Антоний Годинка

Антоний Годинка
Датум народзеня	12. януара 1864.
Датум упокоєня	15. юлия 1946 (82)
Державянство	угорске
Язик творох	русински, мадярски, нємецки, русийски
Школа	Теолоґийни школи, Мармарощ-Сиґет и Ужгород
Универзитет	Централни католїцки семинар, Будимпешта
Наукови ступень	Доктор наукох
Период твореня	1886-1935.
Жанри	история, етноґрафия
Поховани	у Будимпешти

Антоний Годинка (мадь. Hodinka Antal) (*12. янура 1864-†15. юлий 1946), мадярски историчар, етноґраф и професор русинского походзеня.

Биоґрафия

Антоний Годинка ше народзел 13. януара 1864. року у валалє Ладомирова. Як син грекокатолїцкого паноца требал предлужиц фамилийну професию, и сам мал постац паноцец. Ходзел до основней и штреднєй школи а потими до теолоґийних школох у Мармарош-Сиґету у жупаниї Мармарош (1871-1873) и Ужгород (1873-1882) и до Централного католїцкого семинару у Будимпешти (1882-1886). У католїцким семинару ше усовершовал у обласцох теолоґиї, славянскей филолоґиї и историї, хтору окреме полюбел. Интересуюци ше вше баржей за историю вон одлучел напущиц священїцку поволанку и пошвециц ше виглєдованьом. Так вон, кед мал 23 роки, написал перше свойо векше дїло под насловом Борби нашей церкви процив босанских богумилских єретикох (Egyházunk küzdelmei a bosnyák bogumil eretnekekkel), Будимпешта 1877.

После дипломованя 1886. року Антоний Годинка препровадзел два роки прекладаюци з русийского на мадярски даскельо студиї русийского византолоґа В. Ґ. Василєвского (1838-1899) хтори значни за сербску и мадярску историю. Вон то робел превосходно за Дєрдя Паулера (1841-1903), оца мадярскей позитивистичней историоґрафиї и директора Мадярскей историйней архиви хтори у тим чаше писал свойо вельке дїло о штредньовиковней Угорскей История мадярского народу под арпадовскима кралями (A Magyar nemzet története az Árpádházi királyok alatt). Року 1888. Годинка почал, на Паулерову препоруку, робиц у Мадярским народним музею. Там му зверена робота на орґанизациї и каталоґизованю славянских рукописох. Медзитим, вон остал кратко у Националним музею. Шлїдуюцого року Годинка постал сотруднїк (1889-1891) у познатим бечским Австрийским институту за виглєдованє историї (Institut für Osterreichische Geschichtsforschung). Ту предлужел свойо студиї з дипломатики, палеоґрафиї и славянскей филолоґиї а источасно робел на своєй докторскей дисертациї хтору думал одбранїц на Универзитету у Будимпешти.

Його докторска дисертция, хтора мала наслов Жридла и найвчаснєйши период сербскей историї (A szerb történelem forrásai és elsö kora), обявена у виданьох 1891-1892. историйного часопису Историйна скарбнїца (Történelmi tár) Мадярского историйного союзу. Аґнеш Озер ю оценєла так: "Докторску дисертацию Антония Годинки мож тримац як зжиманє шицких знаньох мадярскей историоґрафиї дзеветнастого вику о вчасним периодзе сербскей историї, у котрим зоз своїма коментарами указал на гевти критични места хтори анї у познєйших историйних виглєдованьох нє розяшнєти до конца".

Кед достал докторат 1891. року, Антоний Годинка наступну децению и пол (1892-1906) препровадзел у Бечу як архивиста и библиотекар (превосходно у Царско-кральовскей фидеикомис библиотеки). Сотрудзовал зоз познатим мадярским историчаром Лайошом Талоцийом (1858-1916) хтори теди бул на длужносци директора Архиви австроугорского министерства финансийох у Бечу. Талоци теди пририхтовал вецейтомову збирку документох о штредньовикових славянских жемох на подручу Угорскей Дипломатични кодекс крайох приключених ґу Кральовини Угорскей (лат. Codex diplomaticus partium Regno Hungariae adnexarum) хтори задумал як часц сериї под назву Историйни памятнїки Угорскей (лат. Monumenta Hungariae Historica. Diplomataria).

Годинка постал єден з Талоцийових блїзких сотруднїкох на тим проєкту. Вєдно зоз Талоцийом вон видал перши том тей сериї Архива за горватску гранїцу I. 1490-1527 (A horvát veghelyek oklevéltára. I. 1490-1527), Будимпешта, 1900. том 31 сериї MHHD.

Понеже положел испити за преподавача (габилитация) на Универзитету у Будимпешти 1906, Антоний Годинка постал истого року професор историї мадярскей култури на Правней академиї у Пожуну (нєшка Братислава, Словацк). На тим положеню ше затримал и после того кед Правна академия преросла до универзитета 1914. року. Угорска по Першей шветовей войни страцела свойо сиверни краї та ше Универзитет у Пожуну преселєло до Печую, хтори бул шедзиско найстаршого штредньовиковного универзитета у Угорскей (1367). Вєдно зоз универзитетом преселєл ше и Годинка. Вон 1923. року меновани за шефа катедри за общу историю. На тим положеню вон остал аж по його пензионованє 1935. року у його седемдзешат першим року живота. У периоду препровадзеним на Универзитету у Печую Годинка бул дварз декан Филозофского факултета, а раз (1932-1933) бул и велїчествени ректор (лат. rector magnificus) Универзитета. Року 1910. Антоний Годинка постал дописни член Мадярскей академиї наукох, а 1933. и полноправни.

