация першенствено структуирує початок и конєц збуваня у композициї, одредзуюци длужину його звука и форму його наставаня и розпадованя. Вони тиж можу модификовац темпо, динамику и висину, характер дїла.[1] Музична артикулация аналоґна бешедней артикулациї, а у барокним и класичним периоду преучовала ше и упоредзовала зоз бешеду, реторику.[2]
У музики артикулация [3] означує способи, методи на хтори ше виводза тони у шпиваню лєбо граню на музичним инструменту. Артикулация [4] у музики помага же би ше виражело богатше, яснєйше, прегляднєйше и прецизнєйше. Ознаки артикулациї углавним вше уписани над и под ноти до композициї лєбо нотней партитури кед то дїло за оркестер, хор, камерну музику итд.
Музика заходней Европи ма ґрупу традицийней артикулациї хтора стандардизована у 19. вику[5] прилапена є и у швеце ше применює. Медзитим, композиторе нє огранїчени лєм на тоти традицийни артикулациї алє можу здумац и нови кед же то дїло вимага.[6] Поготову композиторе нєшкайшого часу, кед пишу електронску и компютерску музику, композиторе можу дизайновац артикулациї од основней по своєй креативней задумки.[7]
Попри упутствийох композиторох, виводзаче вибераю як буду самостойно артикуловац збуваня у партитури у складзе зоз їх интерпретацию. По 17. вик ше нє барз означовали артикулациї у партитури, а тиж и у цеку барока були нєузвичаєни окрем „нотних прикрасох” (орнаментох), охабяюци их на волю виводзачови и мерадлох того часу. Тиж и у класичним периодзе, толкованє знакох артикулациї варирало вельо вецей як нєшка.[8] Артикулациї тераз постали „твардейше” стандардизовани, алє виводзаче потребно же би и далєй брали до огляду моду-стил свойого часу, а тиж и методи граня хтори були актуални у чаше кед дїло хторе виводза написане/компоноване; контекст його виводзеня, стил музики и свой власни смак и анализу кед одлучую як артикуловац музични „збуваня” часцох у партитури.[9]
Типи артикулациї у музики
[ушориц | ушор жридло]Постоя вельо типи артикулациї, од хторих кажда ма иншаки уплїв на способ граня нотох. У музичних нотних ознакох артикулациї уключую лиґатуру-(лиґа), фразу, стакато, стакатисимо, акцент, сфорцандо (sfz), рeинфорцандо и леґато. Розлични симбол, записани над лєбо под ноти (у зависносци од його положеня), и на тот способ можу представиц кажду артикулацию.
Артикулация у музики подрозумює:
[ушориц | ушор жридло]1. Першенствено, як способ граня на хтори ше єден або вецей тони репродукує и формирує вокално лєбо инструментално;
2. Друге як ше пошоровали и повязали тони медзи собу: лєбо нєобачлїво блїзки (леґато-вязано) лєбо зоз звучним претаргнуцом (нон леґато, нєвязано). Артикулация на тот способ резимує „розлични” способи медзисобного повязованя звукох лєбо їх розличносц єден од другого (1)?
Технїчно виводзенє нє-леґата поставя питанє кельо кажда нота длуго звучи и повязана „воздушнa” пауза. Велї способи повязованя тонох то дизайнерске средство за характеризованє мелодийского руха.
Основни ознаки и способи артикулациї
[ушориц | ушор жридло]Основни способи повязованя тонох то леґато (вязано), нон леґато (нє вязано), тенуто (тримани тон), портато (ношаци), стакато (кратко и одвоєно) и статкатисомо (одвоєно и винїмково кратки тон) и ознаки зоз симболами лук, коса смужка, точка и мали клїнок.
Илустраця приказує основни артикулациї у музики, звучонсц зоз описом як ше одредзена артикулация грає:
| Оначованє-знаки артикулациї | Мено артикулациї, звучанє | Aбревиятура, скраценє | Опис способа граня |
|---|---|---|---|
 |
Legato | Leg. | Леґато (вязани ноти без претаргнуца помедзи нїх). |
| Legatissimo | Leg. | Екстремно, барз повязано. | |
 |
Nон Legato detaše | Non Leg. | Нє вязано, зоз малим претаргнуцом. |
 |
Staccato | Stacc. | Кратки, одскакуюци тон). |
 |
Staccatissimo | Staccatiss. | Барз кратки, визначни тон зоз претаргнуцом медзи тонами. |
 |
Portato | Port. | Пренєшени, ношени благи и длугши тон, (медзи тонами петаргнуце). |
| Non Portato | Non Port. | Моцнєйше наглашени тон (претаргнуце медзи тонами). | |
 |
Tenuto | Ten. | Благо „витримана" нота (претаргнуце медзи тонох). |
 |
Acento musical | Оштрейше наглашени тон | |
 |
Marcato | Оштро и вельо гласнєйше, акцентовано. | |
 |
Корона (фермата) | Затримана-предлужена нота спрам характеристикох композициї и идеї виводзача, (застанови ше пулс хтори бул важаци по тот знак). |
Тиж ше хаснує вертикална смужка ( | ).Треба надпомнуц же хаснованє тих ознакох-симболох нє уєдначене и може варировац у цеку композициї. Означованє стакатисимо зоз клїночками нє звичайне. У своєй „школи” клавира, Гуґо Римани спомина термини mezzolegato (мецолеґато) и mezzostacato (lieggero) хтори ше ридко применює у пракси. Назви и симболи за музичну артикулацию нє мож прецизно дефиновац. Применьованє у граню потребно модификовац у зависносци од инструмента, технїки граня и музичного стилу а у велькей мири завиши и од вибору темпа и од аксутики у просториї. То значи же єдну артикулацию нєможлїве исто вивесц на каждим инстурменту. У романтизму и импресионизму напр. уж кед ше клавир усовершел, лєгчейше ше могло повязовац звуки (значи вязац у леґату) тонох пре хаснованє педалох на инструменту.
Уметнїцку артикулацию скорей виводзеня потребно преучиц и вианализовац спрам углядних моделох композицийох одвитуюцих музичних формох. (соната, фуґа, прелудиюм, свита, ноктурно и подобне). Кед артикулация нє записана з боку композитора, виводзачови потребно же би пренашол свою, хтора треба же би шлїдзела стилски критериюми того часу, односно потребно же би ю идентификовал у дїлу хторе будзе виводзиц.
Апаґадос
[ушориц | ушор жридло]Апаґадос (зоз шпанского глагола apagar, „зцигшац/уцихнуц“) одноши ше на ноти хтори ше граю прилушено без длугшого затримованя. Словни вираз написани над лєбо под нотами зоз точкасту лєбо претаргуюцу линию хтора залапює до конца ґрупу нотох хтори треба же би ше одграли приґушено. Технїка углавним написана за смиково инструменти лєбо инструменти на хторих ше тон достава зоз потаргованьом струнох. Модернисти тоту артикулацию наволую 'апоґадо' а значенє „нєми длань“. На ґитари музичар зоз дланю приглушує струни док потаргує струни зоз пальцом. Слово заглушени-приґушени, прикладне за таки ефект у музики; понеже приглушиц значи уцихнуц/зцигшац. Илустрацию апаґадоса мож найсц у дїлу композиторох за шпанску ґитару, Херарда де Алтона. [4]
Вонкашнї вязи
Референци
1. ↑ Vlastimir Peričić - Radivoj Lazić, Osnovi teorije muzike
15 анґ [https://web.archive.org/web/20110714065232/http://www.mednetconnection.com/18051/18020.html Gerardo de Altona]