Року 1916. вишло двоязичне дїло Антония Годинки под насловом Русийски лїтописо о Мадярох (Az orosz évkönyvek magyar vonatkozásai). Дїло ше базує на 23 томи Подполней збирки русийских лїтописох (Полное собрание русских летописей) хтори обявени у периодзе 1841-1911. Тото дїло содержи шицки часци хронїкох хтори дотикаю историю Угорскей и Мадярох. Найвекши нєдостаток дїла тото же є нєдостаточно опремене зоз призначками. Року 1917. Антоний Годинка обявел Опис римских архивох и библиотекох (A római levél- és könyvtárak ismertetése).

Годинка ше з найвекшей мири занїмал зоз призберованьом, анализованьом и ушорйованьом жридлох. За собу нє охабел даяку векшу синтезу. Єдине значне дїло хторе ма характеристики синтези то История грекокатолїцкого мукачевского владичества (A munkácsi görög-katholikus püspökség története) 1909. року. Мадярска академия тоту кнїжку наградзела з Иполїйову награду. Дополнєна є и зоз збирку релевантних документох под насловом Архива мукачевского владичества греческого обряду (A munkácsi görög szertartású püspökség okmánytára) 1911. Нажаль, обявени лєм єден том.

Годинка писал и о своїм родзеним краю, о Карпатскей Рутениї (Подкарпатскей Руси). Вон 1918. року обявел Прилоги ґу историї ужгородскей твердинї, городу и обласци (Adalékok az ungvári vár és tartománya és Ungvár város történetéhez). Його перше пробованє реконструованя историї власного народу означене зоз дїлом Пребувалїще, економия и прешлосц закарпатских Русинох (A kárpátaljai rutének lakóhelye, gazdaságuk és multjuk) 1923, хторе преложене и на анґлийски, французки и русински язик. Року 1937. видал дїло Княз Ференц Ракоци II и ’найвирнєйши народ’ (II. Rákóczi Ferenc fejedelem es a „gens fidelissima“), у хторим описує улогу Русинох (найвирнєйшого народу) у Ракоцийовим повстаню процив Габзбурґох.

Спомедзи його студийох зоз сериї Мадярскей академиї наукох, Студиї з историйних наукох, вредзи спомнуц Студиї зоз историї босанско-дяковского владичества (Tanulmányok a bosnyák-djakovári püspökség történetéből) зоз 1896. и Повелї греческого тарґовецкого дружтва у Токаю, 1725-1772 (A tokaji görög kereskedő társaság kiváltságlevelének ügye, 1725-1772) зоз 1912.

После преходу на Универзитет у Печую Годинка написал даскельо менши роботи о историї Печуя. Спомедзи нїх вредзи видвоїц Штири сучасни звити о сербским плячканю Печуя 1704 (Négy egykoru jelentés az 1704-ipécsi rác dulásról) и два студиї о историї городу О историї Универзитета у Печую и историї городу Печуя (A pécsi egyetem és Pecs város multjáról) з 1932. и Прилоги до историї городу Печуя, 1686-1701 (Adalékok Pécs város történetéhez, 1689-1701) з 1942. року.

Антоний Годинка пожил длуго. Умар у Будимпешти 15. юлия 1946. у осемдзешат другим року.

Наукова робота

♦ A rutének

♦ Cseh források

♦ A szerb fejedelemség viszonya Magyarországhoz (Bp., 1889)

♦ A szerb történet forrásai és az első kora (1891)

♦ Szláv források (1898)

♦ Tanulmányok a bosnyák-djakovári püspökség történetéből (1898)

♦ A munkácsi görög-katholikus püspökség története (Bp. 1909)

♦ Egyházunk küzdelme a bosznia bogomil eretnekekkel (191?)

♦ A Munkácsi gör. szert. püspökség okmánytára (1911–)

♦ A towage görög kereskedőtársulat kiváltságának az ügye 1725-1772 (1912)

♦ Kálmán királyunk 1099-iki perenysli csatája (1914)

♦ Az orosz évkönyvek magyar vonatkozásai (1916)

♦ A római levéltárak és könyvtárak ismertetése (1917–)

♦ Adalékok az ungvári vár és tartománya és Ungvár város történetéhez (1917)

♦ A kárpátaljai rutének lakóhelye, gazdaságuk és multjuk (Bp.1923)

♦ A muszka könyvárusok hazánkban (gróf Klobelsberg-Emlékkönyv)

♦ A magyarországi rutén letelepülések története (megbízás az MTA II. oszt. által hirdetett nyílt pályázaton)

♦ Négy egykorú jelentés az 1704-i pécsi rácz dúlásról (1932)

♦ A töröktől visszafoglalt Pécs első fele (1934)

♦ Ami a karlócai békekötésből kimaradt és következményei (Pécs 1935)

♦ II. Rákóczi Ferenc fejedelem és a "gens fidelissima" (1937)

♦ Szent István emlékezete és királyságának eszméje a szlávoknál (Bp. 1938)

♦ Adalékok Pécs város történetéhez 1686–1701-ig (1943)

♦ Ruszin - magyar igetár (1945)

Литература

• Várdy, Steven Béla (1985). Clio's art in Hungary and in Hungarian-America. New York.

• Ozer, Agneš (2009). Srbi i Srbija u mađarskoj istoriografiji XIX veka. Novi Sad.

• Ivan Pop, Hodinka, Antal/Hodynka, Antonii, P. R. Magocsi  and Ivan Pop: Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, ISBN 0-8020-3556-3, p. 193.